Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддів:

при секретарі,

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенюка Д.І. - представника за довіреністю №2-19 від 17.12.2009р.,

від відповідача: Бабійчук О.А. - представника за довіреністю №03/10-Д від 10.01.2010р.,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення Господарського суду Вінницької області

від "27" квітня 2010 р. у справі № 5/34-09 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

про стягнення 10452032,62 грн.,

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.04.10р. у справі №5/34-09 задоволено частково позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 10 452 032,62 грн. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21021, м.Вінниця, пров.Щорса, 24) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ, Кловський узвіз, 9/1) - 4391449,70 грн. суми основного боргу, 1085099,06 грн. інфляційних втрат, 281915,47грн. 3% річних, 17816,02 грн. витрат по сплаті державного мита, 82,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1486036,72грн. та 997566,90 грн. штрафу в розмірі 7% від простроченої суми, з підстав наведених у скарзі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, що ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулює правовідносини, які виникли між боржником та кредиторами, в зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку майнові зобов'язання, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, в зв'язку з чим у нього виникають права і обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) та Господарським кодексом України (436-15) . На думку скаржника, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Посилаючись на приписи ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та враховуючи той факт, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, скаржник зазначив, що він є поточним кредитором. Позивач вважає, що до зобов'язань поточних кредиторів, згідно з загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Посилаючись на судову практику, скаржник зазначає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на стягнення з відповідача пені та 7% штрафу від простроченої суми на користь позивача, який є поточним кредитором.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві (№07-15-774 від 22.06.2010р.) та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги. Вважають, що рішення суду першої інстанції винесено при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим має бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на п.17 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) , зазначив, що пеня та штраф за невиконання за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань нарахуванню не підлягають. На думку відповідача, суд першої інстанції вірно застосував приписи ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи стверджується, що в січні 2009р. Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (вказану юридичну особу зазначено в якості відповідача) 10452032,62 грн., з яких 8446670,42 грн. - основний борг, 665061,38 грн. - інфляційні, 591266,93 грн. 7% штрафу, 661297,24 грн. пені, 87736,65 грн. 3% річних (а.с.2-6, т.1). В своїй позовній заяві ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" зазначає, що 18.12.2007р. між скаржником та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу №117Н-550, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити транспортування природного газу протягом 2008р. від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, а відповідач зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату. Позивач, належним чином виконуючи протягом строку дії договору від 18.12.2007р. прийняті на себе обов'язки, у 2008р. (січень - листопад) протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 533550,721 тис.м.куб., що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню природного газу за відповідні місяці. Загальна вартість наданих у 2008р. (січень - листопад) послуг з транспортування газу становить 23193844,75 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості з транспортування природного газу. Відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати послуг з транспортування природного газу не виконав належним чином, в зв'язку з чим у ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8446670,42 грн. Крім основної суми боргу, за несвоєчасну оплату послуг з транспортування природного газу позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні, 3% річних та 7% штрафу від простроченої суми. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" посилається, зокрема, на договір №117Н-550 від 18.12.2007р. про транспортування природного газу для потреб населення, протокол узгодження розбіжностей від 19.03.2008р., додаткову угоду до договору від 18.12.2007р., акти прийомки-передачі послуг по транспортуванню газу.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2009р. вищевказану позовну заяву прийнято до провадження та порушено провадження у справі №5/34-09 (а.с.1, т.1).

06.04.2010р. заявою (№3865/6 від 01.04.2010р.) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 4391449,70 грн. боргу, інфляційні в розмірі 1085099,06 грн., 281915,47 грн. - 3% річних, пеню в сумі 1486036,72 грн., 7% штрафу від простроченої суми в розмірі 997566,90 грн. (а.с.98-99, т.1).

В доповненнях до заяви (№4382/6 від 14.04.2010р.), які надійшли на адресу господарського суду 15.04.2010р., позивач вказав на те, що надання послуг з транспортування природного газу відповідачу мало місце у листопаді та грудні 2008р., що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за листопад та грудень 2008р. (а.с.153-154 т.1).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.04.2010р. позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" - 4391449,70 грн. суми основного боргу, 1085099,06 грн. інфляційних втрат, 281915,47грн. 3% річних, 17816,02 грн. витрат по сплаті державного мита, 82,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.175-176, т.1). Посилаючись на приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст. 530 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4391449,70 грн. підлягають задоволенню. З огляду на те, що стосовно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", врахувавши норму ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та позицію Пленуму ВСУ, наведену в постанові №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) , місцевий господарський суд відмовив в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1486036,72 грн. пені та 997566,90 грн. 7% штрафу від простроченої суми, посилаючись на те, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується, зокрема, неустойка (штраф, пеня). Встановивши, що інфляційні та три проценти річних не є санкціями в розумінні положень ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо яких існує заборона нарахування під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1085099,06 грн. інфляційних та 281915,47 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду від 27.04.2010р. у справі №5/34-09, колегією суддів апеляційної інстанції враховується таке.

Приписами ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.12.2007р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (виконавцем) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (замовником) було укладено договір №117Н-550 про транспортування природного газу для потреб населення (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу (надалі - газу) замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станції (надалі - ГРС), а замовник зобов'язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (а.с.8-11, т.1).

На підставі положень ст. 11 ЦК України судова колегія розцінює укладений між сторонами у справі договір як підставу виникнення у них прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір №117Н-550 від 18.12.2007р. про транспортування природного газу для потреб населення є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до п.1.2 договору газ замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець, призначений для забезпечення потреб населення.

В розділі 2 договору сторони погодили умови щодо планових обсягів транспортування газу протягом календарного року та якості газу.

Згідно з п.п.4.1.,4.2. договору послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюються виконавцем і замовником актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. Виконавець до 15-го числа, наступного за звітним місяця, направляє замовнику два примірники акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця.

Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків (п.4.4. договору).

Як встановлено п.5.1. договору, тариф на транспортування 1000 куб.м газу по магістральних трубопроводах позивача встановлений в розмірі 40,30 грн., крім того ПДВ – 8,06 грн., всього в розмірі 48,36 грн.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що тариф на транспортування газу, зазначений у п.5.1. договору, встановлюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним договором з моменту введення його в дію. Зміна тарифу оформляється сторонами додатковою угодою до даного договору.

Загальна сума даного договору складається з місячних сум вартості фактично наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу (п.5.3. договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в п.4.1. даного договору. Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що виконавець та замовник зобов'язуються щоквартально до 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг по транспортуванню газу і актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу здійснювати звірку розрахунків.

Протоколом від 19.03.2008р. сторони узгодили розбіжності до договору від 18.12.2007р. №117Н-550.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2008р. до договору про транспортування природного газу для потреб населення сторонами внесено зміни та доповнення - викладено п.5.1 договору розділу 5 в такій редакції: "Тариф на послуги з транспортування 1000куб.м. газу замовника магістральними трубопроводами виконавця відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.08.2008р. №935 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу" з 01.09.2008р. установлюються в розмірі 25,50 грн., крім того ПДВ - 5,10 грн., всього в розмірі 30,60 грн." (а.с.14, т.1).

Матеріали справи свідчать, що у період з січня по грудень 2008 р. на виконання взятих на себе умовами договору № 117Н-550 від 18.12.2007 р. зобов'язань позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу для потреб населення загальною вартістю 26159996,09 грн., що підвереджується, зокрема, актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу (а.с.15-23, 155-156, т.1).

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" свої грошові зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з транспортування природного газу в 2008 році в повному обсязі не виконало, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 4391449,70грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 за надані послуги по транспортуванню природного газу на умовах договору 117Н-550 від 18.12.2007 р., який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств (а.с.161-170, т.1).

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Як встановлено ч.1 ст.525 УК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 629 ЦК України).

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 4391449,70 грн. боргу є законними та обґрунтованим, в зв'язку з чим правомірно задоволені судом першої інстанції.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч.1 ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.7.1 договору виконавець і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по договору несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до змісту заяви про уточнення позовних вимог, скаржник просив стягнути з відповідача на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1486036,72 грн. пені та 7% штрафу від простроченої суми в розмірі 997566,90 грн., посилаючись на те, що позивач є підприємством державного сектору економіки та стягнення 7% штрафу від простроченої суми передбачено ч.2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п.6.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Приписами ч.2 ст. 231 ГК України встановлено, зокрема, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення понад тридцять днів виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. за заявою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі №10/176-05 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз". Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.125, т.1).

Відповідно до ухвали господарського суду від 17.03.2009р. у справі №10/176-05 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Мальцева Д.О. (а.с.126-127, т.1).

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати таке.

Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з п.2 ч.4 ст.12 вищевказаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Матеріали справи свідчать, що господарські зобов'язання між сторонами у справі виникли 18.12.2007р. на підставі договору №117Н-55, тобто, після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів п.17 постанови №15 (v0015700-09) від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство", за змістом ст.12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховується, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але не пов'язаний із його суттю.

За змістом вказаного роз'яснення Верховного Суду України протягом дії мораторію не нараховується пеня, штраф, інші фінансові санкції за неналежне виконання як зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) так і грошових зобов'язань.

Таким чином, законодавством не передбачено нарахування, зокрема, пені та штрафу за невиконання чи неналежне виконання боржником грошових зобов'язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2008р. у справі №42/463.

Частиною 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що провадження у справі №10/176-05 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" припинено.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Господарський суд Вінницької області надав належну юридичну оцінку обставинам справи та дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1486036,72 грн. та 7% штрафу від простроченої суми в розмірі 997566,90 грн.

Щодо правомірності стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1085099,06 грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 281915,47 грн., судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" є боржником, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки не виконав його у строк, встановлений договором.

Приписи ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.50 постанови №15 (v0015700-09) від 18.12.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство", на передбачені ст. 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, нарахування 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є правомірним.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" просила стягнути на її користь з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 1085099,06 грн. інфляційних та 281915,47 грн. 3% річних.

Як встановлено місцевим господарським судом, нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1085099,06 грн. за листопад - грудень 2008р. та 281915,47 грн. 3% річних грн. за період з 01.03.2008р. по 31.03.2010р. проведено згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи обставини справи та вищенаведені норми законодавства, господарський суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1085099,06 грн. інфляційних та 281915,47 грн. 3% річних.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у апеляційного господарського суду відсутні.

За наведених обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2010р. прийняте з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2010р. у справі №5/34-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ) - без задоволення.

2. Справу №5/34-09 повернути до Господарського суду Вінницької області.