Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача –Здоренко С.М., Козак І.М.,

від відповідача 1 –не з’явились,

від відповідача 2 –Атаманчук А.П.,

від відповідача 3 – не з’явились,

від відповідача 4 - не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сервіс Пром"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2010

у справі № 39/89 ( )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНБ Україна"

до ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

Державного підприємства "Укрриба"

ТОВ "Сервіс-Маш"

ТОВ "Сервіс Пром"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про розірвання договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31.12.2003, та договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 р. та № 21/09 від 01.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2010 (суддя Гумега О.В.) заяву ТОВ "АНБ-Україна" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. До розгляду справи по суті заборонено відповідачу 1, 2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії та складати договори направлені на передачу, а також припинення права користування майном - технологічними гідроспорудами згідно зазначеного в ухвалі переліку. В іншій частині заяви позивача відмовлено. Суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, оскільки дії направлені на передачу спірних гідротехнічних споруд, можуть призвести до необхідності залучення до участі у справі інших сторін, що призведе до затягування розгляду спору та несвоєчасному поновленню порушеного права позивача. Також, судом враховано, що спірні гідротехнічні споруди використовуються для вирощування і вилову риби і потребують спеціального технологічного обслуговування, відсутність якого призведе до порушення технологічного циклу вцілому, забезпечити дане обслуговування може лише позивач. Щодо відмови в частині заборони відповідним районним державним адміністраціям та сільським радам вчиняти будь-які дії щодо припинення права користування та передачі земельних ділянок, що перебувають в користуванні відповідача 1 у власність або користування третім особам, а також заборони відповідним органам технічної інвентаризації вчиняти будь-які дії щодо переоформлення права користування нерухомим майном, що перебуває в оперативному господарському управлінні, віданні та користуванні відповідача 1 на користь третіх осіб суд дійшов висновку, що такі вимоги не пов’язані з предметом спору у даній справі, тому задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з ухвалою суду відповідач 4 просить її скасувати, справу направити за територіальною підсудністю до господарського суду Хмельницької області. Заявник зазначив, що оскільки спірне майно не є власністю відповідача 1, акціонером якого нібито є позивач, дані правовідносини не стосуються прав та інтересів останнього; прийняття даної ухвали заважає господарській діяльності заявника щодо проведення робіт направлених на вирощення рибної продукції; ухвалу прийнято без наведення мотивів для застосування заходів до забезпечення позову. Крім того, апелянт вважає, що відповідно до ст. 15 ГПК України справа повинна розглядатись за місцем знаходження відповідача 1.

Відповідачі 1, 3, 4 в судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у письмовій формі належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду скарги, тому постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31.12.2003, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2 та договорів зберігання з правом користування №20-09, №21/09 від 01.12.2009, укладених між відповідачем 2 та відповідачем 3, 4 відповідно, як наслідок розірвання угоди з відповідачем 1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що його права порушені посадовими особами відповідача 1, оскільки останнім перевищено повноваження та підписано договір про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31.12.2003, без погодження з органами управління відповідача 1, що суперечить установчим документам та є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. За таких обставин, позивач вважає, що укладені відповідачем 2 договори з відповідачем 3, 4 укладено внаслідок помилки і відповідно до ст. 229 ЦК України мають бути визнані судом недійсними.

Враховуючи те, що передача гідротехнічних споруд, які є виробничими потужностями відповідача 1 та використовуються ним під час вирощування та вилову риби, третім особам зупиняє та унеможливлює подальшу господарську діяльність позивача подання останнім заяви про забезпечення позову є цілком обґрунтованою дією.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд має право для вжиття заходів до забезпечення позову, визначених ст. 67 ГПК України. Одним з таких заходів є заборона відповідачу вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Зважаючи на те, що спірні гідротехнічні споруди використовуються для вирощування і вилову риби і потребують спеціального технологічного обслуговування, відсутність якого призведе до порушення технологічного циклу в цілому, крім того, можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову, то заборона відповідачу 1, 2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії та складати договори направлені на передачу, а також припинення права користування майном - технологічними гідроспорудами згідно зазначеного в ухвалі переліку є адекватним засобом забезпечення позову до моменту прийняття рішення по суті спору.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача 4, то необхідно зазначити, що вони не містять посилань на безпідставність вжитих судом заходів щодо забезпечення позову, а також на те, яким чином вжиття таких заходів може призвести до порушення його прав та інтересів, тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Заперечення відповідача 4 щодо невірної підсудності даної справи необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участі кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Якщо позивач звертається з позовом до кількох відповідачів, які мають місцезнаходження чи місце проживання на території різних областей, позов може бути подано до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Дане, також, підтверджується постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.06.2004 в якій зазначається, зазначається: якщо позовна вимога пред'явлена до двох відповідачів, місцезнаходження яких визначається в межах територіальної юрисдикції різних господарських судів першої інстанції, то питання про підсудність цього спору повинно вирішуватися за правилами ч. 3 ст. 15 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.03.2010 у справі №39/89 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Серівс-Пром" – без задоволення.

2. Справу № 39/89 повернути господарському суду міста Києва.