10/47-10 Про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок цілісного майнового комплексу, відповідно до умов договору іпотеки - 30.06.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2010р. (суддя Кощеєв І.М.) по справі № 10/47-10 за позовом відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м.Київ (далі –ВАТ ВТБ Банк) до закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання", м.Дніпропетровськ (далі –ЗАТ "Завод електро-газового обладнання"), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ "Енерго-Миг") про стягнення 12 327 676,14 доларів США позов було задоволено частково та звернено стягнення на предмет іпотеки – цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 160, переданий ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" в іпотеку ВАТ ВТБ Банк на підставі іпотечного договору № 34ВД-z від 27.04.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Гуд Л.М. № 1540 шляхом продажу його на прилюдних торгах, в рахунок погашення боргу по залишку зобов’язань ТОВ "Енерго-Миг" перед ВАТ ВТБ Банк, відповідно до умов кредитного договору № 34 ВД від 27.04.2006р. у розмірі 2 898 550,26 доларів США, який складається з 858 000,03 доларів США –суми простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з січня 2009 року по січень 2010р., 1 956 821,92 доларів США –30% річних, нарахованих за період з 30.01.2009р. по 08.02.2010р. на суму кредиту в зв’язку з порушенням строку повернення кредиту (кредитної лінії), 75 664,96 доларів США –3% річних, нарахованих за період з 30.01.2009р. по 08.02.2010р. на суму прострочених процентів як плати за користування кредитом (кредитною лінією), 82 012,10 доларів США –сума пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 07.02.2009р. по 08.02.2010р.; стягнено з відповідача на користь позивача 750 доларів США витрат по держмиту, 55 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову –відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано фактом неналежного виконання третьою особою своїх договірних зобов’язань за кредитним договором та необхідності задоволення позовних вимог за рахунок відповідача згідно з умовами договору іпотеки; часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що позивач вже скористався своїм правом звернення до суду за захистом порушених прав безпосередньо до третьої особи та як наслідок цього наявністю рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/274-08.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –ВАТ ВТБ Банк, м.Київ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом зроблено необґрунтований висновок щодо можливості подвійного стягнення спірної заборгованості як в межах виконавчого провадження за наказом господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/274-08, так і в межах виконавчого провадження по цій справі; господарським судом не враховано ті обставини, що боржник не заперечував факт нездійснення розрахунків по зобов’язанням, забезпеченим іпотекою;

- господарським судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України, не повно та всебічно розглянуто та з’ясовано всі обставини справи, невірно застосовані норми матеріального права, зокрема, порушено вимоги ст.ст. 512, 526, 599, 610 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 11, 33 Закону України "Про іпотеку", не визначено саме на підставі якої норми матеріального права відмовлено позивачу в позові;

- господарським судом не надано належної правової оцінки тому, що факт неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором встановлений рішенням по справі № 18/274-08.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі –ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" –проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи. Правом участі в судовому засіданні (ст. 22 ГПК України) відповідач не скористався, ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" просило справу розглянути за відсутності повноважного представника.

Третя особа по справі –ТОВ "Енерго-Миг" – правом участі (ст. 22 ГПК України) в судовому засіданні, правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст. 96 ГПК України) не скористався; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи факт належного сповіщення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання, що підтверджується відповідними доказами (поштові повідомлення про вручення ухвал суду апеляційної інстанції), а також те, що сторони були попереджені ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. про можливість розгляду справи за відсутності представників в судовому засіданні 25.06.2010р., а також те, що суд обмежений певними процесуальними строками розгляду справи, то колегія суддів вважає за можливе розглянути по суті апеляційну скаргу позивача в цьому судовому засіданні (ст.ст. 75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

27.04.2006р . між АКБ "Мрія" (банк) та ТОВ "Енерго-Миг" (позичальник) було укладено кредитний договір № 34 ВД, предметом якого стало надання банком позичальнику кредиту в сумі 6 000 000 доларів США строком користування по 25.04.2008р. зі сплатою за користування кредитом 15% річних та сплатою за управління зобов’язанням по кредиту в розмірі 1% річних (а.с.18-19, т.1).

25.01.2007р . рішенням загальних зборів учасників АКБ "Мрія" перейменовано у ВАТ ВТБ Банк, яке є правонаступником всіх прав та обов’язків АКБ "Мрія", що підтверджується п.1 Статуту ВАТ ВТБ Банк (а.с.24-32, т.1).

31.08.2007р . між АКБ "Мрія" (банк) та ТОВ "Енерго-Миг" (позичальник) було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 34 ВД від 27.04.2006р., згідно з яким плату за користування кредитом було встановлено в розмірі 13% річних. Цей договір вступив в дію з 01.09.2007р. та діє до повного виконання зобов’язань позичальником (а.с.20, т.1).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору на підставі заяви позичальника банком було перераховано суму кредиту в розмірі 6 000 000 доларів США, що підтверджується витягом по особовому рахунку товариства за період з 27.04.2006р. по 20.07.2008р. та меморіальним валютним ордером № ТК.14475.2 від 27.04.2006р. (а.с.44, т.1).

Згідно з п.п.4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов’язався повернути банку отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Пунктом 1.1. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 15% річних, додатковою угодою від 31.08.2007р. процента ставка змінена на 13% річних.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору позичальник зобов’язався перераховувати банку плату за користування кредитом (відсотки) в розмірі, встановленому п.1.1 кредитного договору, щомісячно у валюті кредиту в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованої плати сплачується разом з основною сумою кредиту.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити 30% річних від простроченої суми кредиту.

Строк користування кредитною лінією (кредитними грошовими коштами), передбачений п.1.1 кредитного договору, встановлений по 25.04.2008р. В зазначений строк позичальник суму кредиту в розмірі 6 000 000 доларів США не повернув, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи судами обох інстанцій.

Відповідно до п.9.2 кредитного договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Вищенаведені факти також були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. по справі № 18/274-08, порушеної за позовом ВАТ ВТБ Банк до ТОВ "Енерго-Миг", яке набрало законної сили (а.с.77-78, 101, т.1).

Зазначене не спростовується жодним доказом, докази, підтверджуючи факт зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/274-08 (ст.ст. 35, 115 ГПК України) відсутні, не надавались жодним учасником судового процесу, підтверджується довідкою господарського суду Дніпропетровської області.

Вказаним рішенням суд стягнув з ТОВ "Енерго-Миг" на користь ВАТ ВТБ Банк основний борг за кредитним договором в розмірі 6 000 000 доларів США, заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 932 934,43 дол. США (станом на 29.01.2009р.), 30% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту в розмірі 1 375 890,41 дол. США (за період з 26.04.2008р. по 29.01.2009р.), пеню в розмірі 73 948,75 дол. США (за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом нарахована в межах річного строку позовної давності (ст. 258 ЦК України) за період з 01.02.2008р. по 29.01.2009р.), суму 3% річних в розмірі 72 524,24 дол. США (нарахована за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2006р. по 29.01.2009р.).

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. по справі № 18/274-08 був виданий наказ, який пред’явлений до виконання. На підставі вказаного наказу, відділом Примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження (а.с.120-121, т.1).

27.04.2006р . між АКБ "Мрія" (іпотекодержатель) та ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" (іпотекодавець), який діяв як майновий поручитель товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (позичальник) був укладений іпотечний договір № 34 ВД-Z, згідно з умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 160), для забезпечення виконання зобов’язання позичальником в повному обсязі щодо повернення кредиту, термін та умови повернення якого встановлені кредитним договором № 34 ВД від 27.04.2006р. (а.с.21-23, т.1).

Пунктом 9.1 іпотечного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) зобов’язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи сплату кредиту, плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки (п.9.2 іпотечного договору).

Згідно з п.10 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Пунктом 12.1 іпотечного договору визначено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи в зв’язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

Ухвалою господарського суду міст Києва від 06.11.2009р. по справі № 14/476 відмовлено ВАТ ВТБ Банк в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.08.2009р. у справі № 788/09 за позовом ВАТ ВТБ Банк до ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" про звернення стягнення на предмет іпотеки –цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 160, відповідно до умов іпотечного договору № 34 ВД-Z від 27.04.2006р. (а.с.88-94, 112-114, т.1).

Відмовляючи позивачеві в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу, господарський суд м.Києва зазначив, що виходячи із зазначених положень чинного законодавства, питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає вирішенню саме "судом", тобто судом загальної юрисдикції, до яких третейські суди не належать. Таким чином, вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не може вирішуватись третейським судом, на відміну від звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється, зокрема, за рішенням суду або третейського суду (ч.6 ст. 20 Закону України "Про заставу"). Отже, господарським судом м.Києва встановлено, що в цій частині третейська угода сторін, викладена в п.п.12.1 розділу 12 іпотечного договору № 34 ВД-Z від 27.04.2006р. суперечить закону, а тому є нікчемною.

Зазначена ухвала господарського суду м.Києва від 06.11.2009р. по справі № 14/476 набрала законної сили, що підтверджується листом суду від 12.04.2010р. (а.с.36, т.2).

Будь-які інші докази розірвання, зміни, визнання недійсними в встановленому законом порядку повністю або в частині, вищевказаного кредитного договору, договору іпотеки відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст. 32, 33, 35, 36 ГПК України.

27.04.2006р . згідно з меморіальним ордером № TК.14475.2 третя особа отримала кредитні кошти в сумі 6 000 000 доларів США (що дорівнювало в еквіваленті 30 300 000 грн. на день надання кредиту) згідно з кредитним договором № 34 ВД (а.с.44, т.1). Зазначений факт не спростовано жодним доказом відповідачем, третьою особою, підтверджується матеріалами справи, встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/274-08.

Докази повернення кредитних коштів, отриманих за кредитним договором № 34 ВД, сплати в повному обсязі та своєчасно відсотків з а користування кредитом відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін, третьою особою в ході розгляду справи відповідно до ст. 33 ГПК України.

Крім цього, 15.04.2009р . рішенням третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 2318/08 (а.с.79-83, т.1) за позовом ВАТ ВТБ Банк до ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" було звернено стягнення на заставлене майно за договором застави № 34 ВД/2-Z від 27.04.2006р. на суму 9 488 954,16 доларів США та 584 136 грн. 09 коп., які, зокрема, складають 6 000 000 доларів США –суму боргу за кредитним договором, 2 000 101,10 дол. США –відсотки, 584 136 грн. 09 коп. –пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1 415 342,47 дол. США –30% річних (з 26.04.2008р. по 06.02.2009р.), 75510,59 дол. США –3% річних (за період з 01.09.2006р. по 06.02.2009р.) (а.с.83, т.1).

11.06.2009р. ухвалою господарського суду м.Києва по справі № 2318/08 (а.с.85-87, т.1) було видано наказ на виконання вищевказаного рішення третейського суду від 15.04.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що за наказом по справі № 2318/08 (а.с.87, т.1) та наказом господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/274-08 (а.с.120, т1) було відкрито виконавчі провадження, що підтверджується постановами виконавчої служби від 30.10.2009р. (а.с.121, т.1) та від 11.08.2009р. (залучено до справи згідно з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. на підставі ст..38 ГПК України (1798-12) , п.9 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366).

Докази, підтверджуючи факт невиконання судових рішень по справам № 18/274-08, № 2318/08 –постанови ВДВС про закінчення виконавчих проваджень в зв’язку з неможливістю виконання через відсутність майна або грошових коштів ТОВ "Енерго-Миг", або відповідача по справі, на які можливо звернути стягнення в межах вищенаведених виконавчих проваджень відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін судам обох інстанцій згідно зі ст. 33 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що зазначені обставини повинні бути доведені згідно зі ст. 117 ГПК України лише довідками банку про стан заборгованості не приймаються в силу ст. 34 ГПК України та перелік підстав з яких певні обставини доводяться вищенаведеними довідками визначений ст. 117 ГПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р. (а.с.80, т.2) з метою всебічного, об’єктивного та повного розгляду справи, з урахуванням усіх обставин від скаржника згідно зі ст. 38 ГПК України було витребувано додаткові докази, зокрема, довідка ВДВС, постанови про закриття виконавчих проваджень через відсутність коштів або майна. Зазначені додаткові докази у відповідності до п.9 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (v_366600-02) було надано скаржником листом від 25.06.2010р. та залучено до матеріалів справи без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК України.

Натомість, даючи правову оцінку наданим двом листам від 23.06.2010р. Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України стосовно виконавчих проваджень по виконанню наказу № 18/274-08 та наказу № 2318/08 слід зазначити наступне: по-перше, станом на 20.04.2010р. (день прийняття оскаржуваного судового рішення) виконавчі провадження тривали, не були закінчені або зупинені в зв’язку з неможливістю виконання судових рішень по справам № 2318/08, № 18/274-08 через відсутність майна у відповідача, майна та грошових коштів у третьої особи; по-друге, в межах виконавчого провадження по наказу по справі № 18/274-08 було виявлено автомобіль, але причини неможливості звернення стягнення за рахунок рухомого майна частково в рахунок заборгованості не підтверджено жодним доказом по справі згідно зі ст. 33 ГПК України, також жодним доказом в межах виконавчого провадження за наказом № 18/274-08 не підтверджено факт відсутності у третьої особи грошових коштів, неможливість стягнення та виконання судового рішення по справі № 18/274-08; по-третє, листом Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 23.06.2010р. лише констатується проведення організаційних заходів виконавчою службою після відкриття виконавчого провадження за наказом по справі № 2318/08, будь-які посилання на будь-які постанови ВДВС, які б свідчили про здійснення певних виконавчих дій щодо виявлення заставного майна, неможливості виконання через його відсутність лист від 23.06.2010р. № 8886-0-33-10-25 не містить.

Отже, наданими доказами у відповідності до ст.ст. 33, 36 ГПК України позивачем не доведено факти неможливості реалізації способу свого порушеного права шляхом стягнення з третьої особи заборгованості за кредитним договором грошовими коштами або шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідача в межах виконавчих проваджень по виконанню наказів по справам № 2318/08, № 18/274-08 як на день прийняття оскаржуваного судового рішення (20.04.2010р.), так і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції –постанови виконавчої служби про неможливість виконання через відсутність грошових коштів, майна у третьої особи або майна у відповідача відсутні, такі постанови виконавчою службою не приймались.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх майнових прав в спосіб, визначений як ч.2 цієї статті, так і визначений законом або договором. Отже, позивач не позбавлений права на захист своїх прав як шляхом звернення з позовом про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, так і шляхом звернення стягнення на заставлене майно, зокрема, на предмет іпотеки. Однак, при зміні способу (способів) захисту своїх порушених прав особа, на думку колегії суддів, повинна довести належними доказами у відповідності до ст..33 ГПК України (1798-12) неможливість відновлення своїх порушених прав повністю або частково шляхом реалізації вже обраного способу захисту, чого скаржником зроблено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач в подальшому не позбавлений права звернення з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав неможливості виконання судових рішень по справам №№ 18/274-08, 2318/08.

Згідно з прохальною частиною позовної заяви, позивач просив господарський суд звернути стягнення на предмет іпотеки –цілісний майновий комплекс, що розташований в м.Дніпропетровську по вулиці Героїв Сталінграду, 160 закритого акціонерного товариства "Завод електро-газового обладнання" на суму 12 327 676,14 дол. США (а.с.5, т.1). При цьому, згідно з наведеним розрахунком позивач просив господарський суд здійснити стягнення відсотків та пені, за інший період часу, ніж визначений в рішенні третейського суду від 15.04.2009р. по справі № 2318/08 (а.с.79-83, т.1) та рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009р. по справі № 18/274-08 (а.с.102-105, т.1).

В подальшому, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач змінював свої позовні вимоги, остаточні позовні вимоги було сформульовано в заяві від 18.03.2010р. (а.с.107-108, т.1), яку було прийнято господарським судом до розгляду.

Згідно з заявою про уточнення позовних вимог (подана 18.03.2010р.) позивач просив господарський суд задовольнити позов шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 34 ВД-Z від 27.04.2006р. на суму 12 353 848,09 доларів США, з яких:

- 6 000 000 доларів США сума неповернутого кредиту;

- 2 790 934,46 доларів США –відсотки за серпень 2006 року –січень 2010р.;

- 3 332 712,33 доларів США –30% річних за період з 26.04.2008р. по 08.02.2010р.;

- 148 189,20 дол. США –3% річних за період з 01.09.2006 року по 08.02.2010р.;

- 82 012,10 дол. США пені з 07.02.2009р. по 08.02.2010р. (яка обчислюється з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (а.с.108, т.1)).

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України регламентовано, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний оплатити грошову суму відповідно до ст..625 ЦК України (435-15) .

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою, порукою, заставою тощо.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст. 548 ЦК України виконання основного зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 574, 575 ЦК України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, відповідно до умов іпотечного договору № 34 ВД-Z від 27.04.2006р. та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" є майновим поручителем перед позивачем, яке передало в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання третьою особою –ТОВ "Енерго-Миг".

Стаття 7 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до п.4 іпотечного договору предмет іпотеки сторони оцінили в сумі 52 898 750 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору становило 10 475 000 доларів США.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель, відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За цих обставин господарським судом обґрунтовано, з урахуванням вже стягнутих сум за рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/274-08 та сум, виключених до задоволених позовних вимог за рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 2318/08, задоволено позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 34 ВД-Z від 27.04.2006р. в сумі 858 000,03 доларів США заборгованості по відсоткам з січня 2009 року по січень 2010р.; 1956821,92 дол. США –30% річних за період з 30.01.2009р. по 08.02.2010р., нарахованих на суму кредиту в зв’язку з порушенням строку повернення кредиту; 75 664,96 дол. США –3% річних, нарахованих на підставі ст.ст. 625, 1040 ЦК України за період з 30.01.2009р. по 08.02.2010р., оскільки прострочена сума відсотків по кредиту стає заборгованістю та набуває статусу грошового зобов’язання (ч.1 ст. 1040 ЦК України).

Щодо нарахування пені в доларах США, то колегія суддів вважає, що такі вимоги позивача є обґрунтованими в силу договору –п.9.2 р.9 кредитного договору та в силу вимог закону –ч.1 ст. 548, ст. 629 ЦК України, з урахуванням того, що в встановленому законом порядку п.9.2 р.9 кредитного договору недійсним не визнано, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін, третьою особою, відповідно до ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України та розрахунок пені ніяким чином не спростовано відповідачем або третьою особою, контр розрахунок відсутній в матеріалах справи, не надавався судам обох інстанцій при розгляді справи. Однак, з урахуванням проведеного позивачем перерахунку (ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2010р.) вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 70 158,47 дол. США (з 07.02.2009р. за шість місяців, з обчисленням від кожної суми відсотків за кожен місяць окремо); в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення річних, пені слід відмовити в зв’язку з необґрунтованим завищенням розрахунків; щодо вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 6 000 000 дол. США, то в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити в силу вищевикладеного, не доведеності позивачем належними доказами станом на 20.04.2010р. (день прийняття оскаржуваного судового рішення) неможливості реалізації способу захисту своїх порушених майнових прав в спосіб, визначений рішенням господарського суду по справі № 18/274-08 та рішенням третейського суду по справі № 2318/08.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м.Київ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2010р. по справі № 10/47-10 –змінити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки –цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Героїв Сталінграду, 160, переданий ЗАТ "Завод електро-газового обладнання" в іпотеку ВАТ ВТБ Банк на підставі іпотечного договору № 34ВД-z від 27.04.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Гуд Л.М. № 1540 шляхом продажу його на прилюдних торгах, в рахунок погашення боргу по залишку зобов’язань ТОВ "Енерго-МИГ" перед ВАТ ВТБ Банк, відповідно до умов кредитного договору № 34 ВД від 27.04.2006р. у розмірі 2 960 645,38 доларів США, який складається з 858 000,03 доларів США –суми простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з січня 2009 року по січень 2010р., 1 956 821,92 доларів США –30% річних, нарахованих за період з 30.01.2009р. по 08.02.2010р., нарахованих на суму кредиту в зв’язку з порушенням строку його повернення, 75 664,96 доларів США –3% річних, нарахованих за період з 30.01.2009р. по 08.02.2010р. на суму прострочених процентів як плати за користування кредитом (кредитною лінією), 70 158,47 доларів США –пені за період з 07.02.2009р. за шість місяців, на відсотки, нараховані щомісячно, 760,45 доларів США витрат по держмиту, 56 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.