КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
01.07.10 Справа № 13/278-09/3
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Остапенка О.М.,
суддів: Сибіги О.М.,
Жук Г.А.,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.07.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року
у справі 13/278-09/3 ( суддя Лопатін А.В.)
за позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Біла Церква, до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чупирянське", с. Чупири, Білоцерківський район, Київська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління державного казначейства в Київській області, м. Київ,
про стягнення 3 480,53 грн. –
встановив:
Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чупирянське", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління державного казначейства в Київській області про стягнення заборгованості перед бюджетом по пені у сумі 3 480,53 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2010 року по справі № 13/278-09/3 в задоволенні позовних вимог Білоцерківської ОДПІ до СТОВ "Чупирянське"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління державного казначейства в Київській області про стягнення 3 480,53 грн. відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у задоволенні позову слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року по справі № 13/278-09/3 та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на правомірність нарахування пені за порушення відповідачем умов договору від 09.10.1997 року.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник позивача та представник третьої особи в судовому засіданні 01.07.2010 року підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року по справі № 13/278-09/3 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2010 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року –без змін.
В судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2010 року, за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі № 13/278-09/3.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Білоцерківської ОДПІ слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року по справі № 13/278-09/3 –залишити без змін виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12)
.
Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року" (1003-97-п)
№ 103 від 11.09.1997 року між Відділенням державного казначейства України у Білоцерківському районі та радгоспом імені 1 Травня, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір від 09.10.1997 року про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років в сумі 7 000,00 грн. (а. с. 12).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що сільськогосподарське підприємство зобов’язується забезпечити повне повернення одержаної фінансової допомоги в сумі 7 000,00 грн. згідно з укладеним договором, але не пізніше 1 жовтня 1998 року.
Відповідач свої зобов’язання по поверненню одержаної фінансової допомоги в сумі 7 000,00 грн. своєчасно не виконав, а розрахувався лише 18.08.1999 року.
Відповідно до п. 5.2 договору несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.
Від Білоцерківського УДК до Білоцерківської ОДПІ надійшло подання № 22 від 05.05.2008 року на СТОВ "Чупирянське"щодо стягнення пені у сумі 3 480,53 грн. за несвоєчасно повернуту фінансову допомогу (а. с. 16).
На виконання вказаного подання позивачем було надіслано відповідачу листа за № 11355/9/24-0 від 13.05.2008 року з проханням сплатити заборгованість по пені в сумі 3 480,53 грн. за період з 01.10.1998 року по 18.08.1999 року (а. с. 15).
СТОВ "Чупирянське"вказану пеню не сплатило.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу несвоєчасного повернення фінансової допомоги, наданої відповідачу Відділенням державного казначейства України у Білоцерківському районі за договором від 09.10.1997 року про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років в сумі 7 000,00 грн.
За своєю правовою природою договір від 09.10.1997 року є договором позики, правовідносини між сторонами якого засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників і дані договірні відносини регулюються положеннями ЦК України (435-15)
.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.08.2009 року у справі № 6/359 (а. с. 18) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.05.2008 року у справі № 36/97 (37/114) (а. с. 19).
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15)
Цивільний кодекс України (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що договір було укладено 09.10.1997 року, а основний борг був повернутий 18.08.1999 року, то до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06)
, оскільки Цивільний кодекс України (435-15)
набрав чинності з 01.01.2004 року.
Згідно ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 72 ЦК УРСР скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Ст. 75 ЦК УРСР визначено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача пені, та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог Білоцерківської ОДПІ повністю.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 17 березня 2010 року по справі № 3/183-09.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року по справі № 13/278-09/3 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга Білоцерківської ОДПІ на рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, –
постановив:
1. Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року у справі № 13/278-09/3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 17.03.2010 року у справі № 13/278-09/3 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 13/278-09/3 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді: О.М. Сибіга
Г.А. Жук
Дата відправки