Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Лолі Н.О.

За участю представників сторін: від позивача –Корабльов В.В., довіреність від 09.02.1010 р.; від відповідача –не з’явився;

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2010 р. у справі №21/4/10

за позовом –Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроклімат –Запоріжжя", м. Запоріжжя (скорочено ТОВ "Євроклімат –Запоріжжя);

до відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (скорочено ФОП ОСОБА_2.);

про стягнення 39980 грн.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду №1530 від 15.06.2010 р. справу №21/4/10 передано для розгляду колегії судів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Мойсеєнко Т.В., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.02.2010 р. по справі №21/4/10 (суддя Черкаський В.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21180 грн. основного боргу та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем без достатніх правових підстав були набуті грошові кошти в розмірі 21180 грн., які підлягають стягненню відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Відмовляючи в решті позову суд зазначив, що в цій частині позивачем пропущено строк позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ФОП ОСОБА_2, відповідач по справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що рішення прийнято судом при недоведеності обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2010 р. по справі №21/4/10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, своїм правом на участь в судовому процесі не скористався, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

ТОВ "Євроклімат –Запоріжжя", позивач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить спірне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погоджується з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

За клопотанням представника позивача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою, в судовому засіданні 15.06.2010 р., оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

Господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем була укладена угода про співпрацю та спільну діяльність № 304454 від 06.02.2006 року.

Згідно із п. 1.2 вказаної угоди сторони домовились здійснювати спільну діяльність в сфері надання будівельно-монтажних робіт/послуг, поставки матеріалів, обладнання, а також робіт пов’язаних із дозвільними документами в межах заявлених на ліцензування.

Позивачем з жовтня по грудень 2006 р. було перераховано 39980 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 616 від 03.11.2006 р. в сумі 18800 грн. із зазначенням у платіжному доручені призначення платежу "згідно договору № 304454 від 06.02.2003 р. за ремонтно –будівельні роботи, згідно акту виконаних робіт №13 від 30.08.2006 р.";

- платіжним дорученням №645 від 27.11.2006 р. в сумі 6580 грн. із зазначенням у платіжному дорученні призначення платежу "згідно договору № 304454 від 06.02.2003 р. за ремонтно –будівельні роботи, згідно акту виконаних робіт №13 від 30.11.2006 р.";

- платіжним дорученням №683 від 29.12.2006 р. в сумі 14600 грн. із зазначенням у платіжному дорученні призначення платежу "згідно договору № 304454 від 06.02.2003 р. за ремонтно –будівельні роботи, згідно акту виконаних робіт №13 від 30.12.2006 р.".

Позивач стверджує, що ремонтно –будівельні роботи відповідачем на зазначені суми в платіжних дорученнях № 616 від 03.11.2006 р., № 645 від 27.11.2006 р. та №683 від 29.12.2006 р. не виконувались, договори на виконання підрядних робіт між сторонами не укладалися, як не підписувались і акти виконаних підрядних робіт, що зазначені в платіжних дорученнях, тобто грошові кошти в сумі 39980 грн. відповідачем набуті безпідставно.

На вимогу позивача №08/11 від 12.11.2009 р. повернути безпідставно отримані кошти в сумі 39980 грн., яку відповідачем отримано 18.11.2009 р., що підтверджується його особистим підписом, листом № 4 від 20.11.2009 р. позивачу було надано копії актів виконаних підрядних робіт на спірну суму.

Предметом розгляду в суді першої інстанції було стягнення з відповідача коштів в сумі 39980 грн. відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.02.2010 р. по справі №21/4/10 позовні вимоги задоволено частково, з чим не погодився відповідач та оскаржує його в апеляційному порядку.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 39890 грн. підтверджується платіжними дорученнями № №616 від 03.11.2006 р., № 645 від 27.11.2006 р. та № 683 від 29.12.2006 р. з призначенням платежу "згідно договору № 304454 від 06.02.2003 р. за ремонтно –будівельні роботи, згідно акту виконаних робіт №13 від 30.08.2006 р.".

Як правильно встановлено господарським судом, призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями не відповідають дійсності, оскільки акти виконаних підрядних робіт на які посилається відповідач, як доказ виконання ним робіт не містять посилання на договір № 304454 від 06.02.2003 р., як не містить таких посилань і акт за серпень 2006 р., спірні акти керівником підприємства не підписувалось. До того, сторонами не надано оригіналів договору № 304454 від 06.02.2006 р. та спірних актів.

Господарським судом також досліджено виконання відповідачем робіт по опаленню в 2006 р. ТОВ "Запорізький індустріально –монтажний завод"на суму 18800 грн. та встановлено, що відповідачем не доведено їх виконання саме за договором №304454 від 06.02.2006 р. та саме ФОП ОСОБА_2 Крім того, відповідачем взагалі не надано до справи акту виконаних підрядних робіт № 13 від 30.11.2009 року.

Посилання відповідача на схвалення правочину є безпідставним, оскільки згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої повноваження, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В даному випадку, акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2006 рік був підписаний від імені позивача ОСОБА_6 без відповідних повноважень, що випливають із установчих документів позивача або виданої довіреності.

Таким чином, перераховані позивачем кошти на рахунок відповідача в сумі 39890 грн., є безпідставно отриманими та підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду, що не підлягають поверненню кошти в сумі 18800 грн., перераховані платіжним дорученням №616 від 03.11.2006 р., у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

У відповідності із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Господарським судом вірно встановлено, що права позивача були порушені 03.11.2006 року коли платіжним дорученням № 616 від відповідачу було перераховано грошові кошти в сумі 18800 грн., відповідно, 03.11.2009 р. спливає строк позовної давності. Позов подано 26.11.2009 р., що також не заперечується позивачем у наданому суду відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вказане, рішення господарського суду Запорізької області прийнято з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування –відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2010 р. у справі №21/4/10 –без змін.