Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Сауляк"від 07.0.710р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.06.10р.

у справі №16/33

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Закарпатполіметали", с.Мужієво

до відповідача ТзОВ "Сауляк", м.Рахів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали"", м.Київ

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників

від позивача – Гуртовий В.В. –представник (дов. у справі);

від відповідача – Ракушинець А.А. –представник (дов. у справі);

від третьої особи – не з’явився (належно повідомлений).

Розпорядженнями голови та в.о. голови суду, які знаходяться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 15 та 29.09.10 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз’яснена, відводів не поступало.

Третя особа належним чином повідомлена про час та місце засідання суду, докази чого наявні в справі.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.06.10р. у справі №16/33 (суддя О.В.Васьковський) задоволено позов ТзОВ "Закарпатполіметали"до ТзОВ "Сауляк", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ЗАТ "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали""та визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_1, а саме: 1) комплекс будівель "вертикальна шахта РЕ-1", що складається з наступних об’єктів: літ. А - будівля вантажного підйому (одноповерхова), пл. 153,8 м2; літ. Б - будівля стволового підйому (одноповерхова), пл. 12,5 м2; літ. В - будівля клітьового підйому (одноповерхова), пл. 153,6 м2; літ. Г - склад протипожежних (ППМ) (одноповерхова), пл. 31,0 м2; літ. Д –будка сигналіста, пл. 6,6 м2; літ. Ж –трансформаторна, пл. 22,2 м2; 2) комплекс будівель "адміністративно-виробничий комплекс і похила шахта №2", що складається з наступних об’єктів: літ. А - адміністративна будівля (триповерхова з підвалом), пл. 605,6 м2; літ. Б - їдальня (двоповерхова з підвалом) та овочесховище, пл. 230,2 м2; літ. В - котельня (одноповерхова), пл. 118,4 м2; літ. Г - вагова (автомобільна) (одноповерхова), пл. 80,6 м2; літ. Д - матеріальний склад (одноповерхова), пл. 236,4 м2; літ. Ж - автозаправна станція (одноповерхова), пл. 25,5 м2; літ. З - механічна майстерня (одноповерхова), пл. 232,3 м2; літ. К - пілорама і склад протипожежних матеріалів (ППМ), пл. 131,0 м2; літ. М –критий склад руди (одноповерхова), пл. 1478,6 м2; літ. Н - дублікатосховище (одноповерхова), пл. 114,4 м2; літ. О - лабораторний комплекс (одноповерхова), пл. 45,0 м2; літ. П - управління дробарним комплексом (одноповерхова), пл. 15,2 м2; літ. Р - будівля скіпового підйому (одноповерхова), пл. 117,6 м2; літ. –Л - будівля сигналіста (одноповерхова з підвалом), пл. 15,2 м2; літ. С –столярно-слюсарна майстерня, пл. 97,6 м2; літ. Т –склад ППМ, пл. 66,4 м2; літ. У –насосна водозабору, пл. 36,7 м2; літ. Ф –кузня, пл. 39,6 м2; літ. Х –будівля зарядної, пл. 12,8 м2; літ. Ц –насосна, пл. 24,8 м2; літ. Ш –компресорна, пл. 201,2 м2; літ. Ч –будівля профремонту, пл. 46,8 м2; літ. Ю –насосна, пл. 49,0 м2; літ. Я –насосна, пл. 72,9 м2; №1 –басейн, пл. 93,2 м2; №2 –басейн, пл. 203,8 м2; І –автостоянка, пл. 549,4 м2; ІІ –естакада, пл. 227,8 м2; ІІІ –пандус, пл. 161,7 м2; 3) комплекс будівель "Будівлі збагачувальної фабрики", що складається з наступних об’єктів: літ. А –будівля КПП, пл. 8,0 м2; літ. Б –склад ППМ, пл. 33,8 м2; літ. В –будівля відділення одержання первинних концентратів, пл. 310,1 м2; літ. Г –будівля комплексу рудопідготовки, пл. 160,6 м2; літ. Д –будівля доводки і плавки концентратів, пл. 164,1 м2; літ. Ж –склад руди, пл. 717,7 м2; літ. З –будівля АПК, пл. 84,5 м2; літ. К –механічна майстерня, пл. 105,3 м2; літ. Л –насосна зворотної води, пл. 29,5 м2; літ. М –насосна чистої води, пл. 27,8 м2; №1 - хвостовище з дамбою; №2 - ємність для води; №3 –водонапірна; 4) комплекс будівель "Склад вибухових матеріалів", що складається з наступних об’єктів: літ. А - будівля вартової, пл. 30,0 м2; літ. Б –будівля роздаточної ВМ, пл. 18,1 м2; літ. В –склад ВМ №1, пл. 132,1 м2; літ. Г –склад ВМ №2, пл. 75,9 м2; літ. Д –будівля ПІП, пл. 9,6 м2; літ. Ж –убиральня, пл. 4,4 м2; літ. З –склад для палива, пл. 58,6 м2; №1 –ворота; №2 –ворота; №3 –огорожа; №4 –огорожа; №5 –вишка; №6 - вишка; №7 –водойма.

Рішення мотивоване судом ст.ст. 66, 85 Господарського кодексу України, ст. 392, ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, на підставі яких місцевий господарський суд зробив висновок про належність права власності на спірне майно позивачеві.

ТзОВ "Сауляк"оскаржило рішення суду, вважаючи, зокрема, що суд порушив норми процесуального та матеріального права, необґрунтовано визнавши встановленими недоведені позивачем обставини, що мають значення для справи, а саме: щодо набуття позивачем у власність спірного нерухомого майна внаслідок правонаступництва; неповно з’ясувавши обставини, що мають значення для справи, а саме: щодо відсутності у позивача державної реєстрації права власності на спірне майно. Апелянт також вважає, що жодна із зазначених у ст. 392 ЦК України підстав набуття права власності на нерухоме майно не існує, що унеможливлює використання способу захисту права, обраного позивачем.

Відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує доводи апелянта, стверджуючи, зокрема, про законність оскаржуваного рішення, наполягаючи на тому, що гр.ОСОБА_1 У Берегівському районному суді Закарпатської області оспорював право власності на спірне майно, яке позивачу було передане внаслідок реорганізації правопопередників. Також позивач зазначає, що йому на підставі угоди з Берегівським бюро технічної інвентаризації останньою проведено інвентаризацію майна, що перебуває у нього на балансі, та виготовлено технічну документацію.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне:

Ліквідатор ТзОВ "Закарпатполіметали", який діє на підставі постанови Господарського суду Закарпатської області від 16 лютого 2010 року у справі № 16/89, 24 березня 2010 року подав до суду позов про визнання права власності на об’єкти нерухомості, а саме: комплекс будівель "вертикальна шахта РЕ-1"; комплекс будівель "адміністративно-виробничий комплекс і похила шахта №2", а також на не проінвентаризовані БТІ об’єкти нерухомості –усього 28 об’єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_1.

Підставами для пред’явлення позову позивач зазначає втрату правовстановлюючих документів, а також оспорення цього права відповідачем у Берегівському районному суді Закарпатської області.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом позивач подав заяву про збільшення позовних вимог". Зокрема, 01.06.10 року позивач збільшив позовні вимоги, вказуючи на те, що, виконуючи обов’язки, ліквідатор позивача виявив нерухоме майно, яке повинно бути включене до складу ліквідаційної маси, але на вказане майно втрачені документи, які засвідчують право власності, також позивач вказує на те, що частина майна виявлена під час інвентаризації БТІ. У даній заяві позивач наголошує на тому, що колишній директор ТзОВ "Закарпатполіметали"не передав ліквідатору частину правовстановлюючих документів на нерухомість, через що захист права власності на майно можливе лише у судовому порядку.

Збільшення позовних вимог полягає у збільшенні кількості об’єктів нерухомості, на яке позивач у судовому порядку хоче визнати право власності.

З переліку об’єктів нерухомості, на які позивач просить визнати право власності, вбачається, що частина об’єктів невідомого року побудови, частина об’єктів - 70-80 років забудови, інша –1999-2005 роки забудови.

Відповідно до рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2009 року за ТзОВ "Сауляк"визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: об’єкти під літерами "А"- адмінбудівлю, "Б"- їдальню та овочесховище, "В" - котельню, "Д"- матеріальний склад, "Ж" - автозаправну станцію (склад ГСМ), "З"- механічну майстерню, "К"- пилораму і склад ППМ, "Л"- будівлю сигналіста, "М"- критий склад руди, "О"- лабораторний комплекс, "П"- приміщення управління дробарним комплексом, "Р"- будівля скіпового підйому в інвентаризаційній справі за №9943 та на об’єкти під літерами "А"- будівля вантажного підйому, "Б"- будівля стволового підйому, "В"- будівля клітьового підйому на склад ПММ вертикальної шахти РЕ-1 в інвентаризаційній справі №9942.

Як вбачається зі справи, вказане рішення ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 січня 2010 року скасовано, провадження у даній справі закрито.

Крім цього, дослідивши матеріали справи, можна зробити висновок, що право власності на нерухоме майно, яке за переліком не збігається з тими об’єктами нерухомості, на яке просить визнати право власності позивач, оспорює фізична особа, громадянин ОСОБА_1

Позивач, зокрема, просить суд визнати право власності також і на інші об’єкти нерухомості: будка сигналіста та трансформаторна, що належать до комплексу будівель "вертикальна шахта РЕ-1"; столярно-слюсарна майстерня, склад ППМ, насосна водозабору, кузня, будівля зарядної,, насосні, компресорна, будівля профремонту, басейни, автостоянка, естакада, пандус, що належать до комплексу будівель "адміністративно-виробничий комплекс і похила шахта №2; комплекс "будівель збагачувальної фабрики"- будівля КПП, склад ППМ, будівля виділення одержання первинних концентратів, будівля комплексу рудо підготовки, будівля доводки і плавки концентратів, склад руди, будівля АПК, механічна майстерня, насосна зворотної води, насосна чистої води, хвостосховище з дамбою №2, ємність для води, водонапірна.

На перелічені об’єкти нерухомості право власності не оспорюється відповідачем та не оспорювалось громадянином ОСОБА_1 До того ж, ухвалою суду апеляційної інстанції провадження у справі № 22-76/10 за позовом гр.ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно закрито, про що зазначалось вище ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.02.10 року), і ця ухвала набрала законної сили.

В даній справі позивач не ставить вимоги про визнання права власності на самочинне збудоване майно в порядку статті 376 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою

особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов’язується, як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.

Таким чином, позивач не надав будь-яких доказів та не довів факту порушення або невизнання відповідачем його права, яке б підлягало судовому захистові і відновленню через прийняття судом рішення в обраний позивачем спосіб.

Крім того, позивачем не надано належних доказів в розумінні ст.36 ГПК України щодо належності йому на праві власності спірного нерухомого майна, посилаючись на перебування цього майна на балансі позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) передбачено обов’язкову державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (ст.4 названого Закону).

Цим же Законом (ст.2) визначено, що державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі наведених норм матеріального права, з врахуванням матеріалів справи, можна зробити висновок, що спірне нерухоме майно підлягало державній реєстрації. Позивач не надав суду доказів цього, натомість посилається на набуття цього майна в результаті правонаступництва Дирекції будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно статуту Дирекції будівництва Мужіївського державного золотополіметалевого комбінату, зареєстрованого 21.08.1995р. в Берегівській районній раді народних депутатів, дирекція будівництва Мужіївського державного золотополіметалевого комбінату заснована на базі Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, згідно наказу Міністерства промисловості України №142 від 21.07.1995р.

На підставі акту прийняття-передачі Мужіївського родовища золотополіметалевих руд Дирекції будівництва Мужіївського золотополіметалевого комбінату від 14.09.1995р. у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №347 від 16.05.1995 року (347-95-п) "Про освоєння Мужіївського родовища золото поліметалічних руд", а також на підставі акту передавання будівель та споруд від 15.05.1996 р., від Закарпатської геологорозвідувальної експедиції до Дирекції будівництва Мужіївського золотополіметалевого комбінату передані запаси золотополіметалевих руд з їх характеристикою, об’єкти, будівлі, споруди та обладнання площадки Мужіївського золотополіметалічного родовища.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.1998р. №373 "Про створення Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" (373-98-п) Дирекцію будівництва Мужіївського поліметалевого комбінату передано до статутного фонду державної акціонерної компанії "Укрполіметали" (далі –ДАК "Українські поліметали") з подальшим її перетворенням у дочірнє підприємство "Дирекція будівництва Мужіївського золотополіметалевого комбінату" ДАК "Українські поліметали".

Згідно статуту дочірнє підприємство "Дирекція будівництва Мужіївського золотополіметалевого комбінату" ДАК "Українські поліметали" є правонаступником Дирекції будівництва Мужіївського золотополіметалевого комбінату.

На засіданні правління ДАК "Українські поліметали" 15.01.1999р. прийнято рішення (п.1.1 протоколу) створити дочірні підприємства, зокрема, "Мужіївський золотополіметалевий рудник" шляхом реорганізації (злиття) дочірніх підприємств "Дирекція будівництва Мужіївського державного золотополіметалевого комбінату" та Калуського державного підприємства "Шахтобуд", що оформлено протоколом №2.

Згідно статуту, затвердженого наказом головою правління ДАК "Українські поліметали" №15 від 10.03.1999р., до дочірнього підприємства "Мужіївський золотополіметалевий рудник" перейшли всі права та обов’язки дочірнього підприємства "Дирекція будівництва Мужіївського державного золотополіметалевого комбінату" та дочірнього підприємства "Калуське державне підприємство "Шахтобуд".

Відповідно до акту приймання-передачі активів від Дирекції будівництва МДЗК до ДП "Мужіївський золотополіметалевий рудник" були передані основні засоби.

На підставі наказу ДАК "Українські поліметали" №16-з від 10 березня 1999 року було створене дочірнє підприємство "Закарпатполіметали" та зареєстроване відповідно до розпорядження №221 від 13.04.1999 року Берегівської райдержадміністарації.

На підставі протоколу установчих зборів товариства №1 від 16.06.1999р. державне підприємство "Закарпатполіметали" було перетворене на товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали"

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області №372 від 23.06.1999р. Дочірнє підприємство "Закарпатполіметали" ДАК "Українські поліметали" було реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" з відповідним правонаступництвом, про що зазначено у статуті ТзОВ "Закарпатполіметали".

Наказом ДАК "Українські поліметали" №127/1-з від 10.09.10 прийнято рішення реорганізувати ДП "Мужіївський золотополіметалевий рудник" шляхом його приєднання до ТзОВ "Закарпатполіметали".

На зборах учасників ТОВ "Закарпатполіметали" (протокол №7 від 14.09.2001 року) були прийняті відповідні рішення на виконання наказу ДАК, та внесені зміни до статуту та установчого договору. Державну реєстрацію змін до статуту було здійснено рішеннями №644 Берегівської РДА від 11.09.01.

Ці обставини справи не є в розумінні ст. 36 ГПК України допустимими доказами права власності позивача на спірне майно. Крім цього, матеріали справи містять акт прийняття-передачі Мужіївського родовища золотополімерних руд від Закарпатської геологорозвідувальної експедиції Дирекції будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату та акт передачі будівель та споруд, обладнання Мужіївського золотополімерного комбінату від 15.05.96 року до Дирекції будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату від 15.05.96 року, акт передачі основних засобів від Дирекції будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату до ДП "Мужіївський золотополімерний рудник"від 01.06.99 року, відповідно до яких позивачу передано лише кілька об’єктів: будівля вантажного підйому, будівля стволового підйому, котельня, адміністративна будівля, їдальня, овочесховище, склад протипожежних матеріалів, склад вибухових матеріалів (одноповерхова).

Передавальні акти чи розподільчі баланси об’єктів нерухомості від Дирекції будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату до правонаступників відсутні в матеріалах справи.

Таким чином, той факт, що ТзОВ "Закарпатполіметали"було утворене шляхом реорганізації та виділу з Дирекції будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату, не підтверджує законність набуття позивачем права власності на відповідне нерухоме майно. Також в матеріалах справи відсутні докази створення чи набуття у власність спірного майна Дирекцією будівництва Мужіївського золотополімерного комбінату.

Перебування ж майна на балансі позивача не є безспірною ознакою його приналежності на праві власності особі, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку і визначає склад та вартість майна та обсяг фінансових зобов’язань на певну дату.

Посилання позивача на втрату правовстановлюючих документів не заслуговує на увагу, оскільки документально не підтверджено і за цією підставою позову відповідач не є належним відповідачем у даному спорі. До того ж, позивач не вказує також, які саме документи ним втрачені, чи вживались ним дії і які саме, на відновлення втрачених документів (видачу їх дублікатів) у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про залучення до справи Мужіївської сільради не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не доводять про вплив на права та обов’язки цієї особи судового рішення, що переглядається в апеляційному порядку.

В сукупності викладене вище, наведені норми процесуального та матеріального права дають підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.06.10р. у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. В позові відмовити. Місцевому господарському суду видати наказ про стягнення з ТзОВ "Закарпатполіметали"на користь ТзОВ "Сауляк"12750 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

3. постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України згідно ст.ст. 107- 110 ГПК України.

постанова підписана 18.10.2010р.