2а-5056/11/1370 Про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 12.03.2019 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 (суддя - Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 (головуючий суддя - Дякович В.П., судді Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2.) про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,

У квітні 2011 року Інспекція звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 63970,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням ОСОБА_2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) при здійсненні 12.03.2009 та 14.04.2009 первинної реєстрації транспортних засобів - автомобіля марки Mercedes-Benz-814 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.10.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014, у задоволенні позову відмовив.

Відмова у задоволенні позову обґрунтована висновком про те, що державна реєстрація транспортних засобів без сплати встановленого законом податку з власників транспортних засобів тягне за собою відповідальність саме з посадових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, які здійснили таку реєстрацію, з урахуванням того, що документи, які стали підставою для першої реєстрації належних ОСОБА_2 транспортних засобів були оформлені належним чином, що не заперечувалось представниками сторін, з урахуванням того, що відсутність надходження коштів в дохід бюджету не є безумовною підставою для їх стягнення з відповідача, тоді як позивач не навів об'єктивних доводів на підтвердження протиправності дій відповідача та правомірність стягнення з нього суми податку.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.01.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на наявність доказів ненадходження податку до бюджету, у той час як відповідачем не надано доказів в підтвердження протилежних обставин.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.03.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 12.03.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно листа Львівського ВРЕР ДАІ № 782зп від 11.02.2011 на ім'я ОСОБА_2 здійснено першу реєстрацію автомобілів: від 12.03.2009 - автомобіля марки Mercedes-Benz-814 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, від 14.04.2009 - автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, однак, квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів відсутні.

Згідно довідок ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 31430/19-020 від 27.12.2010 та № 31422/19-020 від 27.12.2010 кошти у сумі 42490,00 грн. (у період з 05.03.2009 по 13.03.2009) та у сумі 21480,00 грн. (у період з 08.04.2009 по 15.04.2009) по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не надходили.

Відсутність надходження до місцевого бюджету коштів зі сплати податку з власників транспортних засобів у сумі 63970,00 грн. за реєстрацію у березні та квітні 2009 року автомобіля марки автомобіля марки Mercedes-Benz-814 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 стала фактичною підставою для звернення Інспекції до суду із вказаним позовом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 5 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Частиною 4 статті 5 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Згідно з частиною 6 статті 5 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Відповідно до абзацу 12 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Оцінюючи надані Інспекцією докази в підтвердження факту несплати відповідачем податку з власників транспортних засобів, суди першої та апеляційної інстанцій, з врахуванням викладеного законодавчого регулювання механізму здійснення першої реєстрації транспортного засобу, дійшли висновку, що зазначені позивачем обставини не є такими, які засвідчують невиконання ОСОБА_2 обов'язку зі сплати податку.

Разом з цим, з наявної в матеріалах справи копії протоколу виїмки від 08.12.2011 вбачається, що слідчим відділом слідчого управління Прокуратури Львівської області була вилучена документація, яка знаходиться в приміщенні Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, у тому числі й документи, які подавались ОСОБА_2 для здійснення першої реєстрації автомобіля марки автомобіля марки Mercedes-Benz-814 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля марки Mercedes-Benz Vito 108 CDI 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, серед яких, крім іншого вказані реквізити квитанцій із зазначенням частково сплачених сум.

Цей доказ в обґрунтування обставин невиконання відповідачем обов'язку зі сплати податку з власників транспортних засобів судами попередніх інстанцій досліджений не був, з огляду на що висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

В свою чергу, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Шевченківського районного суду міста Львова від 01.07.2013 у справі №1-233/11, яким встановлено, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду начальника Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, протягом січня - березня 2010 років здійснив реєстрацію транспортних засобів без сплати та з частковою сплатою податку з власників транспортних засобів, у тому числі транспортних засобів ОСОБА_2: MERCEDES BENZ 814, 1997 року випуску, зареєстровано 12.03.2009, несплата податку 42490,00 грн.; MERCEDES BENZ VITO 108 CDI, 2002 року випуску, зареєстровано 14.04.2009, несплата податку 15036,00 грн.

У той же час, враховуючи межі обов'язковості вироку суду в кримінальній справі, адміністративний суд, вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, окрім оцінки обставин доведеності факту вчинення цих дій, має дослідити також дотримання позивачем процедури стягнення податкового боргу.

Так, відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 названого Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Статтею 5 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, які, зокрема, зводяться до того, що нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання відбувається шляхом направлення платнику податкового повідомлення та його подальшого узгодження або оскарження.

Відтак, Інспекція, заявляючи вимоги про стягнення податкового боргу, для визнання їх обґрунтованими також має довести факт дотримання нею процедури узгодження суми податку, яка підлягає стягненню.

Без дослідження цих обставин, ухвалення рішення у справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права є неможливим.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.