Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Білецької Л.М.–доповідача

суддів: Герасименко І.М., Прудникова В.В.

при секретарі судового засідання: Коваль Ю.Ю.

За участю прокурора Зіма В.Б. посвідчення №117 від 13.08.07р..

Представники сторін:

від позивача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

від відповідача: Крімченко Т.Г, довіреність №676 від 18.10.10р., представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.07.10р.

у справі № 2/38

за позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ

до: Відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", м.Олександрія

за участю Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 2 664 830, 65 грн

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2010 р. у справі № 2/38 (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено в позові повністю.

Рішення мотивовано тим. Що підприємство відповідача не є підприємством системи державного резерву, а тому в нього відсутній обов’язок зберігати майно держрезерву відповідно до вимог Закону (51/97-ВР) .

Не погодившись з зазначеним рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі позивач посилаеться на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та крім того, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.10р. скаргу прийнято до розгляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - позивач) є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" № 51/97-ВР від 24.01.1997 р. (51/97-ВР) та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву" № 810 від 08.06.2006 р. (810-2006-п) , основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву регулюються Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , введеним в дію 24.01.1997р., (далі - Закон), який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву, та іншими актами.

Позивач звернувся про повернення відкритим акціонерним товариством "Олександрівська фірма "Віра-Сервіс" (далі - відповідач) матеріальних цінностей держрезерву, а саме: мазуту М-100 - 535,5 т., матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: сталь товстолистова - 56,522 т, балки та швелери - 21 т., відповідно до вимог Закону (51/97-ВР) та вимог ст. 936 та ст. 949 ЦК України, якими, на думку позивача, передбачений обов'язок відповідача (зберігача) зберігати майно, передане йому другою стороною (поклажедавцем), і повернути це майно в схоронності. Крім того, позивач просить стягнути на свою користь штраф в сумі 1370241,24 грн. за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного та мобілізаційного резервів, 274048,25 грн. штрафу нарахованого відповідно до п. 10, 12, 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та 1020541,16 грн. пені.

Наявність вказаних матеріальних цінностей позивач підтверджує поданими приймально - здавальними актами (охоронне зобов'язання №№1 та 2) форми Р-16 від 10 та 18 червня 1993р., як доказ одержання відповідачем у 1993 р. на зберігання матеріальних цінностей державного резерву - мазуту М-100 в кількості 535,500 т.

Доказами прийняття на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву - сталі товстолистової - 56,522 т, балок та швелерів - 21 т позивач підтверджує наданими відповідачем звітами станом на 01.01.2006р. по формі 16мр.

Акт про закладку до відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" матеріальних цінностей державного резерву, а саме: мазуту М-100 - 535,5 т, позивачем не надано. Також позивачем не надано акт закладки матеріальних цінностей за формою № 1 чи будь-яких інших доказів закладки матеріальних цінностей мобілізаційного резерву: сталі товстолистової - 56,522 т, балки та швелери - 21 т.

Оскільки, підприємство відповідача не є підприємством системи державного резерву, тому в нього відсутній обов'язок зберігати майно держрезерву відповідно до вимог Закону.

Відсутній також письмовий договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей між держкомрезервом та відповідачем.

У відповідності до ст. 937 ЦК України Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Як зазначено у ст. 208 ЦК України У письмовій формі належить вчиняти: - правочини між юридичними особами; - правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; - правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; - інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Як вірно встановлено судом першої інстанції наявність підписаних відповідачем актів приймання - передачі форми Р-16, не може бути підтвердженням укладення між сторонами договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву, так як зміст цих актів не містить посилання на Закон України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , а отже, не може бути підставою для виникнення прав та обов'язків і відповідальності зберігача матеріальних цінностей з державного резерву.

Крім того, вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 12.11.2009р. по справі № 4/154 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" про повернення матеріальних цінностей: сталі товстолистової, балок та швелерів і т.д. та стягнення фінансових санкцій відповідно до приписів ст.ст. 11, 14 Закону. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.09 р. по справі № 11/176.

Таким чином, підстав для скасування рішення не встановлено, оскільки суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.07.10р. у справі № 2/38 – залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ –без задоволення.

постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.