11/54 Про стягнення заборгованості за договором про зарахування зустрічних однорідних вимог - 06.07.2010 Прийняття

за позовом: Дочірнього підприємства (далі ДП) "Західдорвибухпром"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Тернопіль

до відповідача: ПП "РКС", м. Рівне

про стягнення 140 452,21 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача –Бакун А.Ю. –представник;

від відповідача –не з’явився.

Права та обов’язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, представнику позивача роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.01.2010 р. у справі № 11/54, суддя В.В.Грязнов, позов задоволено, стягнуто з ПП "РКС"на користь ДП "Західдорвибухпром"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"104 814,31 грн. заборгованості по розрахунках, 25 802,07 грн. втрат, завданих інфляцією за період з 20.10.2006 р. по 01.02.2009 р., 5 166,92 грн. втрат, завданих інфляцією за період з 05.07.2008 р. по 03.03.2009 р., 2 549,62 грн. 3 % річних за період з 20.10.2006 р. по 01.07.2008 р., 2 119,29 грн. - 3 % річних за період з 05.07.2008 р. по 08.03.2009 р., 1 404,52 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП "РКС", відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 15.01.2010 р. у справі № 11/54 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права.

Зокрема скаржник вказує на те, що місцевий господарський суд прийняв судове рішення за відсутності представника ПП "РКС", а також незважаючи на те, що касаційна скарга ПП "РКС", подана на постанову Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. у справі № 11/54, на момент винесення оспорюваного рішення не була розглянута Судовою палатою у господарських спорах Верховного суду України.

Позивач –ДП "Західдорвибухпром"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"- подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 15.01.2010 р. у справі № 11/54 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 р., передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 4252627 відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Враховуючи те, що ухвалою суду від 28.04.2010 р. участь представників сторін обов’язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувалися та сторонами не подавалися, у матеріалах справи достатньо відомостей та документів для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, висловив свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апеляційної скарги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.

ДП "Західдорвибухпром"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПП "РКС"про стягнення 104 814,31 грн. заборгованості, 30 968,99 грн. інфляційних збитків та 4 668,91 грн. – 3 % річних.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 30.09.2006 року між ДП "Західдорвибухпром"та ПП "РКС"був укладений договір № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі по тексту Договір) (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1 Договору станом на 01.01.2006 р. ПП "РКС"зобов’язане сплатити ДП "Західдорвибухпром"12 595,58 грн. за отримані товарно-матеріальні цінності по накладним.

Згідно з п. 2 Договору за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р. ПП "РКС"зобов’язане сплатити ДП "Західдорвибухпром"за отримані товарно-матеріальні цінності –159 013,04 грн.

Згідно з п. 3 Договору за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р. ПП "РКС"відвантажило ДП "Західдорвибухпром"товарно-матеріальних цінностей та сплатило грошових коштів на загальну суму 120 616,38 грн.

Після проведення заліку взаємних однорідних вимог заборгованість ПП "РКС"перед ДП "Західдорвибухпром"за отримані товарно-матеріальні цінності складає 50 992,24 грн. Дану суму заборгованості ПП "РКС"зобов’язується сплатити грошовими коштами протягом 14 банківських днів з моменту підписання даного Договору (п. 5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не подано суду належних і допустимих доказів того, що зазначений вище Договір визнаний судом недійсними, а тому в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у ст. 204 ЦК України, Договір № 1 від 30.09.2006 р. є правомірним.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач у встановлені умовами Договору строки кошти в сумі 50 992,24 грн. не сплатив. Доказів протилежного сторонами не подано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2006 року по травень 2008 року представники відповідача –Лук’янчук В.В. та Микуляк А.Ю. за довіреностями наявними в матеріалах справи згідно видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, отримали від позивача товар (щебінь) на загальну суму 53 822,07 грн. (а.с. 12-31).

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (z0168-95) , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Видаткові накладні наявні в матеріалах справи містять назви підприємств, назву документа, дату складання, зміст господарської операції та її вимірники, прізвища і підписи посадових осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно із ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Дії позивача та відповідача по передачі та отриманні товару породжують цивільні права та обов’язки, які випливають з договору поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача претензію б/н від 26.06.2008 р. (а.с. 32) на суму 104 814,31 грн. з вимогою провести оплату коштів у розмірі 50 992,24 грн. згідно умов Договору № 1 від 29.09.2006 р. та оплатити у повному обсязі заборгованість в розмірі 53 822,07 грн. за отриманий згідно вищезазначених видаткових накладних товар. Ця претензія була отримана директором ПП "РКС"27.06.2008 р., проте залишена ним без реагування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, становить 104 814,31 грн., які підставно стягнуті місцевим господарським судом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За прострочення виконання грошових зобов’язань відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 25 802,07 грн. втрат, завданих інфляцією за період з 20.10.2006 р. по 01.02.2009 р., 5 166,92 грн. втрат, завданих інфляцією за період з 05.07.2008 р. по 03.03.2009 р., а також 2 549,62 грн. 3 % річних за період з 20.10.2006 р. по 01.07.2008 р., 2 119,29 грн. - 3 % річних за період з 05.07.2008 р. по 08.03.2009 р., які підставно стягнуті місцевим господарським судом (а.с. 5,6).

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не взяті судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Статтею 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на час винесення оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача з касаційною скаргою до Верховного суду України.

Крім того, як вбачається з повідомлення про відправлення поштового відправлення № 3300105351113 –(ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.12.2009 р. у справі № 11/54) відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а відтак суд першої інстанції підставно розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський

1. Залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 15.01.2010 р. у справі № 11/54 без змін, а апеляційну скаргу ПП "РКС"б/н від 29.01.2010 року без задоволення.