29/395-09 Про розірвання іпотечного договору - 01.07.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1211Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року по справі № 29/395-09

за позовом Представництва корпорації "Уолтсем", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Харківської філії, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про розірвання договору, -

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року (суддя Тихий П.В.) у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Відповідач з вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить зазначене рішення господарського суду Харківської області змінити та виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду про припинення іпотечного договору №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20.12.2007 року, резолютивну частину рішення залишити без змін.

Позивач, в свою чергу, надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги "Український промисловий банк" в особі Харківської філії.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу відповідача не надала, в судове засідання свого представника не направила.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу відповідача, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача і встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі – банк) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі –боржник) укладено Кредитний договір № 4/МСБМКВЛ-07-ПЗУ від 20 грудня 2007 року (далі –Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав боржнику кредит в сумі 5 050 000,00 грн., а боржник зобов’язався в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 17% річних у гривні, 13,8% річних у доларі США, 12,5% у євро, комісія за управління кредитною лінією –відсутня, комісія за надання кредиту –1,3% від ліміту кредитування, без ПДВ, комісія за видачу готівки з каси –відсутня. Строк виконання зобов’язання боржником –до 19.12.2017 року.

У забезпечення умов виконання боржником зобов’язань за Кредитним договором, між банком та позивачем було укладено іпотечний договір №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., зареєстровано в реєстрі за номером № 5117, за яким банку передано в заставу нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1691,3 кв. м.

Відповідно до іпотечного договору позивач забезпечив вимоги банку до боржника за Кредитним договором у повному обсязі, включаючи комісії, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги за Кредитним договором зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням Кредитного договору та іпотечного договору.

Додатковим договором №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 13 листопада 2008 року між банком і боржником, було змінено умови Кредитного договору, зокрема:

- встановлено комісію за управління кредитною лінією у розмірі 6,84% річних від суми фактичної заборгованості у гривні, без ПДВ, яка нараховується з 01.11.2008 р.;

- встановлено комісію за управління кредитною лінією у розмірі 2,04% річних від суми фактичної заборгованості у доларі США, без ПДВ, яка нараховується з 01.11.2008 р.;

- встановлено комісію за управління кредитною лінією у розмірі 2,28% річних від суми фактичної заборгованості у євро, без ПДВ, яка нараховується з 01.11.2008 р.

Позивач та боржник 02 лютого 2009 року отримали від банку письмову вимогу про усунення порушення вих. № №06/2-605, 06/2-604, відповідно, в якій повідомлено, що зобов’язання за Кредитним договором виконано частково, сума боргу на 02 лютого 2009 року становить 5 346 227,98 грн. У зв’язку з чим, банк вимагав від позивача та боржника виконати основне зобов’язання –сплатити вказаний борг протягом 30 днів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника, є майновим поручителем.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо припинення іпотечного договору №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20 грудня 2007 року з моменту підписання додаткового договору №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, тобто з 13.11.2008 року, оскільки на спірні правовідносини не поширюються норми Цивільного кодексу України (435-15) , які регулюють поруку, зокрема ст.ст. 553- 559 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає неможливим застосування норм, викладених у ст.ст. 553- 559 Цивільного кодексу України, оскільки вимоги кредитора за Кредитним договором, а також з будь-якими змінами і доповненнями до нього, забезпечені не порукою, у відповідності до якої виникає обов’язок поручителя надати таке ж виконання, до якого зобов’язаний основний боржник –сплатити боржнику певну суму коштів, а заставою (ст. 572 Цивільного кодексу України), зокрема, іпотекою, (ст. 575 Цивільного кодексу України). В силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Однак, з твердженням відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Майновий поручитель не є стороною в основному зобов’язанні, не є боржником, а являється третьою особою відносно кредитора і боржника, і, окрім того, що він надав у заставу власне нерухоме майно і на ці правовідносини розповсюджується законодавство про заставу та іпотеку, він також є поручителем, і на ці правовідносини розповсюджуються норми, що регулюють поруку.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

На думку відповідача додаткові зобов’язання позивача можуть виникнути внаслідок дій боржника, який взяв на себе додаткові зобов’язання за Кредитним договором, проте, такий висновок суперечить частині 3 статті 203 ЦК України. У випадку, якщо боржник за основним зобов’язанням бере на себе додаткові зобов’язання, це не означає наявність тих самих зобов’язань у майнового поручителя.

У частині 1 статті 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що банк та боржник 13.11.2008 року внесли зміни до Кредитного договору, згідно яких була встановлена комісія за управління кредитною лінією у розмірі 6,84% річних від суми фактичної заборгованості у гривні, комісія за управління кредитною лінією у розмірі 2,04% річних від суми фактичної заборгованості у доларі США, та комісія за управління кредитною лінією у розмірі 2,28% річних від суми фактичної заборгованості у євро.

Оскільки згідно умов іпотечного договору позивач забезпечив вимоги банку до боржника за Кредитним договором у повному обсязі, обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором був збільшений без його згоди, що є підставою для припинення іпотечного договору №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20.12.2007 р.

Судова колегія підтримує висновок місцевого суду, і зазначає, що іпотечний договір №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20.12.2007 року припинився з 13.11.2008 року, тобто з моменту підписання додаткового договору №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, відповідно до умов якого були змінені умови Кредитного договору без згоди поручителя, зокрема:

- встановлена комісія за управління кредитною лінією у розмірі 6,84% річних від суми фактичної заборгованості у гривні, без ПДВ, яка нараховується з 01.11.2008 р.;

- встановлена комісія за управління кредитною лінією у розмірі 2,04% річних від суми фактичної заборгованості у доларі США, без ПДВ, яка нараховується з 01.11.2008 р.;

- встановлена комісія за управління кредитною лінією у розмірі 2,28% річних від суми фактичної заборгованості у євро, без ПДВ, яка нараховується з 01.11.2008 р.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту порушених прав є припинення правовідношення.

Отже, іпотечний договір №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20.12.2007 року, укладений між Корпорацією "Уолтсем" та ТОВ "Український промисловий банк" неможливо розірвати, оскільки він з 13.11.2008 року є припиненим, на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука також припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно підпункту 6.2 іпотечного договору №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20.12.2007 року цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов’язань, забезпечених іпотекою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов’язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), іпотека, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов’язань.

Відповідно до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Отже, строк іпотечного договору №4/Zсмбмлвіп-07-01 від 20.12.2007 року не є визначеним, оскільки залежить від невизначеної події і спрогнозувати чи наступить вона не вбачається можливим.

Строк виконання основного зобов’язання визначений у Кредитному договорі –19.12.2017 року.

Відповідно до підпункту 9.2 Кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, а також відшкодування збитків завданих банку внаслідок невиконання або неналежним виконанням боржником Кредитного договору.

Суд вважає, що банк скористався своїм правом на вимогу дострокового виконання зобов’язання за Кредитним договором, і 02.02.2009 року позивач та боржник отримали від банку вимогу про усунення порушення, відповідно до якої банк вимагав від позивача виконати основне зобов’язання –сплатити борг у сумі 5 346 227,98 грн. протягом 30 днів. Тобто настання строку виконання основного зобов'язання відбулося 02.02.2009 року.

Таким чином, суд вважає, що банк був зобов’язаний звернутися з позовом до позивача в строк до 02.08.2009 року, проте не зробив цього, що також є підставою вважати іпотечний договір припиненим.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року по справі №29/395-09 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.