33/415-09 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 21.06.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010р . у справі № 33/415-09

за позовом : приватної виробничо-комерційної фірми "Імпторгсервіс", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ласуня", м.Дніпропетровськ

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА", м.Київ

про стягнення 298 367, 92 грн.

Приватна виробничо-комерційна фірма "Імпторгсервіс", м.Дніпропетровськ звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня", м.Дніпропетровськ про стягнення 298 367, 92 грн., з яких 236 000 грн. заборгованість за договором № 20082110-005П від 21.10.2008 року, який укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА", на підставі Договору майнової поруки від 21.10.2008 року, який укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ласуня", 28 364, 52 грн. пені, 26 904 грн. інфляційних втрат та 7 099, 40 грн. –3% річних.

18.01.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив залучити до розгляду справи у якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА", а також стягнути солідарно з обох відповідачів 298 367, 92 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2010 року до участі у справі в якості відповідача-2 залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010 року по справі № 33/415-09 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволений.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобовязання за договором виконав –поставив відповідачу-2 товар, що підтверджується видатковою накладною; доказів оплати поставленого товару відповідачем не надано і в силу приписів статей 525, 526, 599, 625, ч.1 ст.553, ч.1,2 ст. 554 Цивільного кодексу України, а також узгоджених сторонами пункту 8.1 договору № 20082110-005П від 21.10.2008 року та пункту 6.1 Договору майнової поруки від 21.10.2008 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення господарського суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.

Скаржником не був отриманий рахунок на оплату товару, тому і ніяких зобовязань за Договором не порушено. Отже строк оплати не настав і відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції порушив правила територіальної підсудності.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Відповідач-1просить залишити рішення без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

21.10.2008 року між приватною виробничо-комерційною фірмою "Імпторгсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА" укладено договір № 20082110-005П купівлі-продажу (далі - Договір), згідно п.1.1 якого продавець (позивач) продав, а покупець (відповідач-2) замовив та купив товар згідно специфікації, яка є невідємною частиною даного Договору.

Додатком №1 до Договору сторони узгодили продаж товару –"Дефес VІ" у кількості 133 одиниць на загальну суму 236 208 грн. (з ПДВ).

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що 50% оплати товару проводиться на розрахунковий рахунок продавця на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку і 50% до 30 листопада 2008 року.

Згідно з пунктом 5.2 Договору продавець зобовязався разом з відвантаженням товару направити покупцю наступні документи: товарну накладну, рахунок-фактуру, сертифікати якості на товар.

Оригінал вказаного Договору оглянутий судовою колегією у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Договором виконав. Так, згідно видаткової накладної №ИТ-323 від 28.10.2008 року відповідач-2 отримав від позивача товар на загальну суму 236 208 грн. (а.с.65). Вказана видаткова накладна підписана представником відповідача-2 Казмірчук А.В. на підставі довіреності ЯПБ № 210329 від 27.10.2008 року, підпис якого засвідчений печаткою; оригінал такої накладної був наданий для огляду судовій колегії в судовому засіданні. Також судовою колегією оглянутий і оригінал рахунку-фактури № ИТ-323 від 13.10.2008 року.

Доказів оплати заборгованості у сумі 236 208 грн. відповідачем не надано.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Доводи скаржника про те, що строк оплати не наступив у звязку з тим, що позивачем не передані всі передбачені пунктом 5.2 Договору документи, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки з видатковою накладною від 28.10.2008 року № ИТ-323, за якою відповідачу-2 передавався товар, був переданий і рахунок-фактура № ИТ-323 від 13.10.2008 року, про що зазначено у накладній.

Згідно з частиною 1 статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають передаванню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передавання.

Доказів звернення до позивача про надання яких-небудь документів до товару, передбачених п.5.2 Договору, скаржник не надав.

З урахуванням наведеного і того, що представник відповідача-2 підтвердив факт отримання товару –"Дефес VІ" у кількості 133 одиниці на загальну суму 236 208 грн., доказів укладання інших договорів на поставку наведеного товару не надав, а також враховуючи що позивач і у позовній заяві і в уточненнях до неї просить стягнути 236 000 грн. основного боргу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу у сумі 236 000 грн.

Положення статті 625 Цивільного кодексу України зазначають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З урахуванням наведеного задоволенню підлягають стягнення інфляційних збитків у розмірі 26 904 грн., нарахованих позивачем з 30.11.2008 року по 30.11.2009 року, а також стягнення 3% річних у сумі 7 099, 40 грн., нарахованих позивачем за той же період.

Пунктом 8.1 Договору позивач та відповідач-2 обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати за товар згідно встановленого строку в даному Договорі, покупець зобовязаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки плюс вартість товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 названого Кодексу).

Враховуючи наведене задоволенню підлягає неустойка у сумі 28 364, 40 грн.

Також як на підставу своїх вимог позивач посилається на договір майнової поруки, укладений 21.10.2008 року між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель), згідно п.1.1 якого поручитель зобовязується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобовязань товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ВАССМА"(відповідач-2) по Договору купівлі-продажу № 20082110-005П (далі-основний договір).

Відповідно до пункту 3.1 договору майнової поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов’язання по основному договору в повному обсязі, включаючи можливі штрафні санкції.

Відповідно до пункту 4.1. Договору майнової поруки поручитель зобов’язується в разі невиконання боржником зобов’язання останнього перед кредитором по оплаті товару боржником кредитору згідно умов основного договору, відшкодувати кредитору вартість переданого боржнику товару, штрафні санкції за несвоєчасну оплату, а також інфляційне збільшення заборгованості та плату за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1. Договору майнової поруки поручитель та боржник несуть солідарну (субсидіарну) відповідальність перед кредитором за виконання зобов’язань по основному договору.

Оригінал вказаного договору оглянутий судовою колегією у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 7.1 Договору майнової поруки сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання боржником всіх своїх зобовязань перед кредитором, які виникають на підставі основного договору, а також у разі зміни обставин без згоди поручителя, внаслідок чого обєм його відповідальності збільшується.

З огляду на викладене та оскільки підстави для припинення договору майнової поруки відсутні, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі солідарно за рахунок обох відповідачів.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 27.5 Рекомендації Вищого господарського суду України від 27.06.2007 року № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (va120600-07) передбачено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у звязку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

Частиною 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.