КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2010 № 53/637
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Росторгуєв О.М. (довіреність б/н від 07.05.2010р.);
від відповідача -Поліщук Т.А.(довірнесть б/н від 11.11.2009р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010
у справі № 53/637 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"
до ТОВ "БКПБ Цембуд"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 356559,29 грн.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року у справі № 53/637 залишено без задоволення позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд" про стягнення 356 559,29 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права і процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.
Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд" бетон використовувався при виконанні договору № 02.2.2-23-35, скаржник зазначає, що на користь викладеної обставини свідчить те, що:
- згідно журналу бетонних робіт по будівництву об’єкта ДМА "Бориспіль" роботи, пов’язані з використанням бетону, велися лише 27-28.11.2008р. та 16.12.2008р. і були прийняті згідно актів прийняття виконаних робіт № 27 за грудень 2008р. та № 20 за листопад 2008р., інших поставок бетонної продукції не було,
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" одержано бетон на об’єкт Аеропорт "Бориспіль" 27.11.2008р. та 16.12.2008р.
Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність доказів поставки неякісного бетону Товариством з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд", скаржник посилається на висновок незалежної експертизи Київського національного університету будівництва і архітектури.
Крім того, скаржник наголошує на тій обставині, що акти приймання виконаних робіт за жовтень 2009р. видані на виконання додаткової угоди № 1 від 16.07.2009р., яка є невід’ємною частиною договору від 01.12.2008р. № 9/01-12-08.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" висловився за задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд" – за її відхилення.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд" (далі по тексту – відповідач) збитків у розмірі 356 559,29 грн., виникнення яких позивач пов’язує із необхідністю усунення недоліків роботи з облаштування плити, що виконувались згідно договору підряду від 27.12.2007р. № 2/Б-08.
Ту обставину, що зазначені недоліки усунуто ЗАТ "ПСК "Аеробуд" на підставі додаткової угоди від 16.07.2009р. № 1 до договору будівельного підряду від 01.12.2008р. № 9/01-12-08, позивач розглядає в якості правової підстави виникнення у відповідача обов’язку відшкодувати йому витрати, пов’язані з оплатою цих робіт, - 269 079,60 грн., витрати, пов’язані із оплатою вартості незалежної експертизи Київського національного університету будівництва і архітектури, проведеної з метою визначення якості поставленого відповідачем бетону, - 43 000,00 грн., а також кошти, нараховані внаслідок інфляції за період прострочення оплати зазначених збитків – 2 441,46 грн., та витрати у вигляді пені, яку позивач повинен оплатити ТОВ "У.І.І.К" за порушення строку поставки якісного бетону – 42 038,83 грн.
Залишаючи згідно оскарженого рішення позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" без задоволення, місцевий господарський суд встановив, що 19.11.2007р. позивачем й ДП "МА "Бориспіль" укладено договір роботи з реконструкції № 02.2.2-23-35, відповідно до умов якого позивач на підставі робочого проекту № 3137 зобов’язався виконати роботи з реконструкції терміналу "В" в ДП МА "Бориспіль", Зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 14-31 та пусковий комплекс № 2.
Скориставшись передбаченим пунктом 8.1 названого договору правом залучати субпідрядників для виконання спеціальних робіт, позивач 27.12.2007р. уклав з ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього договір будівельного підряду № 2/Б08, відповідно до умов якого останнє зобов’язалося виконати та здати позивачу в установлений договором строк закінчені загальнобудівельні роботи на об'єкті - реконструкція терміналу "В" в ДП МА "Бориспіль"; зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 13-31 та пусковий комплекс № 2.
Крім того, позивачем як генеральним підрядником 01.12.2008р. укладено з ЗАТ "Аеробуд" договір будівельного підряду № 9/01-12-08, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати позивачу в установлений договором строк закінчені роботи по реконструкції терміналу "В" в ДП МА "Бориспіль" - зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 13-31 та пусковий комплекс № 2; генеральний підрядник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик або фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також прийняти закінчені роботи, а саме результат робіт, та оплатити виконану роботу. Згідно платіжного доручення від 28.10.2009р. № 710 позивач перерахував ЗАТ "Аеробуд" грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. за призначенням – згідно договору будівельного підряду від 01.12.2008р. № 9/01-12-08.
Також наявними матеріалами справи підтверджується, що 25.09.2008р. сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 25-09/08, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу бетонну продукцію, а покупець - прийняти її та оплатити (пункт 1.1). У вигляді додатку від 25.09.2008р. № 1 до названого договору сторони погодили специфікацію на бетонну продукцію, визначивши марку бетону – П4 В25, ціну – 681,00 грн. за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.
На виконання умов названого договору згідно видаткових накладних від 27.11.2008р. № ЦБ-0000490, від 16.12.2008р. № ЦБ-0000524 відповідачем поставлено позивачу бетонну продукцію загальною вартістю 195 373,96 грн.
15.06.2009р. позивачем укладено з Київським національним університетом будівництва і архітектури договір № 37-09 ДАКіС, на підставі якого останнім виготовлено технічний звіт № 1/37-09 за результатами визначення міцності на стиск бетону плит перекриття на об’єкті будівництва ДП МА "Бориспіль", реконструкція терміналу "В" зона прильоту та вильоту пасажирів ІІІ-У пускові комплекси, згідно якого за результатами інструментальних обстежень 16.06.2009р. – 19.06.2009р. встановлено, що бетон плити перекриття на рівні +3,370 та + 6,750 в зазначених осях немає проектної міцності, факт заморожування бетону на стадії виготовлення не виявлено.
Згідно додаткової угоди від 16.07.2009р. № 1 до згадуваного договору будівельного підряду № 9/01-12-08 підрядник прийняв зобов’язання виконати роботи по усуненню дефектів плити перекриття по об’єкту генпідрядника - реконструкція терміналу "В" в ДП МА "Бориспіль" - зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 13-31 та пусковий комплекс № 2, а генеральний підрядник – прийняти та оплатити виконані роботи. Договірна ціна робіт визначена в додатку № 1 та складає 269 079,60 грн. Крім того, сторонами угоди складено локальний кошторис № 2-1-1, згідно якого кошторисна вартість робот по усуненню дефектів плити перекриття - 191,901 тис. грн. 23.10.2009р. сторонами угоди складено акт приймання виконаних підрядних робіт, згідно яких замовником прийнято роботи по усуненню дефектів плити перекриття вартістю 269 079,60 грн.
Встановивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що поставлений відповідачем бетон був неналежної якості та використовувався при виконанні умов згадуваного договору про проведення робіт з реконструкції № 02.2.2-23-35.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно положень Господарського кодексу України (436-15) підставами виникнення господарських зобов’язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265); до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу (435-15) про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265).
Згідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами частини 4 статті 673 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає встановленим законом вимогам щодо його якості.
Згідно статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Наявними матеріалами справи підтверджується те, що на дату поставки бетону згідно згадуваних видаткових накладних від 27.11.2008р. № ЦБ-0000490, від 16.12.2008р. № ЦБ-0000524 діяв сертифікат відповідності серії ВБ № 851550 (Том 1 а.с. 104), виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Товариству з обмеженою відповідальністю "БКПБ Цембуд" на відповідність вимогам ДСТУ Б В.2.7-43-96 бетонів важких класів: В25 F200w8, В30 F200w8.
З урахуванням наведеного, правові підстави вважати, що відповідачем поставлено позивачу неякісний бетон відсутні. Докази зворотного матеріали справи не містять та не надані позивачем.
Наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог технічний звіт Київського національного університету будівництва і архітектури № 1/37-09 місцевий господарський суд правильно визнав таким, що не має сили належного доказу у даній справі, зважаючи на те що був складений за результатами визначення міцності на стиск бетону плит перекриття на об’єкті будівництва ДП МА "Бориспіль", реконструкція терміналу "В" зона прильоту та вильоту пасажирів ІІІ-У пускові комплекси, в той час як позивачем ставиться питання про стягнення збитків, заподіяних при реконструкції терміналу "В" в ДП МА "Бориспіль", Зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 14-31 пусковий комплекс № 2.
Заслуговує на увагу і та обставина, що назване дослідження проводилося без додержання порядку призначення судової експертизи, визначеного статтею 41 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позову про стягнення збитків та у цьому зв’язку вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Положеннями статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Як встановлено, позивачем не надано, і відповідно матеріали справи не містять, доказів наявності причинного зв‘язку між поведінкою відповідача і негативними наслідками, які настали для відповідача внаслідок необхідності виправлення дефектів плити перекриття та укладення з цією метою додаткової угоди від 16.07.2009р. № 1 до договору будівельного підряду № 9/01-12-08.
З огляду на відсутність усіх складових елементів правопорушення, колегія суддів визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення збитків у вигляді вартості зазначених робіт в сумі 269 079,60 грн. З тих же підстав залишаються без задоволення вимоги про стягнення збитків у вигляді вартості робіт Київського національного університету будівництва і архітектури за укладеним з позивачем договором № 37-09 ДАКіС, - 43 000,00 грн., а також у вигляді пені, яку позивач повинен оплатити ТОВ "У.І.І.К" за порушення строку поставки якісного бетону – 42 038,83 грн.
Позовні вимоги про стягнення коштів, нарахованих внаслідок інфляції залишаються без задоволення, оскільки згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України можливість нарахування коштів внаслідок інфляції, пов’язується із фактом наявності боргу, чого позивачем доведено не було.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
При таких обставинах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскарженого рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року у справі № 53/637 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно – інжинірингова компанія" – без задоволення.
Справу № 53/637 повернути до господарського суду м. Києва.
постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Судді
21.06.10 (відправлено)