Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача за первісним позовом -Науменко С.Б.- представник, дов. від 04.03.2010;

від відповідача за первісним позовом -Костенко М.В.- представник, дов. від 02.09.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 02.12.2009 за заявою Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" про затвердження мирової угоди

у справі № 51/181 ( .....)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив"

про стягнення 536909,42 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив"

до Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"

про зарахування вартості здійсненого капітального ремонту в рахунок орендної плати

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 № 01-23/1/2 змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 51/181 заяву про затвердження мирової угоди, укладеної 21.10.2009 між Закритим акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" задоволено; затверджено мирову угоду, укладену між Закритим акціонерним товариством "Либідський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" у редакції, наведеній в зазначеній ухвалі.

Ухвала мотивована тим, що зміст укладеної між сторонами мирової угоди не суперечить чинному законодавству України і не зачіпає інтересів інших осіб.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 51/181 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що при укладанні мирової угоди на загальну суму 1 344 287,63 грн., голова правління ЗАТ "Комплекс "Либідський" Бережанський Р.В. діяв на підставі Статуту, пункт 2.9.7 якого містить норму, що обмежує повноваження голови правління на укладання угод, сума яких первищує еквівалент 14 000,00 євро, тому, оскільки сума мирової угоди еквівалентна 123 329,00 євро, представник позивача – голова правління, не мав повноважень на укладання мирової угоди.

Скаржник посилається на порушення судом норми ч.2 ст. 78 ГПК України, оскільки не було перевірено повноваження голови правління позивача Бережанського Р.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 у справі № 51/181 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 у справі № 51/181, якою було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський", скасовано, справу № 51/181 направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Скаржник, у письмових поясненнях та додаткових обгрунтуваннях апеляційної скарги, посилається на те, що залишилось недослідженим судом питання добровільного волевиявлення сторін на момент затвердження мирової угоди; вказує на те, що в апеляційній скарзі помилково зазначено про пункт 2.9.7 Статуту, натомість відповідно до п.9.2.7 Статуту позивача до виключної компетенції наглядової (спостережної ) ради відноситься, зокрема, прийняття рішення про укладання угод та надання голові правління повноважень на укладання від імені АТ угод, що становить десять і більше відсотків вартості чистих активів АТ за даними останньої річної фінансової звітності; оскільки згідно з аудиторським висновком про фінансову звітність ЗАТ "Комплекс "Либідський" за 2008р., складеним 26.03.2009, на кінець 2008р., вартість чистих активів склала 10,0 тис.грн., то голова правління не мав повноважень самостійно, без відповідного уповноваження наглядової (спостережної) ради товариства приймати рішення про укладання та укласти мирову угоду від 21.10.2009.

На думку скаржника, оскільки мирову угоду сторони уклали 21.10.2009 і заяву про її затвердження подали в процесі апеляційного провадження, то місцевий господарський суд не мав права затверджувати угоду сторін; враховуючи те, що сторони уклали мирову угоду після того, як рішення у справі № 51/181 було ухвалене судом, але ще до того, коли їм стало відомо про набрання законної сили рішенням суду у справі № 51/181, то мирова угода, укладена сторонами, не може вважатися ані укладеною в порядку ст. 78 ГПК України, ані укладеною в процесі виконання рішення суду на підставі ч.4 ст. 121 ГПК України; в даній справі наказ на виконання рішення суду не видавався, тому відсутні підстави вважати, що процес виконання судового рішення розпочався, тому сторони були позбавлені можливості укласти мирову угоду в процесі виконання судового рішення, а суд не мав підстав для затвердження такої угоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що з аналізу приписів ГПК України (1798-12) вбачається, що мирова угода – це процесуальний документ, який вчиняється сторонами з метою припинення в добровільному порядку існуючого між ними спору на умовах, погоджених сторонами; мирова угода є процесуальним документом та не є угодою у цивільно-правовому розумінні; прийняття поліпшень, укладення на підставі них протоколу заліку зустрічних грошових вимог з укладенням в подальшому мирової угоди від 21.10.2009, не є угодою, пов’язаною з відчуженням майна позивача чи операцією з борговими вимогами та зобов’язаннями (факторингом), отже голова правління позивача не був обмежений на її укладення будь-яким пунктом Статуту.

Розглянувши апеляційну скаргу, з врахуванням письмових пояснень та додаткових обгрунтувань, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

11.11.2009 до суду першої інстанції Закритим акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" подана заява про затвердження мирової угоди в редакції, доданій до цієї заяви. Мирова угоди від 21.10.2009, підписана від сторін за мировою угодою – від сторони-1: Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" головою правління Бережанським Р.В. та від сторони-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" директором Лепеха Т.В.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 у справі № 51/181 первісні позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" на користь Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" основний борг у сумі 1 234 407,52 грн., 61 364,87 грн. пені, 5 394,69 грн. 3% річних, 29 695,36 грн. інфляційних нарахувань, 13 308,62 грн. державного мита, 116,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті задоволення первісних позовних вимог відмовлено; у задоволенні зутсрічних позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 у справі № 51/181 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Мотив" від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 у справі № 51/181.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, в редакції станом на 22.10.2009, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 у справі № 51/181 набрало законної сили 22.10.2009.

Відповідно до ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення; про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Згідно зі ст. 48 Закону України від 19.09.1991 № 1576-ХП "Про господарські товариства" голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Відповідно до доданого до апеляційної скарги та до письмового пояснення скаржника протоколу засідання наглядової спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" від 18.01.2010, було прийняте рішення про відкликання з посади в.о. голови правління ЗАТ "Комплекс "Либідський" Бережанського Р.В. з 18.01.2010 та припинення його повноважень.

Таким чином, станом на час укладання мирової угоди – 21.10.2009 та на час подання до суду першої інстанції заяви про затвердження мирової угоди – 11.11.2009, Бережанський Р.В. мав повноваження представника Закритого акціонерного товариства "Комплекс "Либідський".

Із доводами апеляційної скарги і письмового пояснення та додаткових обгрунтувань немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 04.10.2010 від скаржника було витребувано копію Статуту у редакції, станом на 21.10.2009. Однак, як вбачається із титульної сторінки, скаржником надано копію Статуту, у редакції, згідно із датою державної реєстрації 16.12.2009 № 1068105001400 2906, тому скаржником не підтверджено того, що станом на час укладення мирової угоди, пункт 9.2.7 Статуту, на який посилається скаржник, був викладений у редакції, наведеній скаржником.

Разом із тим, слід зазначити, що в пункті 9.2.7 наданого скаржником Статуту, вказано, що до виключної компетенції наглядової (спостережної) ради відноситься, зокрема, надання повноважень голові правління на укладання від імені АТ договорів (угод) застави майна АТ, оренди, строком більш ніж на 1 рік, на отримання кредиту, надання або отримання позики на будь-яку суму та строк, на відчуження від імені АТ майна (необоротних активів, в тому числі об’єктів нерухомості), що належать АТ, здійснення операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями (факторинг), якщо на дату укладання такої угоди (договору, контракту) балансова вартість таких активів або зобов’язань становить суму, еквівалентну 14 000 євро за курсом НБУ, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу.

Однак, мирова угода до угод, перелічених у пункті 9.2.7 Статуту товариства, не відноситься, та, крім того, зазначена мирова угода укладена сторонами у процесі виконання судового рішення у справі № 51/181 у порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) та не відноситься ані до господарських договорів (глава 20 ГК України (436-15) ) ані до цивільно-правових угод, на укладення яких Статутом товариства встановлено обмеження повноважень голови правління.

Нормами ГПК України (1798-12) передбачено укладання сторонами лише двох мирових угод: до прийняття рішення у справі в порядку ст. 78 ГПК України та у процесі виконання судового рішення у порядку ст. 121 ГПК України.

Оскільки, як вже було зазначено, рішення господарського суду у справі № 51/181 було прийняте 24.07.2009 та набрало законної сили 22.10.2009, а заява сторонами про затвердження мирової угоди подана до суду першої інстанції 11.11.2009, то відсутні підстави для твердження, що мирова угода була затверджена судом у порядку ст. 121 ГПК України безпідставно.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених чинним законодавством та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 51/181 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 51/181 повернути до Господарського суду міста Києва.

29.10.10 (відправлено)