Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників:

позивача: Іщенко І.В. –довіреність № 07-01-03/1 від 11.01.2010 року;

відповідача: Долгополов О.В., довіреність № б/н від 09.01.2010 року;

третьої особи: Павліш П.В. –довіреність № б/н від 01.02.2010 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Київ на рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2010 року у справі № 4/14-ПД-10

за позовом: Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабсудосервіс"(73000, м. Херсон, вул. Полтавська, 97)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Сокіл"(73000, м. Херсон, вул. Покришева, 45, корп. 4, к. 105)

про визнання договору недійсним.

Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсним договору № 2 від 10.01.2002 року купівлі-продажу незакінченого будівництва цеху ЦСМ, укладений між Закритим акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снабсудосервіс".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.02.2010 року у справі №4/14-ПД-10 (суддя Ємленінова З.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не обґрунтовано належними доказами те, що спірний договір купівлі-продажу від імені відповідача підписано неуповноваженою особою, з позовом він звернувся після спливу строку позовної давності та не надав доказів, які б відповідно до ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України надавали йому право на звернення з позовом до господарського суду, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"не погодилася із рішенням господарського суду Херсонської області по цій справі та звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2010 року у справі № 4/14-ПД-10 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот". Вказує, що висновок суду про те, що позивачем нібито не було додано до позовної заяви жодних доказів правонаступництва прав та обов’язків закритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"є невірним, та таким, що не відповідає обставинам справи. Зазначає, що Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"була позбавлена господарським судом Херсонської області можливості довести те, що незавершений будівництвом цех ЦСМ знаходиться на ділянці, яка перебуває в постійному користуванні Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот". Вказує, що судом невірно застосовано норми ст. 63 Цивільного кодексу УРСР та ст. 84 Господарського кодексу України і неправомірно визнано безпідставними вимоги Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"про визнання спірного договору недійсним, оскільки відсутні умови за наявності яких спірний договір міг бути визнаний недійсним. Зазначає, що судом також невірно застосовано ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, внаслідок чого суд дійшов неправильного висновку про те, що Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот"нібито пропущено строк позовної давності. Вважає, що при розгляді справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2010 року у справі № 4/14-ПД-10 прийнято апеляційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Київ на рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2010 року у справі № 4/14-ПД-10 до розгляду та призначено в засіданні на 28.04.2010 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1140 від 28.04.2010 року справу № 4/14-ПД-10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судове засідання 28.04.2010 року представник третьої особи не з’явився, ухвалу суду від 19.03.2010 року не виконав. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 28.04.2010 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення.

Враховуючи неявку представника третьої особи та необхідністю заслухати доводи третьої особи на стороні відповідача, колегія суддів відклала розгляд апеляційної скарги до 16.06.2010 року до 16год.30хвил.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1542 від 16.06.2010 року справу № 4/14-ПД-10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 16.06.2010 року присутні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в письмових документах.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

10.01.2002 року між Закритим акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"(продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снабсудсервіс"(покупцем) було укладено договір № 2 купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов’язувався передати у власність покупця незакінчене будівництво цеху ЦСМ загальною площею 1101,2 м.кв., яка знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантиний острів,1, а покупець зобов’язується прийняти зазначений об’єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього.

Визнання недійсним договору № 2 від 10.01.2002 року купівлі-продажу незакінченого будівництва цеху ЦСМ, укладений між Закритим акціонерним товариством "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снабсудосервіс", було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного:

Так, позовні вимоги заявлені на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР і обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну", тому укладенням спірного договору порушені його права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), який діяв на час укладення договору оренди, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 вказаного кодексу, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Стаття 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту порушеного або оспорюваного права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, при зверненні з позовом до господарського суду позивачу необхідно довести наявність порушень його прав і інтересів.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивач не довів наявність передбачених законом підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, при зверненні із даним позовом позивачем не надано належних доказів в підтвердження реорганізації Закритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"шляхом приєднання до складу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", в результаті чого останній став правонаступником всіх його прав і обов'язків.

В свою чергу, згідно довідки відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради від 03.02.2010року № 01-126, згідно з протоколом зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"від 30.12.2000року відділом державної реєстрації 25.02.2002року за №810 здійснено державну реєстрацію припинення ЗАТ "Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну"шляхом його ліквідації. Ліквідація мала місце без правонаступництва.

Крім того, згідно ст. 63 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення спірного договору) угода, укладена не уповноваженою особою, або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Відповідно до п. 9.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 (v_111800-99) наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень на її укладення задоволенню не підлягає.

Як встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Снабсудосервіс" визнав спірний договір купівлі-продажу, здійснив за умовами договору розрахунки, прийняв виконання за зазначеним договором.

В подальшому, відповідач за договором купівлі-продажу від 18.01.2008 року продав майно, яке є предметом спірного договору, фізичній особі Дерчуну Володимиру Михайловичу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 23.05.2008 року договір від 18.01.2008 року визнано дійсним відповідно до ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено правомірність позовних вимог.

До того ж, позивачем пропущено строк позовної давності, на застосуванні якої наполягає відповідач по справі, і не доведено поважність причин пропущення строку позовної давності.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції при розгляді цієї справи та прийнятті оскаржуваного рішення, з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 11.02.2010 року у справі № 4/14-ПД-10 –без змін.