28/45 Про стягнення заборгованості за договорами поставки товару - нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо) - 30.08.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2009р., суддя Морозюк А.Я., позов ПП "Юрма –Плюс"було задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ "С.Н. Транссервіс" на користь ПП "Юрма-Плюс" 148 000 грн. - основного боргу; 17 614,03 грн. - пені; 8806,77 грн. -3% річних; 19 388 грн. - інфляційних втрат; 10 000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката; 1938,09 грн. - державного мита; 236 грн. - ви трат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - ТзОВ "С.Н. Транссервіс"і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою сторін. Апелянт - ТзОВ "С.Н. Транссервіс"подав чергове клопотання про відкладення розгляду справи. Апеляційний суд відхилив дане клопотання з підстав неповажності причин, вказаних представником апелянта та систематичною неявкою сторони в судове засідання.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується реєстром Львівського апеляційного господарського суду на відправлення рекомендованої кореспонденції за 16.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2009р. у справі №28/45 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Юрма-Плюс" у період з листопада 2006р. по листопад 2008р. здійснювало поставки товару - нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо) відповідачу - ТзОВ "С.Н. Транссервіс".

Поставки нафтопродуктів здійснювались на договірних засадах згідно укладених між сторонами договорів постачання на кожну поставку товару, які містяться в матеріалах спра ви. Починаючи з 06.02.2008 року поставки здійснювалися на підставі укладеного між сто ронами договору поставки № 25 від 06.02.2008 року.

Відповідно до п. 1 договорів постачання постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) нафтопродукти, далі товар, а покупець приймає товар й оплачує його. Відповідно до п. 4 договорів постачання, факт відвантаження товару підтверджується роз хідною накладною. Умовами п. 6 договорів передбачалося, що оплата товару покупцем здійснюється протягом 5 банківських днів від дати отримання товару.

Між сторонами 06.02.2008р. було укладено довготривалий договір поставки №25, відпові дно до якого здійснювались поставки нафтопродуктів з лютого 2008р. по листопад 2008р.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 25, постачальник (позивач) передає у власність покупцю (відповідачу) нафтопродукти (надалі товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Відповідно до п.2.2 договору поставки, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною. Відповідно до п. 3.2 догово ру поставки, постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а поку пець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 5 банківських днів від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до покупця.

На виконання умов договорів постачання та договору поставки № 25, в період з 16.11.2006р. по 13.11.2008р. позивач здійснював відповідачу поставки нафтопродуктів, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договорів своєчасної оплати за поставлені нафтопро дукти не здійснював, порушуючи строки оплати товару, і не здійснив належної оплати за відвантажені нафтопродукти відповідно до видаткових накладних № РН-0000590 від 10.09.2008р. на суму 72 705,60грн; № РН-0000728 від 07.11.2008р. на суму 40 647,00грн; № РН-0000743 від 13.11.2008р. на суму 38 256,00грн, заборгувавши позивачу остаточно 148 000,00грн. Доказів оплати позивачу вказаної суми відповідач суду не представив.

В зв’язку з цим ПП "Юрма-Плюс" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТзОВ "С.Н. Транссервіс"148 000 грн. основного боргу, 17 614,03 грн. пені, 8806,77 грн. - 3% річних, 19 388 грн. інфляційних втрат, 10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1938,09 грн. в повернення сплаченого державного мита.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарюван ня та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися на лежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільно го законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обо роту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

На вимогу апеляційного суду позивач надав для огляду в судовому засіданні оригінали договорів поставки, накладних, довіреностей виданих відповідачем на отримання матеріальних цінностей та витяги з банківських рахунків про часткову оплату паливно-мастильних матеріалів згідно укладених договорів.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідач-апелянт за укладеними договорами поставки розрахувався частково.

Тобто, відповідач свої зобов'язання у встановлені договорами терміни належним чином не виконав.

Згідно п. 9 договорів постачання та п. 4.2 договору поставки №25 від 06.02.2008р., за порушення терміну оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на період нарахування від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ненале жне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема - сплата неустойки.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу відповідно до п.4.2 договору постав ки № 25 від 06.02.2008р. пеню за період з 18.11.2008 року по 18.05.2009 року, яка відповід но до поданого розрахунку складає 17 614,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив вико нання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процен ти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем також правомірно нараховано 3% річних за період з 21.11.2006 року по 16.10.2009 року, які відповідно до розрахунку складають 8806,77грн. та інфляційні втрати, які відповідно до розрахунку складають 19338,00грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходжен ня, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем в підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката подано до говір про надання правової допомоги №15-09 від 06.10.2009р., укладений з адвокатом Міла-Поляков Д.П., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1280 від 24.01.2008 року, видане адвокату Міла-Поляков Д.П. На виконання умов договору про на дання правової допомоги позивачем сплачено за надання правової допомоги 10 000 грн., що підтверджується платіжними дорученням №582 від 19.10.2009р., що міститься в матері алах справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ви трати позивача на оплату послуг адвоката підтвердженні матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Посилання апелянта на відсутність у нього заборгованості перед позивачем, відсутність первинних документів про надходження матеріальних цінностей апеляційним судом відхиляються за безпідставністю, оскільки судами обох інстанцій перевірена наявність таких документів у позивача. Апелянт - ТзОВ "С.Н. Транссервіс"всупереч вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України не довів тих обставин на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2009р. по справі №28/45 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2009 року у справі №28/45 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.