23/133 Про стягнення штрафних санкцій за простій транспортних засобів - 04.10.2010 Прийняття

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги п. 4.1.6 укладеного між сторонами Договору, а відтак безпідставно відмовлено в стягненні 33 075,50 грн. за простій автопоїздів, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 19.02.2010 р. ТОВ "Васт-Транс" звернулось з позовом до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Укравтозапчастина" про стягнення 40 248,50 грн. штрафу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 20.07.2009 р. між сторонами укладено договір перевезення вантажу № ДГ-0020-392/09 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов’язався доставити автомобільним транспортом ввірений йому відповідачем вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а відповідач зобов’язався сплатити провізну плату за надані транспортні послуги за умовами договору. На підставі Договору сторонами було складено та підписано заявку на надання транспортних послуг за маршрутом Білорусія, м. Мінськ – Україна, м. Київ. На виконання умов Договору та відповідної заявки, позивачем у період з 08.12.2009 р. по 22.12.2009 р. здійснено перевезення вантажу на семи транспортних засобах. Відповідачем всупереч положенням п. 4.1.6 Договору порушено зобов’язання щодо забезпечення дотримання нормативних строків простою транспортного засобу під розвантаженням і митною очисткою. Тому, на підставі п. 6.5 Договору позивач просив стягнути штрафні санкції за простій транспортних засобів в розмірі 40 248,50 грн., тощо.

Заявою від 16.06.2010 р. позивач зменшив свої вимоги, просив стягнути 33 075,50 грн. виключивши за розрахуноком штрафних санкцій з днів простою вихідні та святкові дні.

До матеріалів справи долучено відзив ТОВ "Укравтозапчастина" на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача є безпідставними, адже строки простою відповідачем дотримано. Зазначена позивачем вантажівка № 07009КМ/16523КХ, ані в заявці, ані в міжнародних товарно-транспортних накладних не значиться, щодо інших вантажівок, то їх було завантажено 14.12.2009 р.. Крім цього, при митному розвантаженні в зв’язку з необхідністю підтвердження походження товару 18.12.2009 р. відповідачем подано заяву до митного органу про надання дозволу для розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання, отже товар розвантажено 18.12.2009 р., тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на погодження сторонами в п. 6.5 Договору застосувань штрафних санкцій за простій під "завантаженням" та "вивантаженням" понад встановлений строк (2 доби) та визначено розмір штрафних санкцій. Відтак сторони на підставі ст.ст. 6, 627 ЦК в п. 6.5 Договору встановили відповідальність у вигляді штрафу за простій тільки при завантаженні та вивантаженні.

Будь-якої відповідальності за простій під митним оформленням та митною очисткою не передбачили. Одночасно місцевий суд встановив, що сторони за змістом п. п. в 4.1.6, 6.5 Договору розрізняли можливі стадії перевезення (виконання договору), до складу яких включали, зокрема: завантаження, митне оформлення, митну очистку, вивантаження, проте відповідальність за порушення строків встановлено лише за несвоєчасне завантаження та вивантаження.

Виконання перевезень за Договором підтверджується CMR №№0007290, 0007276, 0007287, 0007277, 0007286, 0007309, 0007291, відповідно до яких вивантаження здійснено протягом доби від прибуття під розвантаження (розділ 24 CMR містить місце для відміток "прибытие под разгрузку" та "убытие"). Тобто строк простою транспортних засобів під вивантаженням не перевищує встановленого для розвантаження 2 добового строку. З приводу завантаження відповідачем надано листа РУП "Мінський тракторний завод" № 905-267/93 від 28.04.2010 р., згідно якого транспортні засоби позивача знаходилися на завантаженні (з урахуванням вихідних днів) також не більше 2 діб.

Таким чином, завантаження та вивантаження транспортних засобів позивача здійснено вчасно, а понаднормовий простій, як свідчать матеріали справи, виник під час проходження транспортними засобами (вантажу) митної очистки. Договором та заявкою до нього відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків розмитнення (митної очистки) не встановлено. Позивачем не надано будь-якого іншого документу, яким сторонами була б погоджена відповідальність відповідача за незабезпечення нормативного простою ТЗ під час розмитнення.

Посилання позивача на п. 6.1 Договору як на підставу для застосування штрафу, місцевий суд до уваги не взяв, адже ним встановлено загальні засади відповідальності сторін – у випадку порушення зобов’язання, яка виникає з Договору, винна сторона несе відповідальність за умовами цього договору та діючого законодавства України. Фактично відповідальність сторони конкретизували п. п. 6.2 та 6.3 Договору. Не зважаючи на те. що п. 4.1.8 Договору сторони погодили обов"язок відповідача забезпечити (при міжнародних перевезеннях) безперешкодне митне оформлення вантажу на прикордонному переході протягом 24 годин, однак відповідальності за порушення цього положення зазначеним договором не встановлено, тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за таких обставин.

Так, згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Положеннями ст. 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть встановлену за домовленістю сторін відповідальність, якщо інше не встановлено Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до п. 4.6 Договору замовник зобов’язаний забезпечити дотримання нормативних строків простою транспортного засобу, як під завантаженням і митним оформленням, так і під розвантаженням і митною очисткою (міжнародні перевезення) – не більше 48 годин, за виключенням вихідних і святкових днів. Крім цього, замовник зобов’язаний забезпечити (при міжнародних перевезеннях) безперешкодне митне оформлення вантажу на прикордонному переході протягом 24 годин (п. 4.1.8 Договору).

Отже, сторонами погоджено та чітко передбачено нормативний простій 48 годин (дві доби) для проведення двох процедур : завантаженні і митне оформлення, розвантаження і митна очистка.

За невиконання договірних зобов"язань сторони чітко визначили відповідальність сторін, зокрема: п. 6.5 Договору встановлено відповідальність замовника: за простій під завантаженням та вивантаженням понад встановлений строк (понад дві доби) замовник повинен оплатити перевізнику штраф з 1-го по 3-ій день суму, еквівалентну 50 доларам США за кожен день простою, з 4-го по 10 день –100 доларів США за кожен день простою при міжнародних перевезеннях.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що за наявності п. 4.6 Договору, де детально наведено обов’язки замовника забезпечити дотримання нормативних строків простою транспортного засобу, як перед завантаженням і митним оформленням, так і під розвантаженням і митною очисткою, п. 6.5 встановлено відповідальність без конкретизації наведених етапів.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання Договору та заявки, у період з 08.12.2009 р. по 22.12.2009 р. позивачем здійснено перевезення вантажу за маршрутом Білорусія, м. Мінськ – Україна, м. Київ на семи транспортних засобах ( підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR).

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. (Україна приєдналась 01.08.2006 р.) (далі Конвенція) договір перевезення встановлюється накладною. Накладна, оскільки не доведено протилежного, є доказом договору та підтвердженням прийняття грузу перевізником.

У графі 5 СMR проставляється дата закінчення завантаження, у графі 23 СMR –прізвище водія, який керував транспортним засобом, у графі 22 СMR проставляється дата прибуття під завантаження, у графі 24 СMR – дата закінчення розвантаження, а у графі 25 СMR проставляється державний номер автопоїзда, який виконував перевезення вантажу.

З долучених до матеріалів справи міжнародних товарно-транспортних накладних СМR № № 0007290, 0007276, 0007287, 0007277, 0007286, 0007309, 0007291 вбачається, що 08.12.2009 р. під завантаження надано три автопоїзди, 09.12.2009 р. під завантаження надано чотири автопоїзди. Наведене підтверджується листом РУП "Мінський тракторний завод" № 905-267/93 від 28.04.2010 р. та проставленим в посвідченнях на відрядження № 912 від 02.12.2009 р., № 903 від 01.12.2009 р., № 860 від 18.11.2009 р., № 906 від 01.12.2009 р., № 904 від 01.12.2009 р., № 907 від 01.12.2009 р. № 905 від 01.12.2009 р. штампом РУП "Мінський тракторний завод" датованим 08.12.2009 р. та 09.12.2009 р.

При цьому, згідно міжнародних товарно-транспортних накладних СМR № № 0007290, 0007276, 0007287, 0007277, 0007286, 0007309, 0007291 видно, що шість автопоїздів вибуло із завантаження 14.12.2009 р., один-15.12.2009 р. Наведене також підтверджується листом РУП "Мінський тракторний завод" № 905-267/93 від 28.04.2010 р. та проставленим в посвідченнях на відрядження № 912 від 02.12.2009 р., № 903 від 01.12.2009 р., № 860 від 18.11.2009 р., № 906 від 01.12.2009 р., № 904 від 01.12.2009 р., № 907 від 01.12.2009 р. № 905 від 01.12.2009 р. штампом РУП "Мінський тракторний завод" датованим 15.12.2009 р. та відповідно, 14.12.2009 р. Крім цього, факт вибуття з-під завантаження 14.12.2009 р. не заперечується відповідачем в долученому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву від 07.04.2009 р.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що автопоїзд 15955КМ/14802КХ прибув під завантаження 09.12.2009 р., вибув –14.12.2009 р., отже простій під завантаженням 4 діб (з врахуванням норми 2 доби), автопоїзд АІ 2537АО/АІ 8021ХХ прибув під завантаження 08.12.2009 р., вибув –15.12.2009 р., отже простій під завантаженням 6 діб (з врахуванням норми 2 доби), автопоїзд АІ3657АО/20435 прибув під завантаження 09.12.2009 р., вибув –14.12.2009 р., отже простій під завантаженням 4 діб (з врахуванням норми 2 доби), автопоїзд АІ2561АР/АІ9014ХХ прибув під завантаження 08.12.2009 р., вибув –15.12.2009 р., отже простій під завантаженням 6 діб (з врахуванням норми 2 доби), автопоїзд АІ 9004ВС/16200КХ прибув під завантаження 09.12.2009 р., вибув –14.12.2009 р., отже простій під завантаженням 4 діб (з врахуванням норми 2 доби), автопоїзд11821КМ/13035КХ прибув під завантаження 08.12.2009 р., вибув –15.12.2009 р., отже простій під завантаженням 6 діб (з врахуванням норми 2 доби), автопоїзд 11822КМ/13091КХ прибув під завантаження 09.12.2009 р., вибув –14.12.2009 р., отже простій під завантаженням 4 діб (з врахуванням норми 2 доби).

Відповідно до ст.. 53 Статуту автомобільного транспорту, який затверджено Радою Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 р. (401-69-п) (зі відповідними змінами) (далі Статут автомобільного транспорту) час прибуття автомобіля під вантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером путьового листа в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження - з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. При наявності в пунктах вантаження і розвантаження (крім станцій залізниць, портів, пристаней і аеропортів) в'їзних воріт або контрольно-пропускних пунктів час прибуття автомобіля під вантаження або розвантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером путьового листа або товарно-транспортної накладної вантажовідправнику або вантажоодержувачу біля в'їзних воріт або на контрольно-пропускному пункті. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж. Час пробігу автомобіля від воріт або контрольно-пропускного пункту до місця вантаження або розвантаження і назад виключається при обчисленні часу перебування автомобіля під вантаженням або розвантаженням. Вантажовідправники, вантажоодержувачі, станції залізниць, порти (пристані) і аеропорти, які одержують і відправляють вантажі або виконують вантажно-розвантажувальні роботи, зобов'язані в усіх випадках, в тому числі і при виконанні автотранспортними (транспортно-експедиційними) організаціями експедиційних операцій, відмічати в товарно-транспортних накладних час прибуття та вибуття автомобілів з пунктів вантаження і розвантаження їх.

Як вбачається з міжнародних товарно-транспортних накладних СМR № № 0007290, 0007276, 0007287, 0007277, 0007286, 0007309, 0007291 видно, що автопоїзди прибули під розвантаження 16.12.2009 р.. Наведене також не заперечується відповідачем в долученому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву від 07.04.2009 р.. В графі 24 товарно-транспортних накладних СMR 000727276 – дата закінчення розвантаження 22.12.2009 р., в графі 24 товарно-транспортних накладних СMR 007290, 0007287, 0007277, 0007286, 0007309, 0007291 – 21.12.2009 р.

Посилання відповідача на те, що 18.12.2009 р. товар було розміщено на складі тимчасового зберігання, апеляційний суд до уваги не бере з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження такого розміщення по семи автопоїздам та наявність відміток в графі 24 згаданих товарно-транспортних накладних щодо розвантаження товару 21.12.2009 р. та 22.12.2009 р.. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження проведення розвантаження товару протягом двох діб.

Крім цього, відповідачем надано Довідку ТОВ "Укравтозапчастина"№ 31/05/2010/1-юр. від 31.05.2010 р. за підписом генерального директора, згідно якої дату розвантаження автопоїздів 15955КМ/14802КХ, АІ3657АО/20435, АІ 9004ВС/16200КХ, 11822КМ/13091КХ, 11821КМ/13035КХ зазначено 21.12.2009 р., автопоїздів АІ3657АО/20435, АІ2561АР/АІ9014ХХ – 22.12.2009 р..

Висновки місцевого суду про те, що понаднормовий простій виник під час проходження транспортними засобами (вантажу) митної очистки, а Договором відповідальність у вигляді штрафу за порушення строку розмитнення (митної очистки) не встановлено, апеляційний суд вважає помилковими з огляду на п. 4.1.8 Договору та ст. 78 Митного кодексу України. Згаданим встановлено, що митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Крім цього, матеріалами справи встановлено, що відповідач всупереч п. 4.1.7 Договору не одержав сертифікат походження, в зв’язку з його відсутністю митне оформлення не було проведено протягом доби.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що простій під розвантаженням (включаючи митну очистку) з врахуванням святкових і вихідних діб становить : автопоїзд 15955КМ/14802КХ- 5 діб, автопоїзд АІ 2537АО/АІ 8021ХХ - 5 діб, автопоїзд АІ3657АО/20435 – 4 доби, АІ2561АР/АІ9014ХХ- 5 діб, автопоїзд АІ 9004ВС/16200КХ – 4 доби, автопоїзд 11821КМ/13035КХ – 5 діб, автопоїзд 11822КМ/13091КХ - 4 доби. З врахуванням положень п. 6.5 Договору позивачем здійснено обґрунтований та правильний розрахунок штрафних санкцій в розмірі 33 075,50 грн., який перевірено апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 10.08.2010 р. по справі № 23/133 – скасувати.

Прийняти нове рішення: позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт- Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про стягнення 33 075,50 грн. штрафу задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м. Київ, вул. 1 Травня, 1-А, ідентифікаційний код 30722204, р/р 26001301002008 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) 33 075 (тридцять три тисячі сімдесят п’ять) грн. 50 коп. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м. Київ, вул. 1 Травня, 1-А, ідентифікаційний код 30722204, р/р 26001301002008 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) 330 (триста тридцять) грн. 75 коп. державного мита сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) суму зайво сплаченого платіжним дорученням № 1609 від 15.02.2010 р. держмита в розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 75 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м. Київ, вул. 1 Травня, 1-А, ідентифікаційний код 30722204, р/р 26001301002008 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул.. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 37 коп. сплаченого держмита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 30367782, р/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк, м. Київ, МФО 321767) суму зайво сплаченого квитанцією № 316 від 16.08.2010 р. держмита в розмірі 35 (тридцять п’ять) 87 коп.