3/145-09 Про визнання недійсним рішення селещної ради - 17.06.2010 Прийняття

розглянувши апеляційне подання Заступника прокурора Полтавської області, апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України та Національного авіаційного університету на рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2010 року

у справі № 3/145-09 (суддя –Бунякіна Г.І.)

за позовом Національного авіаційного університету

третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача –Міністерство освіти і науки України

до Рокитненської сільської ради Кременчуцького району

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА"

2. Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання недійсним рішення,

Господарський суд Полтавської області 01.03.2010 року прийняв рішення, яким в задоволенні позовних вимог Національного авіаційного університету, третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача –Міністерство освіти і науки України до Рокитненської сільської ради Кременчуцького району, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "АВІА", Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі та за участю прокуратури Полтавської області про визнання недійсним рішення, відмовив повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник прокурора Полтавської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, а Національний авіаційний університет та Міністерство освіти і науки України з апеляційними скаргами в яких просили рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2010 року по справі № 3/145-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсним рішення двадцять першої сесії Рокитненської сільської ради Кременчуцького району двадцять третього скликання від 11.07.2001 року задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційного подання та апеляційних скарг, апелянти посилаються на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідач та третя особа один без самостійних вимог на предмет спору заперечують проти доводів апеляційного подання та апеляційних скарг з підстав викладених у відзивах на апеляційне подання та апеляційні скарги, в яких просять залишити рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2010 року по справі № 3/145-09 без змін, а апеляційне подання та апеляційні скарги без задоволення.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2009 року згідно ст. 98 ГПК України, апеляційне подання та апеляційні скарги прийнятті до розгляду за участю уповноважених представників сторін та об’єднанні в одне апеляційне провадження.

Ухвалою заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2010 року строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.

У судових засіданнях представник прокуратури, позивача та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача надали пояснення суду та підтримали доводи апеляційного подання та апеляційних скарг.

Представник третьої особи один без самостійних вимог у судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційного подання та апеляційних скарг.

Представник відповідача та третьої особи два в судові засідання не з’являлись. Відповідач через канцелярію апеляційного господарського суду надіслав листа № 134/02-29 від 11.05.2010 року в якому просив розглядати справу без участі Рокитненської сільської ради.

Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України"у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене та повторну неявку представників відповідача та третьої особи два без самостійних вимог, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційного подання та апеляційних скарг на оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області за відсутності представників відповідача та третьої особи два.

Колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду в судовому засіданні 17.06.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

11.07.2001 року Рокитненська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області прийняла рішення, яким вирішила вилучити з постійного землекористування Кременчуцького льотного коледжу земельну ділянку загальною площею 0, 83 га (т. 1 а.с. 8).

Господарський суд Полтавської області відмовляючи в задоволенні позовних вимог Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним вказаного рішення сільської ради виходив з того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель транспорту та відмова Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету у праві постійно користуватися земельною ділянкою, на якій розташований аеродром, без погодження з Міністерством освіти і науки України є законною та такою, що не суперечить вимогам закону, а тому Рокитненська сільська рада як власник спірної земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства України мала всі підстави розпоряджатися нею.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційне подання та апеляційні скарги слід задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) та відповідно до них нормативно-правовими актами.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Полтавської області було встановлено, що земельна ділянка площею 0, 83 га рішенням Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 11.07.2001 року була вилучена з постійного землекористування Кременчуцького льотного коледжу.

19.03.2001 року Кременчуцький льотний коледж на адресу Рокитненської сільської ради та Кременчуцької районної ради надіслав листа № 1.14-231 в якому добровільно відмовився від земельної ділянки площею 5 760 кв.м. для подальшої її передачі ТОВ "НВО "АВІА"на умовах договору оренди з наступним викупом (т. 1 а.с. 19).

Статтею 63 Закону України "Про освіту"передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно ст. 4 ЗК 1990 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі транспорту та учбових господарств навчальних закладів.

Статтею 32 Закону України "Про транспорт"передбачено, що до складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці від якої відмовився Коледж і яку придбало ТОВ "НВО "АВІА", знаходилось учбове господарство Коледжу, а саме: аеропорт, склад паливно-мастильних матеріалів для заправки та обслуговування учбової авіаційної техніки, споруди якого, а саме частина резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів були придбані ТОВ "НВО "АВІА"у Коледжу за договором купівлі-продажу від 20.12.2000 року № 70 (т. 1 а.с. 89 –91).

Таким чином, рішення Рокитненської сільської ради від 11.07.2001 року щодо вилучення з постійного землекористування Кременчуцького льотного коледжу земельної ділянки загальною площею 0, 83 га. є необґрунтованим і таким, що прийняте незаконно. Вищевикладене, також спростовує висновок суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель транспорту. Зазначене не було враховане судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Крім того, підпунктом 5 пункту 3 постанови КМУ від 05.09.1996 року "Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад" (1074-96-п) передбачено, що коледж - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста.

Пунктом 77 вказаного Положення (1074-96-п) встановлено, що з метою забезпечення діяльності вищого навчального закладу його засновник передає у користування та оперативне управління закладу об'єкти права власності (споруди, будівлі, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно споживчого, соціально-культурного та іншого призначення), що належать засновникові на правах власності.

Відповідно до п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено що здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Пунктом 1 ст. 12 Закону України "Про освіту"передбачено, що міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Із змісту п. 58 "Положення про державний вищий навчальний заклад"вбачається, що керівник вищого навчального закладу самостійно в межах чинного законодавства вирішує питання діяльності закладу та представляє вищий навчальний заклад в державних та інших органах. Проте, чинне законодавство не передбачає право керівника навчального закладу одноособово розпоряджатися майном переданого закладу на праві оперативного управління.

Таким чином, Коледж, відмовившись від земельної ділянки, на якій було розташоване учбове господарство, мав отримати згоду Міністерства освіти і науки України, оскільки не був власником переданого йому майна та об'єктів, а здійснював лише оперативне управління закріпленим за ним державним майном з метою, визначеною у статуті. З наведеним, також погоджується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.01.2009 року у справі за позовом Національний авіаційний університет до Кременчуцької районної державної адміністрації, ТОВ "Науково-виробниче об’єднання "АВІА", треті особи –Рокитненська сільська рада народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцький районний відділ земельних ресурсів, Міністерство освіти і науки України про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Також, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховує лист –роз’яснення Верховного суду України № 3.1-2009 від 10.07-2009 року "Щодо рішень у справах, пов'язаних із земельними правовідносинами", згідно якого землі транспорту та учбових господарств навчальних закладів з врахуванням положень ст. 4 ЗК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не можуть передаватись у колективну та приватну власність.

Зазначене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення двадцять першої сесії Рокитненської сільської ради Кременчуцького району двадцять третього скликання від 11.07.2001 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а вимоги позовних заяв Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки України, вважає обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржниками в розумінні ст. 33 ГПК України, доведено обставини справи, які викладені в апеляційному поданні та апеляційних скаргах, що є підставою для їх задоволення і скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям по справі нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2010 року прийняте за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційне подання та апеляційні скарги задоволенню.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційне подання Заступника прокурора Полтавської області, апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України та Національного авіаційного університету на рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2010 року у справі № 3/145-09 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2010 року у справі № 3/145-09 скасувати.

3. Прийняти по справі нове рішення, яким визнати недійсним рішення двадцять першої сесії Рокитненської сільської ради Кременчуцького району двадцять третього скликання від 11.07.2001 року "Про вилучення з постійного користування Кременчуцького льотного коледжу земельної ділянки 0, 83 га".

4. Стягнути з Рокитненської сільської ради (код ЄДРПОУ 22544545) на користь Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132330) 85 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42, 50 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Рокитненської сільської ради (код ЄДРПОУ 22544545) на користь Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 00027677) 85 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42, 50 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Рокитненської сільської ради (код ЄДРПОУ 22544545) в доход державного бюджету –42, 50 грн. державного мита за розгляд апеляційного подання.

7. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні виконавчі документи.

8. постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

9. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.