Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Мурської Х.В.

суддів Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

розглядається апеляційна скарга ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"за № 2652-юр від 15.07.2010р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010р.

у справі № 19/48

за позовом: ЗАТ "Укргаз-Енерго", м. Київ

до відповідача: ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", м. Надвірна

про стягнення заборгованості в розмірі 902 129,23 грн.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Полатайко С.С. –представник (довіреність № 6-01 від 11.01.2010р.)

В ході судового розгляду справи представникам сторін процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010р. у справі № 19/48 (суддя Максимів Т.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"на користь ЗАТ "Укргаз-Енерго"646 682,91 грн. основного боргу, 152 366,83 грн. втрат від інфляції, 32 422,73 грн. 3% річних, 8 314,72 грн. сплаченого держмита, 217,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 526 ЦК України відповідач свої зобов’язання виконав не належним чином, сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Враховуючи факт прострочення грошового зобов’язання, суд стягнув інфляційні та річні у відповідності до ст. 625 ЦК України. В задоволенні стягнення пені відмовлено в зв’язку з ненаправленням позивачем на адресу відповідача вимоги згідно п.7.2 договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що ним не отримувалися рахунки про оплату газу згідно п.6.3.1 договору, відповідно і не настав обов’язок по оплаті поставленого на загальну суму 646 682,91 грн. природного газу.

В судовому засіданні 01.09.2010р. було оголошено перерву до 15.09.2010р., про що сторони були повідомлені під розписку.

Позивач в судове засіданні 15.01.2010р не з’явився, причини неявки не повідомив, у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Враховуючи, що позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010р. у справі № 19/48 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ "Укргаз-Енерго"(постачальник) та ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (покупець) 28.11.2007р. укладено договір №111/77/Х(р)-08 на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в об'ємі 6 100 000,0 кубічних метрів протягом 2008р., а покупець в свою чергу прийняти та оплатити поставлений природний газ, відповідно до умов договору (а.с. 9-17).

Згідно п.5.1. договору, ціна 1000,0 кубічних метрів газу, який передається постачальником покупцеві, узгоджується сторонами шляхом підписання додаткових угод до даного договору на кожний місяць поставки.

17.01.2008р. сторонами укладено додаткову угоду №1, якою встановлено ціну на газ на січень 2008р. в сумі 1 282,0656 грн. та 21.01.08. додаткову угоду №2, якою встановлено ціну на газ в лютому 2008р. в сумі 1 282,0656 грн. (а.с. 18-21).

Відповідно до розділу 6 договору "Порядок проведення розрахунків" покупець зобов'язаний здійснити оплату газу, що передається за даним договором, шляхом банківського переказу грошових коштів.

Покупець здійснює попередню оплату газу, що передається, щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 та 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцю в такому порядку:

- постачальник виставляє покупцеві рахунки-фактури на оплату газу виходячи з обсягу поставки газу в кожній декаді місяця поставки та ціни газу, що встановлюється додатковою угодою до договору, яка визначає ціну газу на відповідний місяць (п.6.2.1. договору).

- покупець здійснює попередню оплату газу в розмірі 100% суми, вказаної у відповідному рахунку-фактурі постачальника, у строк, вказаний у цьому рахунку-фактурі, і на поточний рахунок постачальника, який зазначено у такому рахунку-фактурі (п. 6.2.4 договору).

Пунктом 6.3. встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі комерційного акта до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 335 845,12 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу №РНг-000018 від 31.01.2008р. на суму 3 534 516,40 грн. та №РНг-001870 від 29.02.2008р. на суму 2 801 328,72 грн., підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін (а.с. 22-23).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури від 21.01.2008р. №СФг-007257, від 21.01.2008р. №СФг-007258 та від 11.02.2008р. №СФг-007663 на оплату природного газу в порядку, передбаченому п. 6.2. договору, факт надсилання яких підтверджується списком згрупованих поштових відправлень зі штампом поштового відділення та фіскальним чеком (а.с. 65-72).

Проте, відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати виконав не належним чином, розрахувався частково на суму 4 988 986,74 грн., що підтверджується реєстром надходжень коштів на поточний рахунок позивача (а.с. 25) та на суму 700 175,47 грн., яка була зарахована сторонами як зустрічна однорідна вимога згідно протоколу заліку грошових вимог (а.с. 26-27).

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 646 682,91 грн.

При винесені постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 646 682,91 грн. основного боргу, оскільки дана вимога є документально обґрунтована, підставна, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Пунктом 7.2 договору на постачання газу №111/77/Х(р)-08 від 28.11.07., сторони узгодили, що за невиконання покупцем умов п.п.6.2.2., 6.3.1. договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пеня сплачується покупцем протягом 5 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги постачальника.

В матеріалах справи відсутні докази про надіслання відповідачу вимоги про сплату пені, тому позовна вимога в частині стягнення 70 656,76 грн. пені є необґрунтованою та підставно не задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати позивачу збитки від інфляції та три проценти річних, які, згідно розрахунку становлять 152 366, 83 грн. інфляційні втрати та 32 422,73 грн. 3% річні (згідно заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку а.с. 49-51).

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч вимог ст. 33 ГПК України скаржником не надано суду доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2010р. у справі № 19/48 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України (1798-12) .

3. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.