Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Слюсар С.А.,

від відповідача -Цурка Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010

у справі № 42/100 ( )

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 21742974,53 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2010 (суддя Паламар П.І.) позов АЕК "Київенерго" задоволено частково та стягнуто ВАТ "АК "Київводоканал" 19754713грн.44коп. заборгованості за поставлену електричну енергію, 185086грн.42коп. інфляційних втрат, 54033грн. 60коп. 3% річних та відповідні судові витрати. Судом відмовлено в стягненні 366311грн.13коп. пені та 1382829грн.94коп. штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки сторони у справі не належать до суб’єктів господарювання державного сектору економіки. Суд дійшов висновку, що оскільки доказів належної оплати за отриману електричну енергію відповідачем не надано борг підлягає стягненню з останнього.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині відмови у стягненні пені та штрафу та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач зазначив, що ним було подано до суду першої інстанції витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, який є належним доказом того, що позивач належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки та містить інформацію про засновника компанії – державу в особі Міністерства енергетики України. Вказане також підтверджується постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2004 №794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) .

Від відповідача, також, надійшла апеляційна скарга в якій він просив скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт зазначив, що договір за яким стягується заборгованість позивачем укладено та підписано юридичними особами, які станом на теперішній час ліквідовані, нового договору, як це передбачено ст. 513 ЦК України, сторонами не було укладено. Заявник вважає, що в договорі не зазначені істотні та обов’язкові умови, внаслідок чого він не відповідає типовому договору на постачання електричної енергії, затвердженому Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 за №28 (z0417-96) та вважає його недійсним, як такого що суперечить чинному законодавству.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 24.12.1990 між підприємством "Київські кабельні мережі" і Бортницькою станцією аерації укладено договір № 678 на використання електричної енергії.

Згідно Наказу міністерства енергетики та електрифікації України №31 від 17.02.1995, №177 від 31.08.1995 підприємство "Київські кабельні мережі" реорганізовано на АЕК "Київенерго". Згідно Наказу №207 від 18.12.2001 Бортницьку станцією аерації ліквідовано шляхом приєднання до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Згідно умов укладеного договору позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію як різновид промислової продукції в межах 84044 кВт, а останній оплачувати спожиту електричну енергію, для визначення величини використаної електричної енергії знімати і подавати позивачу за встановленою формою показники розрахункових електролічильників.

Пунктом 17 договору встановлено строк дії договору з дня підписання до 31.12.1991 та те, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін.

Наявними в матеріалах справи звітами про використану електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції за вересень- листопад 2009 підтверджено факт постачання позивачем відповідачу електричної енергії.

Відповідач за отриману енергію розрахувався частково. Заборгованість відповідача за період з 01.09.2009 по 01.12.2009 становить 19754713грн.44коп. (19694315грн.05коп. за активну електричну енергію та 60398грн. 39коп. за реактивну електричну енергію).

Згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи, як в суді першої інстанції так і в cуді апеляційної інстанції відповідачем не надано жодних заперечень щодо неналежного виконання умов договору позивачем. Наявну суму заборгованості та факту поставки електричної енергії відповідач, також, не заперечував.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу електроенергії та те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору щодо своєчасного розрахунку за поставлену позивачем електроенергію, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з нього 19754713грн.44коп. заборгованості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України стягнення з відповідача суми 54033грн.60коп. 3% річних та 185086грн.42коп. інфляційних втрат, є, також, правомірним.

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені та штрафних санкцій нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України необхідно зазначити наступне.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони у справі не належать до суб’єктів господарювання державного сектору економіки і на цій підставі відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення 366311грн. пені та 1382829грн.94коп. штрафу нарахованих відповідно до ст. 231 ГК України.

Проте, такі висновки суду є невірними, оскільки позивач є суб’єктом господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до частини другої статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 №794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) у переліку компаній, які входять до складу "Енергетичної компанії Україна" визначено розмір статутного фонду позивача, що передається до складу новоствореної компанії у розмірі 50+1 акція.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

"У разі, якщо відповідач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується згідно з вимогами та у розмірі, встановлених ст. 231 цього Кодексу" (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 366311грн. пені та 1382829грн.94коп. штрафу нарахованих відповідно до ст. 231 ГК України підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про те, що договір є недійсним, як такий що суперечить чинному законодавству, а також те, що договір за яким стягується заборгованість укладено та підписано юридичними особами, які станом на теперішній час ліквідовані, нового договору, як це передбачено ст. 513 ЦК України, сторонами не було укладено необхідно зазначити наступне.

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі на ст. 513 ЦК України є недоречними, оскільки дана норма регулює заміну кредитора у зобов’язанні, тоді як в даному випадку було змінено організаційну форму сторін у справі. Крім того, безпідставними є посилання відповідача на недійсність спірного договору, оскільки існування боргу та виконання умов договору позивачем підтверджено належними документами. Будь-яких доказів, що підтверджують невиконання позивачем оспорюваного договору суду не надано, а тому підстави щодо застосування наслідків визнання угоди недійсною відсутні.

З огляду на викладене доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи викладене вище, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 42/100 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 42/100 зміні в частині відмови в стягненні 366311грн. пені та 1382829грн.94коп. штрафу.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 42/100 змінити.

2. Викласти абзац 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі № 42/100 в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг в сумі 19754713 грн. 44коп., 1382829грн.94коп. штрафу, 366311грн.13коп. пені, 185086грн. 42коп. інфляційних втрат, 54033грн.60коп. – 3% річних, 25500грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3. Вилучити з резолютивної частини рішення абзац 3.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 2051грн. 38коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 42/100.