1/1/10 Про стягнення орендної плати за користування приміщенням по договору оренди - 17.06.2010 Прийняття

11.01.2010 ТОВ "Ветеко-АПМ" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом (вх. №6) до ТОВ "Антол-Агро" про стягнення з 7456,7 грн., з яких 3965 гривень - орендної плати за користування приміщенням за договором № 02 від 01.07.2008 року,109,16 гривень - 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання за договором № 02 від 01.07.2008 року, 435,09 гривень - інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання за договором №02 від 01.07.2008 року, 610 гривень-орендної плати за користування приміщенням після строку дії договору №02 від 01.07.2008 року, 610 гривень - відповідно до п.5.1.6 договору № 02 від 01.07.2008 року за неналежне повідомлення про розірвання договору, 915 гривень - штрафу відповідно до п.8.2 договору № 02 від 01.07.2008 року, 474,45 гривень - пені відповідно до п.8.1 договору №02 від 01.07.2008 року, 102 гривні сплаченого державного мита, 236 гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові ТОВ "Ветеко-АПМ" зазначає, що 1 липня 2008 року між ним та ТОВ "Антол - Агро", був укладений договір оренди № 02 нежитлового приміщення від 01.07.2008 року, строком дії з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року. За умовами вищевказаного договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення в адміністративному корпусі, що розташований за адресою : м. Миколаїв, вул. Садова 70-а, загальною площею 12,2 м. У відповідності з умовами укладеного договору розмір орендної плати за місяць складає: 25 * 12,2 = 305 гривень.

За актом № 1 від 01.07.2008 року - Відповідач прийняв від Позивача нежитлове приміщення загальною площею 12,2 м2. Відповідно до п.7.4 договору орендна платня має перераховуватись на розрахунковий рахунок Позивача за поточний місяць вперед не пізніше 5-го числа цього місяця. Орендних платежів Відповідач не сплачував з моменту укладення договору. В зв'язку з чим він зобов'язаний сплатити Позивачеві 3 965 грн. орендної плати за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року, що становить 13 місяців (згідно рахунку на сплату орендних платежів № 3 від 22.09.2009 року).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач має сплатити позивачеві 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання. З наведеного позивачем розрахунку всього 3 % річних на 01.12.2009 року становить 109,16 грн. Крім того, відповідно до згаданої норми, відповідач має сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення виконання грошового зобов'язання та згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення становлять 435,09 грн.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця, протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Строк дії договору оренди відповідно до п. 1.2 договору до 01.07.2009 року. Орендоване приміщення Відповідач покинув 02.09.2009 року при цьому належним чином про розірвання договору оренди не повідомляв, акту приймання-передавання приміщення не підписував. У зв'язку з чим на його ім'я був направлений лист № 09-02/АН від 1.10.2009 року до якого було додано акт приймання-передавання майна № 2 від 22.09.2009 року та рахунок на оплату орендних платежів. Відповідач проігнорував вимоги щодо підписання акту приймання передавання приміщення та сплати орендних платежів, оскільки дій направлених на належне виконання зобов'язання ним зроблено не було. Фактично договір оренди припинив свою дію 02.09.2009 року, оскільки відповідач 01.07.2009 року не передав належним чином приміщення та продовжував використовувати його після закінчення строку дії договору на протязі двох місяців. У відповідності зі ст. 764 ЦК України договір оренди № 02 від 01.07.2008 року є поновленим на строк, який раніше був встановлений договором. Враховуючи те, що відповідач продовжував використовувати орендоване приміщення, він мав виконувати свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, але він їх не виконував. Враховуючи вищевикладене відповідач зобов'язаний сплатити орендну платню позивачеві в період з 01.07.2009 року (дата закінчення строку дії договору) по 02.09.2009 року (дата фактичного звільнення приміщення), що становить два місяці та дорівнює 610 гривень.

Відповідно до п. 5.1.6 договору оренди, Відповідач зобов'язаний у письмовій формі повідомити Позивача, не пізніше ніж, за 60 днів про намір розірвати договір оренди, як у зв'язку з закінченням строку дії договору так і при достроковому його розірванні шляхом підписання акту приймання передавання приміщення. Відповідно до п. 5.1.7 у випадку залишення орендатором приміщення в порушення порядку передбаченого п. 5.1.6 договору або сповіщення орендодавця про залишення приміщення пізніше ніж за 60 днів орендар зобов'язується сплатити суму орендної плати, яка дорівнює двомісячному періодові. Вимог п.5.1.6 та п.5.1.7 договору Відповідач не дотримався, що підтверджується відсутністю відповідей Відповідача на претензії, що були надіслані на його адресу та були ним отримані. Враховуючи порушення п. 5.1.7 договору, Відповідач має сплатити двохмісячний розмір орендної плати, що складає 610 гривень.

Положеннями п. 8.2 договору встановлено, у випадку невиконання або неналежного виконання умов встановлених договором орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі тримісячної орендної платні. Таким чином у відповідності до вищевказаного пункту договору Відповідач має сплатити 915 гривень штрафу за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, в разі прострочення сплати передбачених договором платежів орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка нараховується на суму заборгованості за кожний день прострочення платежу. У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи обмеження встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України щодо ненарахування пені за період, що складає більше 6 місяців (не більше 183 днів), згідно розрахунку позивача сума пені складає 474,45 грн.

01.03.2010 р. позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою (вх. №2613), в якій уточнив розмір 3% річних 107,55 грн., інфляційних витрат 435,09 грн. та пені відповідно до п.8.1 договору 220,2 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.03.2010 р. позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антол-Агро"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко-АПМ"3 660 грн. боргу з орендної плати, 427, 46 грн. інфляційних витрат, 220, 20 грн. пені, 107, 55 грн. річних, 915 грн. штрафу, 610 грн. за порушення п.5.1.6 договору, 88, 28 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивач свій обов'язок за укладеним з відповідачем договором оренди виконав, надав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, що підтверджується підписаним 01.07.2008р. сторонами актом прийому-передачі нерухомого майна, в свою чергу відповідач свій обов'язок по сплаті орендній плати виконав не належним чином, орендну плату за договором оренди не сплатив. Розмір орендної плати за місяць визначений договором оренди складає: 25 х 12, 20 = 305 грн. Строк оренди визначений договором оренди за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року дорівнює 12 місяцям, а не 13 місяцям як зазначено позивачем у позовній заяві, тобто заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди складає 3 660 грн., а не 3 965 грн. як визначено позивачем.

Згідно п.8.1 договору оренди, в разі прострочення сплати передбачених договором платежів орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Розмір пені визначений позивачем за період з 05.07.2008 року по 05.06.2009р. складає 220, 20 грн. (а.с.37-39) Положеннями п.8.2 договору оренди встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов встановлених договором орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі тримісячної орендної плати. Розмір штрафу складає 915 грн. Розмір інфляційних витрат відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з липня 2008 року по червень 2009 року складає 427, 46 грн. Крім цього, відповідно боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що договором інший розмір процентів не встановлено, три проценті-річних від простроченої суми за період з 05.07.2008р. по 01.07.2009р. складає 107, 55 грн. В разі залишення орендарем приміщення з порушенням порядку визначеному п.5.1.6 договору оренди, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю двохмісячний розмір орендної плати, що складає 610 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 610 грн. орендної плати за період з 01.07.2009 року по 02.09.2009 року судом відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів продовженням користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення строку оренди, тобто після 01.07.2009 року; надані позивачем докази (лист № 05-02/ЛН від 31.08.2009р., лист № 06-02/АН від 09.09.2009р., лист № 09-02/АН від 01.10.2009р.) свідчать лише про листування з відповідачем з приводу погашення існуючого боргу з орендній плати та не можуть вважатися відповідним доказом продовження користування відповідачем приміщенням після закінчення строку оренди.

Не погоджуючись з прийнятим господарським судом рішенням 25.05.2010 р. ТОВ "Антол-Агро" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 1181), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Ветеко АПМ" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В скарзі товариство зазначає, що оскільки позивач не надав до суду оригіналу акту прийому-передачі нерухомого майна від 01.07.2008р., а у відповідача відсутній взагалі цей акт від 01.07.2008р. до Договору оренди, що є предметом даного спору, натомість існує інший акт від 01.08.2008р., яким передане в оренду теж саме приміщення, але по іншому договору, скаржник вважає копію акту прийому-передачі від 01.07.2008р. неналежним доказом передачі приміщення відповідачу та користування ним по умовам саме Договору оренди нежитлових приміщень № 02 від 01.07.2008р. Таким чином, правовідносини щодо оренди нежитлових приміщень між позивачем та відповідачем виникли не на підставі договору оренди № 02 від 01.07.2008р., а на підставі іншого договору - Договору оренди нежитлових приміщень №02 від 01.08.2008р., тому позовні вимоги позивача, які виникли на підставі Договору №02 нежитлових приміщень №02 від 01.07.2008р., являються необґрунтованими та незаконними

Скаржник вважає, що хоча в рішенні суду вказано, що розмір орендної плати за місяць визначений договором оренди складає: 25*12,2 - 350грн., Договором оренди не встановлено саме за який період орендар повинен сплачувати орендну плату в розмірі 25грн. за 1 кв. м. - це плата за місяць, чи плата за весь період оренди приміщення; також ТОВ "Антол-Агро" вказує, що в зв'язку з тим, що орендодавець, згідно п. 7.4 Договору, повинен був щомісячно виставляти орендарю рахунок за користування приміщенням, в якому зазначати розмір орендної плати за місяць, чого орендодавець жодного разу протягом дії договору не зробив, підстав вважати встановленим та доведеним факт, пені розмір орендної плати і розрахунку 25грн. за 1 кв.м. являється щомісячним, не має.

Також товариство вважає, що згідно п. 7.4. Договору орендатор перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку орендодавцем. Тобто підставою для перерахування орендної плати для орендаря, згідно п.7.4. Договору, є виключно рахунок, який повинен бути виставлений орендодавцем та направлений орендарю. В зв'язку з тим, що орендодавець на протязі дії договору жодного разу не виставляв та не направляв орендарю рахунок на сплату орендної плати, законних підстав для перерахування коштів у орендаря не було, тому підстав вважати, що орендар прострочив оплату по договору оренди, не має. Тобто щомісячне порушення орендарем умов Договору не було, тому пеня в розмірі 220,20 грн., штраф в розмірі 915грн., нараховані позивачем та визнані судом, являються незаконними та необґрунтованими. На підставі вищевикладеного, нарахування на підставі ст.625 ЦКУ інфляційних витрат за період з липня 2008р. по червень 2009р. в розмірі 427, 46грн. та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 05.07.2008р. по 01.07.2009р. в розмірі 107, 55грн., теж є необґрунтованими та незаконними.

Що стосується нарахування штрафів, вважає скаржник, то вони в силу ст. 549 ЦКУ не відповідають вимогам діючого законодавства. Згідно ст. 549 ЦКУ штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. З огляду на це положення, визначення позивачем та затвердження судом штрафів, як фіксованої суми в розмірі 915грн та 610 грн., є незаконним, таким що суперечить вимогам ст. 549 ЦКУ. Крім того, згідно п.3 ст. 552 ЦКУ розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. На нашу думку, розмір нарахованої орендодавцем пені та штрафів по одному та тому же зобов'язанню, на загальну суму 1745,2 грн. значно перевищує розмір збитків, які, начебто, поніс орендодавець.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. скаржнику відновлено строк на оскарження рішення місцевого суду, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2010р. о12:00, про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез’явлення суд не повідомив і колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

За згодою представника скаржника згідно ст..85 ГПК України (1798-12) в судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника скаржника (відповідача), ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених у рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

01.07.2008 р. ТОВ "Ветеко-АПМ" та ТОВ "Антол-Агро" було укладено Договір оренди №02 нежитлових приміщень та надання послуг (надалі Договір), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 12, 2 кв.м., що розташоване на другому поверсі в адміністративному корпусі за адресою вул. Садова, 70а. Пунктом 1.2 Договору термін оренди визначено з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року, по закінченні строку дії строк оренди може бути подовжений на новий строк (п.1.3 Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату, з врахуванням вартості комунальних послуг у розмірі 25 грн. в тому числі ПДВ 20% - 4,17 грн. за 1 кв.м. Орендар має перераховувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за поточний місяць вперед не пізніше 5-го числа цього місяця, згідно виставленого рахунку (п.7.4 Договору).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до ст. 526 цього кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З наведеними нормами Цивільного кодексу України (435-15) кореспондуються приписи частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України, яка вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі до Договору оренди №02 від 01.07.2008 р. (а.с. 10) ТОВ "Ветеко-АПМ" свій обов'язок за договорами оренди виконало, надало відповідачу в оренду нежитлове приміщення, однак, ТОВ "Антол-Агро" свій обов'язок по сплаті орендної плати не виконало, орендну плату за договором оренди не сплатив та у встановлені строки приміщення не повернув.

Як передбачено укладеним між сторонами Договором, розмір орендної плати складає: 25 грн. х 12, 20 кв.м = 305 грн. Строк оренди визначений договором оренди за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009року та дорівнює 12 місяцям, тобто заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди складає 3 660 грн., в зв’язку з чим господарським судом обґрунтовано зменшено суму боргу в цій частині через неприйняття нарахування орендної плати за період понад встановлений договором строк (за 13 місяць).

Посилання скаржника на те, що відносини між сторонами існують на підставі іншого договору оренди від 01.08.2008р. та акту приймання-передачі від 01.08.2008 р. не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Наданий позивачем до позовної заяви Договір оренди №02 нежитлових приміщень і надання послуг та Акт приймання-передачі до Договору оренди №02 від 01.07.2008р. є належним підтвердженням існування договірних відносин між сторонами, цей договір у встановленому законом порядку не визнавався недійсним, розірваним або неукладеним, тобто в розумінні ст. ст. 202, 204 ЦК України є правочином, що породжує права та обов’язки сторін, які його уклали. Крім того, слід відмітити, що додані до скарги фотокопії договору та акту від 01.08.2008 р. є абсолютно ідентичними за змістом договору і акту від 01.07.2008 р. та договори мають однаковий номер №02. Таким чином додані до скарги копії ще раз підтверджують наявність договірних відносин між сторонами з приводу саме нежитлового приміщення площею 12,2 кв.м. на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою м. Миколаїв, вул. Садова, 70а та не спростовують юридичної сили договору та акту від 01.07.2008 р. і не можуть бути підставою скасування рішення.

Твердження ТОВ "Антол-Агро" в апеляційній скарзі, що орендодавцем йому не виставлялись рахунки як то передбачено п. 7.4 Договору, в зв’язку з чим в нього були відсутні підстави для внесення орендних платежів не приймаються колегією до уваги з наступних підстав.

Укладений між сторонами Договір, як вбачається з його змісту та суті, за своєю правовою природою є договором оренди (найму), який передбачає платне користування приміщеннями що передавались в оренду (найом), тобто плата за користування майном є обов’язковою притаманною цьому виду господарських відносин умовою і відповідно повинна здійснюватись орендарем (відповідачем) у строки передбачені умовами Договору. Метою укладання орендодавцем цього виду договору є отримання позивачем доходу від здачі майна в оренду.

Пунктом 7.4 Договору сторони узгодили, що орендна плата повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок орендодавця за поточний місяць вперед не пізніше 5 числі цього місяця, згідно виставленим рахункам.

З викладеного вбачається, що сторони чітко узгодили у Договорі розмір, порядок і строки здійснення орендарем орендної плати, а тому відповідач повинен був здійснювати цю оплату у строки встановлені договором. Розрахунковий рахунок позивача був зазначений у Договорі (дивись реквізити сторін), тобто відповідач знаючи розміри орендної плати, строки її сплати та розрахунковий рахунок позивача мав можливість та був зобов’язаний відповідно до умов Договору та приписів ч.2 ст. 193 ГК України вжити всіх заходів по виконання умов Договору, а саме сплатити орендні платежі у встановлені строки на рахунок позивача.

Відповідач міг не здійснювати оплату за оренду майна, а точніше був би позбавлений можливості виконати свої зобов’язання за Договором лише за умови, якщо б у Договорі не було зазначено розрахункового рахунку позивача і тоді він (відповідач) змушений був чекати, коли позивач виставить йому рахунки з вказівкою, на який рахунок слід перерахувати кошти.

Слід зазначити, що умовами Договору та законодавством, яке регулює питання оренди (найму) майна, в тому числі главою 58 ЦК України (435-15) та параграфом 5 глави 30 ГК України (436-15) не передбачено, що уразі не виставлення позивачем рахунків відповідач не повинен здійснювати передбачені Договором платежі, тобто, що він (відповідач) звільняється від виконання взятих на себе зобов’язань. Крім того, передбачений Договором обов’язок позивача виставляти рахунки, на думку судової колегії, не є зустрічним виконанням зобов’язання у розумінні ст. 538 ЦК України і не позбавляє та не надає відповідачу права не виконувати свої зобов’язання за Договором. До цього обов’язку позивача також не можливо застосувати приписи ч.4 ст. 612 і ч.2 ст. 613 ЦК України та ч.3 220 і ч. 3 ст. 222 ГК України, оскільки не здійснення позивачем (кредитором) цих дій (виставлення рахунків) не позбавило відповідача (боржника) можливості, права та обов’язку виконати свої зобов’язання за Договором належним чином.

За таких обставин на думку судової колегії невиставлення позивачем відповідачу рахунків, як то передбачено умовами Договору, не позбавило відповідача можливості і обов’язку виконувати умови Договору та виконати їх реально у встановлені строки, оскільки в даному випадку, при наявності Договору та зазначених в ньому умов (порядок, розмір та строки розрахунків ) саме він (Договір) є підставою для здійснення оплати, а не рахунки.

Щодо твердження скаржника відносно невизначеності періоду, за який сплачується орендна плата згідно п.7.1 договору (рік чи місяць), колегія зазначає, що зі змісту договору, а саме згадуваного п.7.4, вбачається, що орендна плата повинна вноситись "за поточний місяць вперед не пізніше 5 числа цього місяця". Така редакція дозволяє дійти впевненого висновку щодо узгодження сторонами в договорі саме щомісячної періодичності платежів, а протилежна позиція скаржника повністю позбавляє сенсу зазначений пункт договору, є хибною та не заслуговує на увагу.

Згідно п.8.1 договору оренди, в разі прострочення сплати передбачених договором платежів орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. В наданій до суду першої інстанції заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 37-39) з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України позивачем заявлено та задоволено господарським судом вимогу про стягнення 220,2 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком позивача збитки від інфляції складають 435,09 грн., проте судом першої інстанції правильно виключено з цієї суми 7, 63 грн. інфляційних витрат за липень 2009 р. в результаті чого задоволено вимоги в сумі 427,46 грн.

Також судом задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних за період з 05.07.2008 р. по 01.12.2009 р. в сумі 107,55 грн., однак як вбачається з наведеного позивачем в заяві про уточнення позовних вимог в розрахунку нараховано 3% річних за 13 місяців, в тому числі за липень 2009 р. Проте, п.1.2 Договору між сторонами визначено його строк дії з 01.07.2008 р. по 01.07.2009 р. Отже, нарахування 3% річних на суму заборгованості по орендній платі за липень 2009 р. (як і самої орендної плати, що правильно встановлено судом) не відповідає вимогам законодавства та умовам Договору.

З огляду на викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду перевіривши розрахунок основного боргу, пені та збитків від інфляції погоджується з рішенням суду першої інстанції, проте зазначає, що в частині стягнення 3% річних рішення господарського суду Миколаївської області підлягає зміні і ця вимога задовольняється в сумі 103,86 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Миколаївської області про відмову в стягненні 610 грн. орендної плати за період з 01.07.2009 року по 02.09.2009 року в зв’язку з недоведеністю позивачем продовження користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення строку оренди. Наявні в матеріалах справи листи позивача № 05-02/ЛН від 31.08.2009р., № 06-02/АН від 09.09.2009р. та № 09-02/АН від 01.10.2009р. містять лише вимоги щодо погашення існуючого боргу та не доводять займання відповідачем приміщення.

Положеннями п.8.2 Договору оренди встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов встановлених договором орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі тримісячної орендної плати. В зв’язку з чим судом обґрунтовано задоволено вимогу про стягнення штрафу в розмірі 915 грн.

В свою чергу пунктом 5.1.7 Договору передбачено, що в разі залишення орендарем приміщення з порушенням порядку визначеного п.5.1.6 договору оренди (зобов'язання орендаря письмово повідомити орендодавця про намір звільнити приміщення та здати орендоване майне орендодавцю за актом приймання-передачі у справному стані), орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю двохмісячний розмір орендної плати, що складає 610 грн. та цю вимогу позивача обґрунтовано задоволено судом.

Посилання скаржника на те, що визначення позивачем штрафів як фіксованої суми в розмірі 915 грн. та 610 грн. є незаконним не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що позовні вимоги судом першої інстанції задоволено частково судом правильно стягнуто з відповідача державне мито в обсязі 88,28 грн. Проте, з урахуванням положень ч.5 ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги (з урахуванням змін апеляційною інстанцією) задоволені на 86,5 %, отже, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 204,14 грн.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення місцевого суду в частині розміру стягнення 3% річних та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід змінити.

1) Апеляційну скаргу ТОВ " Антол-Агро" – залишити без задоволення .

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2010 р. у справі № 1/1/10 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антол-Агро" /54055, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75а, офіс 206, ідентифікаційний код 35938301 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко-АПМ" /54004, м. Миколаїв. вул. Садова, 70а, ідентифікаційний код 31821533/ 3 660 грн . боргу з орендної плати, 427, 46 грн. інфляційних витрат, 220, 20 грн. пені, 103, 86 грн. річних, 915 грн. штрафу, 610 грн . за порушення п.5.1.6 договору, 88,28 грн . державного мита, 204,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.