15/14/10 Про стягнення неустойки за договором оренди державного нерухомого майна - 07.10.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2010 р.

у справі № 15/14/10

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Запорізькій області (м. Запоріжжя)

до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

(м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 10622,47 грн. неустойки. Позов обґрунтовано умовами договору оренди державного нерухомого майна №2200/д від 28.12.2006 р., приписами ст.ст. 525, 785 ЦК України та ст.ст. 216, 284 ГК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2010 р. у справі № 15/14/10 (суддя Горохов І.С.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийнято до уваги, що строк дії укладеного між сторонами договору сплинув 22.12.2008 р., а звільнення орендованого майна було здійснено відповідачем лише 26.01.2009 р., тобто з затримкою у місяць, що є підставою для нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки за весь час неправомірного користування об’єктом оренди.

Мотивуючи викладеним, заявник просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2010 р. у справі № 15/14/10 скасувати та прийняти нове, позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.04.2010 р. апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2502 від 07.10.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М., судді Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.

Відповідач у справі –Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 –апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві.

Вказує, що повернення орендованого ним приміщення здійснено у строк, визначений листом позивача № 13-13-00279 від 19.01.2009 р., яким відповідачу повідомлялося про припинення строку дії договору оренди та зазначалися строки підписання актів приймання-передачі майна. Нарахування позивачем неустойки відповідач вважає неправомірним і посилаючись на п. 10.6 договору оренди та норми ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"вказує, що порушення умов договору щодо повернення орендованого майна ним не допущено.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників позивача та відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.10.2010 року колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши представлені докази, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та СПД ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 2200/д, що знаходиться на балансі Таврійської державної агротехнічної академії. Згідно з п. 1.1. договору СПД ОСОБА_4 прийняв в користування нерухоме майно –вбудовані в перший поверх чотирьохповерхової адміністративної будівлі нежитлові приміщення (літера А-4, приміщення з №1 по 16 включно), загальною площею по внутрішньому обміру 338,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, 15.

На виконання умов договору, 28.12.2006р. за актом приймання –передачі РВ ФДМУ відповідачнві було передано в орендне користування нежитлові приміщення площею 338,7 кв.м. ( а.с. 8).

Строк дії договору передбачений у п. 10.1. договору, а саме: з 28.12.2006р. до 25.12.2007р.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договорами про зміни №1 та № 2 сторони вносили зміни в договір оренди майна від 28.12.2006р. № 2200/д, зокрема, щодо терміну його дії, зокрема, договором про зміни №2 від 17.03.2008 року сторони продовжили строк дії договору оренди до 22.12.2008р . ( а.с.11).

19.01.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист №13-13-00279 щодо припинення терміну дії договору та повернення орендованого майна за актом приймання –передачі; лист був отриманий відповідачем 23.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

26.01.2009р. відповідач повернув орендоване майно позивачу, про що свідчить відповідний акт приймання –передачі від 26.01.2009р. ( а.с. 12).

Між тим, позивач стверджує, що відповідачем порушені умови договору оренди щодо своєчасного повернення орендованого майна, вважає, що відповідач мав повернути орендоване майно одразу після закінчення терміну дії договору оренди, тобто 22.12.2008 р.

У зв’язку з чим позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нарахована неустойка у розмірі 10 622,47 грн. за безпідставне, за твердженням позивача, користування предметом оренди в період з 23.12.2008р. по 26.01.2009р. .

Стягнення неустойки стало предметом судового розгляду.

Отже, між сторонами виник спір с приводу виконання умов договору оренди державного нерухомого майна.

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України (436-15) , іншими законами та договором.

Статтею 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець мас право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 9.1. договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

У пункті 9.3. договору сторони передбачили, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно балансоутримувачу у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 10.6 договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як зазначено вище, листом від 19.01.2009р. №13-13-00279 позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 22.12.2008р., з вимогою повернути орендоване приміщення протягом 3 - х днів з дати отримання листа. Вказаний лист позивача отриманий відповідачем 23.01.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення за № 5006210. Орендоване приміщення повернуто відповідачем за актом приймання –передачі 26.01.2009р., тобто в межах 3-денного строку з дня отримання листа позивача про припинення дії договору.

Враховуючи вищенаведені обставини справи з урахування норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, оскільки позивачем не доведено, яким чином відповідач порушив умови договору щодо повернення орендованого приміщення. Адже, як свідчать матеріали справи, умовами договору передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки, за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно. Відповідачем належним чином виконано вимоги орендаря та умови договору, повернуто орендоване приміщення на протязі 3-деного строку з моменту отримання повідомлення позивача про припинення дії договору оренди.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді неустойки є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем на вимоги названої норми права не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.