19/019-10 Про стягнення коштів державного бюджету, спрямованих на безповоротній основі для виконання робіт по реконструкції сміттєсортувальних ліній сміттєсортувального комплексу - 15.06.2010 Прийняття

У березні 2009 року Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві звернулось до Господарського суду м.Києва з позовною заявою до ТзОВ "Євродім"про стягнення 1470000 грн. 00 коп. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Державною контрольно-ревізійною службою України, відповідно до плану, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Мінприроди, за результатами ревізії встановлено фінансові порушення щодо незаконного спрямування на безповоротній основі коштів державного бюджету ТзОВ "Євродім"для виконання робіт по реконструкції сміттєсортувальних ліній сміттєсортувального комплексу за адресою м.Київ, вул.Червонопрапорна, буд.94-а (за якою розміщене підприємство ВАТ "Грінко-центр", яке здійснює основну діяльність з перероблення твердих відходів).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 6.04.2009 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №6/257.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 2.07.2009 року у справі №6/257 у задоволенні позову відмовлено повністю (том 1, арк. справи 90-92).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року у справі №6/257, рішення Господарського суду м.Києва від 2.07.2009 року скасовано повністю; матеріали справи повернуто до Господарського суду м.Києва для надсилання за встановленою підсудністю в порядку ст. 17 ГПК України (том 1, арк. справи 123-126).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.12.2009 року матеріали справи №6/257 було направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області (том 1, арк. справи 128-129).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2010 року було порушено провадження у справі за позовом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві до ТзОВ "Євродім"про стягнення 1470000 грн. 00 коп. та присвоєно справі №19/019-10. Водночас, цією ж ухвалою місцевого господарського суду було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ВАТ "Грінко-Центр"(том 1, арк. справи 130-131).

Рішенням Господарського суду Київської області від 9.03.2010 року у справі №19/019-10 у задоволенні позову відмовлено повністю (том 1, арк. справи 146-149). Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що у матеріалах справи відсутні докази визнання Договору підряду №2 від 12.06.2006 року у судовому порядку недійсним. Таким чином, з огляду на положення ст. 204 ЦК України, договір є правомірним, а тому відсутні підстави для повернення коштів, перерахованих на його виконання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві звернулось з апеляційною скаргою (вх.№01/3-12/20 від 22.03.2010 року), у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 9.03.2010 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на фінансові порушення зі сторони ТзОВ "Євродім"щодо незаконного отримання на безповоротній основі коштів державного бюджету.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6.04.2010 року апеляційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.05.2010 року за участі уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, з ініціативи господарського суду, відповідно до ст. 27 ГПК України, було залучено до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Головного управління державного казначейства України в м.Києві, розгляд апеляційної скарги Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві на рішення Господарського суду Київської області від 9.03.2010 року у справі №19/019-10 було відкладено на 8.06.2010 року. Водночас, цією ж ухвалою апеляційного господарського суду було продовжено строк вирішення спору в апеляційній інстанції (за заявою учасників апеляційного провадження).

Розпорядженням Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 8.06.2010 року (у зв’язку з хворобою судді Мазур Л.М. та перебуванням у відпустці судді Агрикової О.В.) склад колегії суддів у справі №19/019-10 було змінено на наступний: головуючий суддя Поліщук В.Ю., судді Суховий В.Г. та Чорногуз М.Г.

За наслідками судового засідання апеляційного господарського суду від 8.06.2010 року було оголошено перерву до 15.06.2010 року, з метою надання можливості учасникам судового процесу надати додаткові докази у справі.

Під час судових засідань апеляційного господарського суду, представник скаржника підтримала вимоги апеляційної скарги, просила апеляційний господарський суд скасувати спірне судове рішення місцевого господарського суду у цій справі та прийняти нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в апеляційній інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги, з мотивів, викладених у Відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2-05/1733/н від 26.04.2010 року) та Доповненні до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№2-05/2380/н від 10.06.2010 року), просив спірне судове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в господарському суді апеляційної інстанції вказав на неправомірність спірного судового рішення місцевого господарського суду у справі №19/019-10, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити та прийняти нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. При цьому, представник Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, посилався на доводи, наведені в Письмових поясненнях (вих.№10892/07/10-10 від 3.06.2010 року).

Представник Головного управління державного казначейства України в м.Києві в апеляційній інстанції пояснила, що Головне управління державного казначейства України в м.Києві не є учасником спірних правовідносин, будь-які права позивача Головне управління державного казначейства України в м.Києві не порушувало.

Представник ВАТ "Грінко-Центр"під час розгляду апеляційної скарги в судових засіданнях апеляційного господарського суду пояснив, що вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає в силу необґрунтованості позовних вимог та правомірності рішення Господарського суду Київської області від 9.03.2010 року у справі №19/019-10.

За згодою представників учасників судового процесу в судовому засіданні 15.06.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 10.08.2006 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства було проведено виїзне засідання Секції з благоустрою та комунального обслуговування науково-технічної ради Міністерства будівництва з питань поліпшення роботи сміттєсортувального комплексу за адресою: м.Київ, вул.Червонопрапорна, буд.94А (Лист Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства (вих.№3/2-326 від 11.08.2006 року) (том 2, арк. справи 63).

У відповідності до Протоколу виїзного засідання Секції з благоустрою та комунального обслуговування науково-технічної ради Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 10.08.2006 року (том 2, арк.справи 64-65), проаналізувавши стан та технологічний цикл поводження з побутовими відходами на сміттєсортувальному комплексі Секцією з благоустрою та комунального обслуговування науково-технічної ради Міністерства будівництва було вирішено рекомендувати ВАТ "Грінко-Центр"провести реконструкцію (модернізацію) комплексу технологічного обладнання сміттєсортувального комплексу.

Згідно з Порядком планування та фінансування заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища (затвердженим Наказом Мінекології України "Про порядок планування та фінансування заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища"№189 від 21.05.2002 (z0482-02) року) ВАТ "Грінко-Центр"подало запит на виділення коштів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища для здійснення природоохоронного заходу –"Реконструкція (модернізація) сортувальних ліній сміттєротувального комплексу в м.Києві".

Разом з тим, у Листі Першому заступнику Міністра охорони навколишнього природного середовища України Лизуну С.О. від Начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві Прогнімак О. (вих.№03-04/54 від 16.02.2009 року) (том 2, арк. справи 62) зазначено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві у червні 2006 року отримало затверджений в установленому порядку Мінприроди України та погоджений Кабінетом Міністрів України Додаток до плану природоохоронних заходів за бюджетною програмою Державного фонду охорони навколишнього природного середовища 2401250 "Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами"на 2006 рік. Відповідно до зазначеного Додатку, з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища були виділені грошові кошти у розмірі 1470000 грн. 00 коп. для здійснення природоохоронного заходу "Завершення будівництва сміттєсортувальних ліній потужністю 200 тис. тон на рік в м.Києві". Згідно процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів, що передбачена Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві був проведений тендер за процедурою відкритих торгів щодо закупівлі природоохоронного заходу, переможцем якого визнано ТзОВ "Євродім".

Як свідчать матеріали справи, 12.10.2006 року Державне управління екології та природних ресурсів в м.Києві (яке згідно з Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №285 від 16.06.2006 року (z0812-06) перейменовано в Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві) та ТзОВ "Євродім"уклали Договір підряду №2, за умовами якого (п.1.1) Державне управління екології та природних ресурсів в м.Києві (в тексті Договору –"Замовник") доручив, а ТзОВ "Євродім"(в тексті Договору –"Виконавець") взяв на себе зобов'язання виконати власними силами та засобами, згідно з технічним завданням Замовника роботи по реконструкції (модернізації) сміттєсортувальних ліній сміттєсортувального комплексу за адресою: м.Київ, вул.Червонопрапорна, буд.94-А (том 1, арк. справи 9-11).

Пунктами 1.2 та 3.1 Договору підряду встановлено, що, загальна вартість робіт за Договором складає 1470000 грн. 00 коп.

На виконання умов Договору підряду (п.п.3.2.1.,п.п.3.2.2.), 26.10.2006 року на користь ТзОВ "Євродім"був здійснений авансовий платіж у розмірі 441000 грн. 00 коп. (30% вартості робіт) та 18.12.2006 року було перераховано грошові кошти в розмірі 1029000 грн. 00 коп.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції з наявних у матеріалах справи копій : Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за 2006 рік, Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року (типова форма № КБ-3), Акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за грудень 2006 року від 18.12.2006 року, Акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року (типова форма № КБ-2в) та Акту перевірки виконання договору від 12.10.2006 року №2 (та не заперечується сторонами Договору), відповідач роботи за Договором підряду виконав своєчасно та у повному обсязі.

Позивач, вимагаючи повернення грошових коштів у сумі 1470000 грн. 00 коп., наполягає на тому, що Договір підряду, укладений між сторонами, не відповідає вимогам законодавства, а саме Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва"№1764 від 27.12.2001 року (1764-2001-п) , оскільки в порушення вказаної Постанови, кошти з державного бюджету незаконно спрямовані на безповоротній основі відповідачу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом, при прийнятті спірного рішення, не надано належної оцінки неправомірності укладення Договору підряду.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 9.03.2010 року у справі № 19/019-10 слід залишити без змін виходячи з наступних підстав.

В силу приписів ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст. 180 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами судового спору виникли правовідносини, що регулюються Главою 61 ЦК України (435-15) та Глави 33 ГК України (436-15) .

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами стаття 317 ГК України встановлено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено ГК України (436-15) .

Згідно зі статтею 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду, відповідно до цієї статті, укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Стаття 323 ГК України встановлює, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" №1764 від 27.12.2001 року (1764-2001-п) , цей Порядок є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.

Згідно з ч.2 п.4 зазначеного вище Порядку (1764-2001-п) , розподіл державних капітальних вкладень здійснюється за такими напрямами: загальні функції державного управління, оборона, громадський порядок, безпека та судова влада, економічна діяльність, охорона навколишнього природного середовища, житлово-комунальне господарство, охорона здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення.

Пунктом 6 Порядку (1764-2001-п) передбачено, що підприємствам, установам та організаціям державної і комунальної форми власності державні капітальні вкладення надаються на безповоротній основі, а підприємствам, установам та організаціям іншої форми власності - на умовах кредиту для фінансування капітального будівництва, проектні терміни якого не перевищують трьох, а в окремих випадках - п'яти років.

Відповідно до п.24 вказаного Порядку (1764-2001-п) , відповідальність за цільове використання державних капітальних вкладень та своєчасне повернення кредитів, наданих за рахунок державних капітальних вкладень, несуть головні розпорядники коштів державного бюджету, замовники (позичальники) згідно з законодавством.

Здійснивши аналіз умов спірного Договору та норм, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли зобов'язання, в силу яких відповідач взяв на себе обов’язок виконати певні роботи, а позивач зобов’язався їх прийняти та оплатити, в рахунок чого ним (скаржником) були перераховані відповідачеві спірні грошові кошти, а скаржником (замовником за Договором підряду) були прийняті результати виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, підрядні роботи за Договором виконані в повному обсязі –Акт приймання виконаних підрядних робіт №1 за грудень 2006 року від 18.12.2006 року, Акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року (типова форма № КБ-2в) та Акт перевірки виконання договору від 12.10.2006 року №2 (том 1, арк.. справи 56-62).

При цьому, як свідчать матеріали справи відповідач у справі не є власником майна, щодо якого виконувались роботи визначені Договором підряду.

Приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли у учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Така презумпція може бути спростована у двох випадках: по-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини); по-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорюванні правочини).

Водночас, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати на те, що визнання господарським судом з власної ініціативи договорів недійсними, поза межами заявлених позивачем позовних вимог суду, суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу, визначеного ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Здійснивши аналіз наданих у справу матеріалів колегія суддів апеляційного господарського суду встановила відсутність доказів щодо визнання неправомірності спірного Договору у встановленому чинним законодавством порядку, внаслідок чого відсутні підстави для повернення спірних грошових коштів. При цьому, жодних інших підстав для повернення цих коштів позивач (скаржник у справі) не навів.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на це, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, наведені у апеляційній скарзі доводи є безпідставними та необґрунтованими, і за своїм змістом висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 9.03.2010 року у справі №19/019-10 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.