9/108-10 Про стягнення грошової суми депозиту та відсотків по ньому - 21.09.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.08.2010р. у справі №9/108-10 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного підприємства "Санте", стягнення 1202891,31 грн. задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" 981809,55 грн. депозиту та відсотків по ньому згідно договору від 03.10.2009р. №21-121ЮГ про розміщення коштів в депозит банку з урахуванням індексу інфляції, 98722,63 грн. пені за затримку повернення вкладу та невчасно сплачених відсотків, 10805,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 211,99 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказав, що посилання суду в своєму рішенні на те, що кінцевим терміном дії кредитного договору є 29.03.2009р. суперечить п. 1.1 та п. 9.1 кредитного договору, оскільки дата "29.03.2009р." - це лише термін повернення кредитних коштів, а договірні зобов"язання між сторонами діють до повного виконання ними взятих на себе зобов"язань.

Зазначив, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про прострочення третьою особою виконання умов кредитного договору, а листами №02-5150 від 04.12.2008р. та №02/3718 від 25.09.2009р. звертався з вимогами до останнього виконати зобов"язання, оскільки позивач відповідно до укладених договорів поруки №199/08 від 29.09.2008р. та застави майнових прав від 03.10.2008р. є солідарним боржником за зобов'язаннями ПП "Санте".

На думку скаржника, застосовуючи договірне списання коштів з рахунку позивача, передбачене п. 4.3 договору застави майнових прав, скаржник діяв в межах ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", п.п. 1.4, 1.7, 1.8, 6.1-6.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою правління НБУ 21.01.2004р. за №22 (z0377-04) , а також положень ст. 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції в порушення п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України не залишив позов без розгляду у зв"язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів.

13.09.2010р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв"язку з участю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунттованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В засідання суду позивач та третя особа своїх представників не направили, про причини неявки в суд не повідомили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

За наведених обставин та враховуючи приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, нез"явлення в судове засідання представників сторін, повідомлених належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

29.09.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест", публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" та приватним підприємством "Санте" підписаний договір поруки №199/08, у відповідності до п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання нести в повному обсязі солідарну відповідальність перед відповідачем за невиконання третьою особою зобов'язань по погашенню відсотків.

03.10.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" укладено договір №21-121ЮГ про розміщення коштів в депозит банку.

Пунктами 1.1. та 3.2.1 договору №21-121ЮГ позивач розмістив в банку відповідача депозит в сумі 1000000, 00 грн. на термін з 03.10.2008р. до 06.04.2009р., про що свідчить виписка по особовому рахунку.

Згідно з п.п. 1.2. та 3.4.4. депозитного договору відповідач здійснює нарахування та щомісячну сплату відсотків по депозиту на рахунок позивача в розмірі 16% річних.

Сума депозитного вкладу відповідно до п.3.4.5. договору підлягає поверненню позивачу не пізніше, ніж на наступний робочий день від дати закінчення депозитного договору, обумовленої в п. 1.1., тобто не пізніше 07.04.2009р.

За порушення взятих на себе зобов"язань, а саме в разі затримки повернення вкладу і сплати відсотків по ньому, відповідач зобов"язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вкладу та несвоєчасно сплачених відсотків за кожен день затримки коштів (п. 3.4.6 договору).

Також, 03.10.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" був підписаний договір застави майнових прав, п. 1.1 якого встановлено, що позивач, виступаючи заставодавцем, з метою забезпечення виконання зобов'язань третьої особи, що випливають з кредитного договору від 29.09.2008р. №199/08, укладеного між третьою особою та відповідачем, передав в заставу майнові права на грошові кошти, які були розміщені на депозитному рахунку в сумі 1000000,00 грн. згідно договору від 03.10.2008р. №21-121ЮГ терміном до 06.04.2009р.

У зв"язку з простроченням приватним підприємством "Санте" виконання умов кредитного договору, відповідач звертався до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" про порушення третьою особою умов кредитного договору та направляв на адресу позивача листи за №02-5150 від 04.12.2008р. та №02/3718 від 25.09.2009р. з вимогою виконати договір поруки та сплатити, як поручителем за зобов'язаннями третьої особи, заборгованість за кредитним договором.

Вимоги №02-5150 від 04.12.2008р. позивачем були задоволені, однак вимоги листа №02/3718 від 25.09.2009р. залишені останнім без задоволення.

Виписками по особовому рахунку позивача підтверджується, що відповідачем з рахунку позивача № 2610748010020 було списано грошові кошти, а саме:

- 28.11.2008р. - в сумі 5324,41 грн. погашення пені за прострочені відсотки за договором від 29.09.2008р. №199/08;

- 28.11.2008р. - в сумі 178088,69 грн. погашення прострочених відсотків за договором від 29.09.2008р. №199/08;

- 30.09.2009р. - в сумі 16329,38 грн. списання нарахованої комісії за користування кредитом по кредитному договору від 29.09.2008р. №199/08 згідно договору застави майнових прав від 03.10.2008р.;

- 30.09.2009р. - в сумі 800257,52 грн. списання нарахованих відсотків за користування кредитом по кредитному договору від 29.09.2008р. №199/08 згідно договору застави майнових прав від 03.10.2008р.

Також виписками по особовому рахунку підтверджується списання грошових коштів з рахунку позивача № 2618548010020:

- 30.06.2009р. - в сумі 10738,68 грн. списання простроченої комісії згідно договору поруки від 29.09.2008р. №199/08;

- 31.07.2009р. - в сумі 1261,32 грн. списання простроченої комісії згідно договору поруки від 29.09.2008р. №199/08;

- 31.07.2009р. - в сумі 9835,31 грн. списання простроченої комісії згідно договору поруки від 29.09.2008р. №199/08;

- 30.09.2009р. - в сумі 21835,31 грн. списання нарахованої комісії за користування кредитом по кредитному договору від 29.09.2008р. №199/08 та договору застави майнових прав від 03.10.2008р.

Вважаючи таке списання порушенням своїх прав та норм чинного законодавства, у червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" про стягнення 1202891,31 грн., з яких 981809,55 грн. депозитного вкладу, несплачених відсотків по ньому з урахуванням індексу інфляції та 221081,76 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.08.2010р., як вже зазначалось, позов задоволено частково.

Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (435-15) та Господарським кодексом України (436-15) . Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків унормовано главою 2 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статті 11 зазначеного Кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язані вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язань можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбаченим законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної статті, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до 28 Закону України "Про заставу" (2654-12) застава припиняється, зокрема, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 1.1. договору застави майнових прав №21-121ЮГ від 03.10.2008р., предметом застави є майнові права на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку.

Пунктом 7.1. договору від 03.10.2008 року №21-121ЮГ передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і втрачає силу при закінченні терміну, вказаного в п. 4.1. даного договору, а саме 06.04.2009р.

Отже, враховуючи положення ст. 28 Закону України "Про заставу", а також те, що термін дії депозитного договору №21-121ЮГ закінчився 06.04.2009 року, застава майнових прав за цим договором припинилась із закінченням строку дії депозитного договору, тобто 06 квітня 2009 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, 30.09.2009р., тобто через 5 місяців після закінчення дії майнових прав на депозит, а отже, припинення дії договору застави від 03.10.2008р., здійснив списання грошових коштів в розмірі 800257,52 грн., 9835,31 грн. та 21835,31 грн.

Суд апеляційної інстанції стосовно тверджень відповідача щодо договірного списання коштів з рахунку позивача на підставі договору поруки від 29.09.2008р. №199/08, вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до ст. 546 ЦК України видами забезпечення виконання зобов'язань є: неустойка, порука, гарантія, застава, при тримання, завдаток.

Відносини щодо застави регулюються параграфом 6 Цивільного кодексу (435-15) та Законом "Про заставу" (2654-12) . Відносини щодо поруки регулюються параграфом 3 Цивільного кодексу України (435-15) .

Отже, порука та застава є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язань, що також зазначено в Оглядовому листі Вищого арбітражного суду України "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань" від 30.05.2001р. №01-8/637.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що норми законодавства та умови, встановлені в договорі застави майнових прав від 03.10.2008р. щодо договірного списання коштів не можуть бути застосовані до правовідносин за договором поруки від 29.09.2008р. і навпаки.

Статтею 555 Цивільного кодексу України також передбачено направлення кредитором (відповідачем) письмового повідомлення про невиконання боржником свого зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, п. 2.1 договору поруки від 29.09.2008р. №199/08, про невиконання боржником свого зобов'язання кредитором (відповідачем) направляється письмове повідомлення.

Однак, чинним законодавством та договором поруки від 29.09.2008р. №199/08 договірне списання грошових коштів не передбачено.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не мав жодних правових підстав здійснювати списання грошових коштів з рахунку позивача в рахунок виконання зобов'язань за іншим договором - договором поруки від 29.09.2008р. №199/08, з огляду на те, що грошові кошти перебували на рахунку, відкритому в установі відповідача згідно депозитного договору №21-121ЮГ, а майнові права на них передавались в заставу за договором від 03.10.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 1.1 договору поруки від 29.09.2008р. №199/08, він діє до 27.03.2009р.

Твердження відповідача стосовно дотримання встановленого частиною 4 ст. 559 ЦК України 6-тимісячного строку, протягом якого відповідач листом від 25.09.2009 року № №02/3718 повідомив позивача як поручителя про невиконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором від 29.09.2008 року №199/08, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання такого листа позивачу.

Крім того, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2010р. у справі №13/116-09 за участі тих самих сторін на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України відмовлено в задоволенні вимог ПАТ "КБ "Хрещатик" в особі Вінницької філії до ТОВ "ТК "РегВін-Інвест" про стягнення коштів за договором поруки від 29.09.2008р. №199/08, оскільки доказів звернення ПАТ "КБ "Хрещатик" в особі Вінницької філії до ТОВ "ТК "РегВін-Інвест" з письмовим повідомленням щодо сплати заборгованості по відсотках за договором поруки за період з 01.02.2009р. по 24.07.2009р. не надано. Слід зазначити, що вказаною постановою також встановлено, що ПАТ "КБ "Хрещатик" в особі Вінницької філії не довів належного виконання ним п. 2.1 договору поруки, яким встановлено, що у випадку несплати позичальником процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених кредитним договором, банк направляє поручителю письмове повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості.

Вищевказана постанова в касаційному порядку не оскаржена та є чинною.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.02.2010р. у справі №13/116-09 у відповідності до ст. 35 ГПК України, не доводяться знову при розгляді справи між тими самими сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 342 Господарського кодексу України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частинами 1 та 3 ст. 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (ч. 2 ст. 1060 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Як вбачається з п. 3.4.5 договору №21-121ЮГ, банк зобов'язаний повернути вкладнику суму депозитного вкладу не пізніше, ніж на наступний банківський день, від дати закінчення договору на поточний рахунок вкладника.

Пунктом п. 3.4.6 договору передбачено, що в разі затримки повернення вкладу та невчасно сплачених відсотків по ньому, виплатити вкладнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вкладу та невчасно сплачених відсотків за кожний день затримки коштів.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в сумі 1080532,18 грн., з яких 816586,90 грн. - сума депозиту, 70643,86 грн. - відсотки, нарахованих по депозиту за період з 04.10.2008р. по 06.04.2009р. з урахуванням індексу інфляції, а також суми пені, нарахованої за шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язань, є законним та обгрунтованим.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо їх часткового задоволення з огляду на таке.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів, відповідач повинен був повернути позивачеві суму вкладу разом із відсотками 07.04.2009 року (п. 1.1 та 3.4.5 договору).

Отже, нарахування штрафних санкцій здійснюється лише на протязі шести місяців, тобто до 06.10.2009 року, тому пеня, нарахована за несвоєчасне повернення суми депозиту починаючи від 07.04.2009 року, складає 98722,63 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо нарахування штрафних санкцій після 06.10.2009 року є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в порушення п. 4 ч. 1 ст. 81 ГПК України не залишив позов без розгляду у зв"язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна корпорація "РегВін-Інвест" та стягнення з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії ПАТ КБ "Хрещатик" 981809,55 грн. депозитного вкладу з урахуванням індексу інфляції та 98722,63 грн. пені за затримку повернення вкладу та невчасно сплачених відсотків.

Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 04.08.2010р. у справі №9/108-10 є законним та обгрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 04 серпня 2010 року у справі №9/108-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Вінницької філії - без задоволення.