Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Григоровича О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання:

представників сторін:

позивача: не з’явився;

відповідача 1: не з’явився;

відповідача 2: Лепень О.В. (дов. від 15.03.10 № 303/25-626),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2010

у справі № 50/17 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій"

до 1) Міністерства оборони України

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

про звільнення від орендної плати

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.10 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, а саме: звільнити ТОВ "Міжнародний центр інноваційних технологій" від сплати орендної плати за договорами оренди від 22.10.08 № 2/2008/Голов КЕУ, № 3/2008/Голов КЕУ, № 4/2008/Голов КЕУ за період з 22.10.08 по 15.06.10. Зобов’язати Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до нежитлових приміщень № № 1, 2, 3, 4, 5 цокольного поверху, № № 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 32, 32а, 33, 34, 35, 35а, 36, 37, 38, 39, 39а, 40 першого поверху будівлі літ. "В" по вул. Мельникова, 81 в м. Києві шляхом звільнення їх від Громадської організації "АЗОВР", Міжнародної громадської організації "Асоціація вчених, діячів науки і спеціалістів"Наука", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассер", Товариства з обмеженою відповідальністю "КІФА".

Скарга мотивована тим, що за результатами спільних оглядів нежитлових приміщень № № 1, 2, 3, 4, 5 цокольного поверху, № № 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 32, 32а, 33, 34, 35, 35а, 36, 37, 38, 39, 39а, 40 першого поверху будівлі літ. "В" по вул. Мельникова, 81 в м. Києві було підтверджено факт заняття сторонніми суб’єктами господарювання нежитлових приміщень, переданих ТОВ "Міжнародний центр інноваційних технологій" в оренду на підставі договорів від 22.10.08 № 2/2008/Голов КЕУ, № 3/2008/Голов КЕУ, № 4/2008/Голов КЕУ.

Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення.

Позивач та відповідач 1 в судові засідання, які відбулися 27.09.10 та 11.10.10, повноважних представників не направили. Однак, їх було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.09.10, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) .

Крім того, про належне повідомлення відповідача 1 у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником Міністерства оборони України ухвали суду від 20.09.10.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 (v_289800-97) зі змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З реєстру на передачу рекомендованої та простої кореспонденції за 20.09.10 вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій" була направлена ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Суд вважає, що нез’явлення в засідання суду представників позивача та відповідача 1 не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.10.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій" (далі – позивач, орендар) та Міністерством оборони України (далі – відповідач 1, орендодавець) в особі Головного Квартирно-Експлуатаційного управління Збройних Сил України було укладено договори оренди, а саме:

1) Договір оренди № 2/2008/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ; вул. Мельникова, 81, військове містечко № 116, інв. № 2 (перший поверх, площа 50 кв.м);

2) Договір оренди № 3/2008/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ; вул. Мельникова, 81, військове містечко № 116, інв. № 2 (цоколь, площа 74 кв.м);

3) Договір оренди № 4/2008/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ; вул. Мельникова, 81, військове містечко № 116, інв. № 2 (перший поверх, площа 186 кв. м).

Згідно з п. 1.1. договорів оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступні приміщення:

- №№ 35a, 39, 40 першого поверху будівлі літ "В" по вул. Мельникова, 81, м. Київ (договір оренди № 2/2008/Голов КЕУ);

- №№ 1, 2, 3, 4, 5 цокольного поверху будівлі літ "В" по вул. Мельникова, 81, м. Київ (договір оренди № 3/2008/Голов КЕУ);

- №№ 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 32, 32а, 33, 34, 35, 36, 37 38, 39, 39а першого поверху будівлі літ "В" по вул. Мельникова, 81, м. Київ (договір оренди № 4/2008/Голов КЕУ), що знаходяться на балансі Київського КЕУ (далі - відповідач 2, балансоутримувач), у зв'язку з чим обов'язок передати орендовані приміщення позивачу делеговано відповідачу 2.

Згідно зі ст. 629 Цивільний кодекс України (далі- ЦК України (435-15) ) договір є обов’язковим до виконання сторонами.

В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 2.1. договорів оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорах, але не раніше дати підписання сторонами цих договорів та актів приймання-передачі майна.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами було підписано акти прийому-передачі нежитлових приміщень від 22.10.2008.

Отже, з 22.10.2008 позивач став орендарем вказаних вище приміщень, які належать до державного майна.

В позовній заяві позивач посилається на те, що в момент підписання актів прийому-передачі відповідачем 2 не були передані позивачу ключі від зазначених приміщень, а коли позивач з'явився в зазначені приміщення він не зміг в них увійти у зв'язку з перебуванням в них попередніх орендарів та інших сторонніх осіб. У зв’язку з наведеним позивач просить звільнити його від орендної плати за період з 22.10.08 до 15.06.10 та зобов'язати відповідачів забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до орендованих приміщень.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позов з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Сторони в договорах оренди чітко обумовили, що в разі підписання сторонами договорів оренди та актів приймання-передачі майна орендар вступає у строкове платне користування майном..

Орендар, підписуючи вказані вище договори та акти приймання-передачі майна, зобов’язаний був, перевірити наявність сторонніх осіб в орендованих ним приміщеннях і у разі виявлення таких мав право відмовитися від підписання актів приймання передачі приміщень до виселення вказаних осіб.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач являється власником частини приміщень за адресою: вул. Мельникова, 81 в м. Києві, а частину приміщень за цією ж адресою позивач орендує у відповідачів. Тобто, будучи власником частини приміщень по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, позивач на час підписання договорів оренди не міг не знати, що в тій частині приміщень, які ним отримуються в оренду можуть перебувати попередні орендарі.

Представник відповідача 2 в судових засіданнях заперечує факт перебування у спірних приміщеннях колишніх орендарів та зазначає, що Міністерство оборони України ні з ким із зазначених позивачем суб’єктів господарювання, які нібито займають спірні приміщення, договорів оренди не укладало.

Між сторонами внаслідок укладення договорів оренди згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст. 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Зі змісту ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідач-1 виконав всі взяті на себе зобов’язання за договорами оренди, зокрема передав в особі відповідача-2 орендовані приміщення позивачу за актами приймання - передачі, а позивач, в свою чергу, прийняв майно без жодних заперечень.

Таким чином, оскільки позивач підписав акти приймання-передачі спірних приміщень, то він погодився, що приміщення, які передавалися йому за цими актами відповідають його вимогам та умовам договору.

Крім того, слід зазначити, що в акті огляду нежитлових приміщень від 24.06.10 розташованих в будівлі літ. "В" по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, представники сторін, в тому числі і позивача, своїми підписами посвідчили про те, що будь-яких сторонніх осіб (фізичних чи юридичних), які б перешкоджали позивачу в доступі до вищевказаних приміщень, не виявлено.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.10 у справі №50/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи №50/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

12.10.10 (відправлено)