08-12-05/8 Про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам - 21.06.2010 Прийняття

ВАТ "Сервіс"звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до СПД ОСОБА_4 про стягнення 20 998,12 грн., з яких: заборгованість по орендній платі та комунальних послугах за період з жовтня 2005 по 01.01.2007 року з урахуванням інфляційних втрат - 1 592,44 грн.; три проценти річних від простроченої суми - 32,39 грн.; неустойка за несвоєчасне повернення орендованого приміщення -1 148,44 грн.; збитки (упущена вигода у виді неотриманої орендної плати за січень-жовтень 2007року) - 18 507,09 грн.

У вересні 2008 р., ВАТ "Сервіс"звернулося до господарського суду Черкаської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з СПД ОСОБА_4: суму інфляційних відсотків з 01.11.2007 року по 01.08.2008 року у розмірі 3 293,83 грн.; суму 3% річних за період з 01.11.2007 року по 01.09.2008 рік 436,89 грн.; 20998,12 грн. суму основного боргу та судові витрати.

СПД ОСОБА_4 подав до місцевого господарського суду зустрічний позов, в якому просив стягнути з ВАТ "Сервіс"10 076,00 грн.

СПД ОСОБА_4 до місцевого господарського суду подав заяву про збільшення позовних вимог від 18.01.2010 року, відповідно до якої сума зустрічного позову складає 20 923,85 грн. з яких: 3 522,83 грн. переплата орендної плати, 500 грн. вартість проведеної аудиторської перевірки, з нарахованими на ці суми трьох відсотків річних та інфляційних, що становить 7 249,71 грн.; 4 993,80 грн. - 50% вартість ненаданих у листопаді 2005 та березні 2006 року послуг по опаленню, з врахуванням трьох відсотків річних та інфляційних; вартість невикористаної ліцензії на торгівлю алкогольними напоями (1 888,9 грн.) з інфляційними і річними - 3 053,18 грн.; авансові платежі у сумі 3 000 грн. та 500 грн. з річним і інфляційними становлять суму 4 093,09 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 08-12-05/8 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічну позовну заяву задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Сервіс"на користь СПД ОСОБА_4 7 022,82 грн. заборгованості по орендній платі, 70,81 грн. витрат по сплаті державного мита, 39,60 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічної позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ВАТ "Сервіс"звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 08-12-05/8 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.05.2010 року було прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

ВАТ "Сервіс"у судові засідання 03.06.2010 року та 21.06.2010 року не направляло уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомляло, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялося належним чином.

СПД ОСОБА_4 у судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 18.06.2010 р. та просив вимоги апеляційної скарги ВАТ "Сервіс"залишити без задоволення, переглянути рішення господарського суду Черкаської області в частині задоволення зустрічних вимог та стягнути з ВАТ "Сервіс" 10 749,71 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, виходить з наступного.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2001 року між ВАТ "Сервіс" (орендодавець) та СПД ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нежитлові приміщення загальною площею 127 кв. м. необхідне орендареві для здійснення торгівельної діяльності (бар) та розташоване в м. Каневі по вул. Героїв Дніпра, 1а (далі по тексту - договір).

Пунктом 2.1. договору визначено, що договір оренди укладений на 7 років з 01.01.2001 року по 01.01. 2007 року.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар отримав в оренду нежитлове приміщення, визначене договором, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 02.01.2001 року, підписаний сторонами.

Відповідно до п.4.1., 4.2. договору розмір орендної плати становить 6,02 грн. за 1 кв. м. без урахування ПДВ. Розрахунок додається до договору та являється його невід'ємною частиною. Розмір орендної плати встановлюється з розрахунку на місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що встановлюється Мінстатом України (п.8.2 договору)

Пунктами 4.3 та 4.4 вищезазначеного договору визначено, що фактично одержані комунальні послуги та вартість технічного обслуговування інженерного обладнання (водопостачання, каналізація, електрична і теплова енергія та інші послуги) оплачуються орендарем згідно встановлених тарифів та погоджених договірних цінах. У випадках зміни розміру тарифів на комунальні послуги змінюється розмір орендної плати на що згоди орендаря не потрібно.

Згідно п. 4.5. договору визначено, що встановлена орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно до 7 числа місяця, за яким проводиться розрахунок.

Як вбачається з поданих ВАТ "Сервіс"розрахунках заборгованості, у СПД ОСОБА_4 за період з жовтня 2005 року по 01.01.2007 року виникла по орендній платі та комунальних послугах у розмірі 1 296,39 грн.

При цьому, ВАТ "Сервіс" не подано ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження обґрунтованості розрахунку на оплату за оренду приміщення та комунальних послуг.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наявний у матеріалах справи розрахунок ВАТ "Сервіс" не відповідає обставинам справи, оскільки щомісячна орендна плата нараховувалась виходячи з розміру орендованої площі 140,6 кв.м., тоді як відповідно до договору в оренду передаються нежитлові приміщення загальною площею 127 кв. м.

Враховуючи зазначене та перевіривши арифметичну вірність нарахування орендної плати та плати за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, електрична і теплова енергія та інші послуги) за період з жовтня 2005 по грудень 2006 року, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено відсутність заборгованості СПД ОСОБА_4

Разом з тим, згідно аудиторської перевірки, проведеної 18.01.2006 року, за період з 01.01.2001 по 30.09.2005 року встановлено переплату орендних платежів Відповідачем у сумі 3 522, 83 грн.

Щодо позовних вимог ВАТ "Сервіс"про упущену вигоду у вигляді не отримання орендної плати за період з 2.01.2007 року по 11.10.2007 року у сумі 17 428,10 грн. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.01.2001 року припинив свою дію з 01.01.2007 року, що підтверджується рішенням господарського суду Черкаської області від 27.06.2007 року у справі №05/832. Спірне приміщення ВАТ "Сервіс" отримано з оренди 11.10.2007 року, що вбачається з акта фактичного прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с. 20, т. 1).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, входить неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином, ВАТ "Сервіс"подало, у відповідності до ст. 33, 34 ГПК України, ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду доказів того, що воно повинно було отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії СПД ОСОБА_4 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток за оренду приміщення загальною площею 127 кв. м. в м. Каневі по вул. Героїв Дніпра, 1а іншій особі.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди з СПД ОСОБА_4 у розмірі 17 428,10 грн., як такої, що є необґрунтованою.

Щодо зустрічного позову колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Аудиторською перевіркою, проведеної 18.01.2006 року, ТОВ "Аудиторська фірма "Тяч", встановлено відсутність заборгованості орендаря по оплаті орендної плати за період з 01.01.2001 по 30.09.2005 року, та переплату у сумі 3 522,83 грн. станом на 01.10.2005 року. Цей факт підтверджується також листом ВАТ "Сервіс" від 28.04.2006 року №129, де орендодавець зазначає, що визначені грошові кошти будуть перераховані СПД ОСОБА_4 після пред'явлення ним банківських реквізитів, проте, так ним і не були перераховані.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що орендарем в рахунок авансових платежів за оренду в 2007 році сплачено 3 000 грн. та 500 грн. відповідно, які орендодавцем не повернуті, у зв'язку із закінченням дії договору, та які також підлягають до стягнення з ВАТ "Сервіс", вказане підтверджується копіями банківських виписок від 08.02.2007 року та від 13.04.2007 року.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ "Сервіс"7 022,82 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог СПД ОСОБА_4 в частині стягнення 500 грн. вартості проведеної аудиторської перевірки, з нарахованими на цю суми трьох відсотків річних та інфляційних, 4 993,80 грн. - 50% вартість ненаданих у листопаді 2005 та березні 2006 року послуг по опаленню, з врахуванням трьох відсотків річних та інфляційних; вартість невикористаної ліцензії на торгівлю алкогольними напоями (1 888,9 грн.) з інфляційними і річними - 3 053,18 грн., оскільки СПД ОСОБА_4 не надано належних доказів ні господарському суду Черкаської області, а ні апеляційному господарському суду.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом цим вимогам відповідає. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сервіс"на рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 08-12-05/8 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 08-12-05/8 залишити без змін.

3. Справу № 08-12-05/8 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з моменту її оголошення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний термін.