16/668 Про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу - 06.10.2010 Прийняття

Прокурор Солом’янського району м. Києва (далі – прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Солом’янської районної в м. Києві ради (далі – позивач за первісним позовом) про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008р., укладеного між Солом’янською районною в м. Києві державною адміністрацією (далі – відповідач-2 за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс" (далі – відповідач-1 за первісним позовом), а також зобов’язання передати цілісний майновий комплекс за Актом приймання-передачі Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації, обґрунтовуючи це порушенням відповідачем-2 за первісним позовом умов Договору в частині проведення своєчасної та повної оплати за користування майном, внаслідок чого місцевим бюджетом Солом’янського району міста Києва у 2009 році було недоотримано грошові кошти.

Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач-1 за первісним позовом проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що він не був повідомлений позивачем за первісним позовом про намір розірвати Договір оренди від 15.05.2008р.

Відповідач-2 надав суду письмові пояснення, в яких не заперечував факт існування заборгованості за договором оренди та погодився з доводами позивача про те, що несвоєчасна оплата орендних платежів зумовлює ненадходження коштів до місцевого бюджету.

В процесі судового розгляду відповідач-1 за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про зобов'язання Солом'янської районної у м. Києві ради відповідно до рішення Постійної депутатської комісії Солом'янської районної у м. Києві ради з питань власності, приватизації та використання майна від 26.06.2009р. внести зміни до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008р. відносно застосування зменшеної орендної ставки в розмірі 5% по орендній платі за Договором, починаючи з 26.06.2009р., а також зобов'язати Солом'янську районну у м. Києві раду провести перерахунок орендної плати за Договором оренди цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства "Світ" Солом'янського району м. Києва по орендній ставці 5%, починаючи з 26.06.2009р.

Прокуратура та позивач за первісним позовом заперечували проти вимог зустрічного позову, зазначаючи про недоцільність змін умов Договору, та просили в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №16/668 від 22.07.2010р. первісний позов було задоволено повністю, розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008р., укладений між відповідачами за первісним позовом, зобов’язано відповідача-1 передати відповідачу-2 по акту прийому-передачі цілісний майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Молодогвардійській, 32, а також присуджено до стягнення з відповідача-1 в дохід Державного бюджету України 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Плюс" (відповідач-1 за первісним позовом) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати Рішення Господарського суду міста Києва у справі №16/668 від 22.07.2010р. та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, не прийнято до уваги, що Солом’янська районна у м. Києві рада є неналежним позивачем у справі (за первісним позовом), оскільки власником спірного майнового комплексу є Солом’янська районна у м. Києві державна адміністрація.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010р.

14.09.2010р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшла заява про відкликання апеляційної скарги.

В судовому засіданні 06.10.2010р. представник відповідача-1 за первісним позовом (апелянта) подав клопотання, в якому зазначив про те, що відповідач-1 відмовляється від раніше поданої заяви про відкликання апеляційної скарги та просить суд розглядати апеляційну скаргу по суті викладених у ній обставин.

Суд задовольнив вищезгадану клопотання відповідача-1 за первісним позовом.

В судовому засіданні 06.10.2010р. представник відповідача-1 за первісним позовом просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених у ній підстав, скасувати Рішення Господарського суду міста Києва у справі №16/668 від 22.07.2010р. в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю.

Представник прокуратури в судовому засіданні 06.10.2010р. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники Солом’янської районної у м. Києві ради та Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання 06.10.2010р. не з’явились, про поважність причин нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін і прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників Солом’янської районної у м. Києві ради та Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.05.2008р. між відповідачем-2 за первісним позовом, як орендодавцем, та відповідачем-1 за первісним позовом, як орендарем, на підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №686 від 21.04.2008р., було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства "Світ" Солом'янського району міста Києва розташованого за адресою м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32 терміном на 10 років (до 14.05.2018р.) (далі – Договір).

Згідно з умовами Договору (п.п.3, 5) орендна плата перераховується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним в бюджет Солом'янського району м. Києва. Орендар зобов'язався своєчасно і повному обсязі сплачувати орендну плату до бюджету Солом'янського району м. Києва, щомісяця, до 20 числа, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку).

Окрім того, відповідно до п.8.1.4 Рішення XIX сесії V скликання Солом'янської районної в місті Києві ради №369 від 18.03.2009р. "Про бюджет Солом'янського району м. Києва на 2009 рік" 100% плати за оренду цілісних майнових комплексів спрямовуються до загального фонду районного бюджету.

Вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість і до бюджету Солом'янського району м. Києва не надійшли відповідні кошти.

Насамперед, суд вважає за необхідне зазначити, що спірний цілісний майновий комплекс є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно – правовими актами (ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. ст. 17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач-1 за первісним позовом протягом 2009 року неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині дотримання погоджених сторонами Договору порядку та строків здійснення орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 347 151,52 грн. і зазначені грошові кошти не надійшли до бюджету Солом'янського району міста Києва.

Відповідачем-1 за первісним позовом не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєчасного перерахування орендних платежів або погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

В ст. ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. При розірванні договору оренди орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на систематичне порушення відповідачем-1 за первісним позовом своїх договірних зобов’язань, що призвело як до виникнення значної заборгованості, так і до ненадходження коштів у місцевий бюджет, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність істотного порушення умов договору та достатність підстав для дострокового розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008р.

За таких обставин, вимоги первісного позову є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Єдиною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, на думку апелянта, є те, що Солом’янська районна у м. Києві рада являється неналежним позивачем у справі (за первісним позовом), оскільки власником спірного майнового комплексу є Солом’янська районна у м. Києві державна адміністрація, не може бути прийнято судом до уваги, тому що, як уже зазначалось вище, спірний цілісний майновий комплекс належить до комунальної власності, тобто є власністю територіальної громади Солом’янського району м. Києва, а не безпосередньо Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим – щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування – щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно зі ст. ст. 10, 19 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) . Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

У відповідності до рішення Солом’янської районної в м. Києві ради №51 від 04.10.2006р., остання делегувала виконавчому органу Солом’янської районної в м. Києві ради, а саме Солом’янській районній у м. Києві державній адміністрації повноваження з питань управління та використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва. При цьому, контроль за виконанням вказаного рішення залишився за Солом’янською районною у м. Києві радою (том справи – 1, аркуш справи – 47).

Тобто, відповідач-2 за первісним позовом (Солом’янська районна у м. Києві державна адміністрація) як виконавчий орган Солом’янської районної у м. Києві ради наділений повноваженнями лише щодо управління та використання спірного майна, однак не є його власником.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог зустрічного позову, оскільки Солом’янська районна у м. Києві рада, до якої заявлено зустрічний позов про внесення змін до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008р., не є стороною цього Договору і не може змінювати його умови.

У відповідності до ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянт не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в первісному позові, та на підтвердження, наведеного у зустрічній позовній заяві.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на апелянта.