Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юрченко Я.О., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

на рішення Господарського суду Чернівецької області

від 27.04.2010р. у справі № 5/199

за позовом Закритого акціонерного товариства "Чернівецький машинобудівний завод"(м. Чернівці)

до відповідача Виконавчого комітету Чернівецької міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області; 2. Фонду державного майна України

за участю Прокуратури Чернівецької області

про визнання недійсними рішень

за участю представників :

від прокурора: Макогон Ю.І.;

від позивача: Софяк В.В.;

від відповідача: Купина В.Ю.;

від третіх осіб: не з’явились

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники прокуратури та сторін ознайомлені.

Рішенням від 27.04.2010р. у справі № 5/199 Господарського суду Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Чернівецький машинобудівний завод" (м. Чернівці) до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання частково недійсними Рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.06.2004р. №523/12 "Про присвоєння поштових адрес, розділ будинковолодінь, внесення змін в раніше прийняті рішення (делеговані повноваження)" та Рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06.07.2004р. №578/13 "Про оформлення, підтвердження права власності на об'єкти нерухомого майна та внесення змін до рішення виконкому міської ради від 25.05.2004р. №427/10 із зазначеного питання (делеговані повноваження)".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Чернівецької області скасувати, посилаючись на наступне:

- спірне майно не увійшло ні до майна, що підлягало приватизації, ні до майна, яке було власністю орендного підприємства Чернівецький машинобудівний завод на момент приватизації, що виключає безоплатну передачу будівлі їдальні на 330 місць у власність без сплати її ціни в порядку пільгової приватизації, передбаченої ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств";

- в матеріалах справи №5/113-09-3976 немає жодного документу, який би підтверджував, що спірний об’єкт –їдальня на 330 місць під час приватизації була передана Фондом державного майна України саме у власність організації орендарів, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Чернівецької області відсутні, з огляду на наступне:

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.06.2004р. №532/12 (а.с. 14-15) та від 06.07.2004р. №578/13 (16-17) в частині зміни поштової адреси спірної будівлі їдальні, літ. В, площею 1836 м кв та оформлення права державної власності на вказану будівлю, яка перебуває в оперативному управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з цим, в основу прийнятих відповідачем рішень було покладено лист скаржника №10-77/1799 05.05.04, адресований Чернівецькому міському комунальному БТІ (а.с. 91), відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, посилаючись на свої накази №87 (а.с. 91 (оборот) та №88-П (а.с. 92) від 28.04.04, просить Чернівецьке МБТІ підготувати рішення Чернівецького міськвиконкому про оформлення права власності в особі Верховної Ради України, окрім іншого і на спірний об’єкт.

При цьому, посилання скаржника на вказаний лист та накази як на підставу для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, не може бути визнаним Львівським апеляційним господарським судом підставою для прийняття таких рішень та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, зважаючи на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

При цьому, Додатком № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (z0157-02) , встановлено Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Так, відповідно до зазначеного Переліку, документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є:

1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності.

2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом.

3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом.

4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом.

5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом.

6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування.

7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду.

8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України.

9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання.

10. Рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом.

14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна.

15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що згадані Накази скаржника у справі не є підставою для реєстрації за державою права власності на спірний об’єкт нерухомості та прийняття Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради оскаржуваних позивачем рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача позбавляють позивача, як власника, права володіти, користуватися, розпоряджатися їдальнею площею 1836 м кв, яка набута позивачем у власність в порядку ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна"в редакції чинній на час виникнення спірних відносин.

За змістом ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При цьому, ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не встановлено в наявних у справі матеріалах доказів, які належним чином підтверджують право державної власності на спірну їдальню, чи спростовують право приватної власності позивача на неї.

Окрім того, відсутність в матеріалах справи додатку №1 до додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна Чернівецького машинобудівного заводу №621/11 від 17.12.1992р. що підтверджував би, які об'єкти передавались орендарю (організації орендарів Чернівецького машинобудівного заводу) безоплатно не може слугувати підставою для визнання права державної власності на їдальню та правомірність прийняття оскаржуваних рішень відповідача, оскільки, як вже було зазначено вище, право власності ЗАТ "Чернівецький машинобудівний завод"на спірні приміщення не було скасовано у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Чернівецької області про те, що оскаржувані рішення відповідача порушують гарантоване конституційне право власності позивача на спірну їдальню, а тому підлягають визнанню недійсними.

З огляду на вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, Господарським судом Чернівецької області були належним чином досліджені усі обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Рішення від 27.04.2010р. у справі № 5/199 Господарського суду Чернівецької області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.