14/89-1734 Про залучення до справи іншого відповідача та припинення провадження справи - 14.06.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Тернопільської області (суддя Руденко О.В.) від 16.12.2009 року у справі № 14/89-1734 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Поповича Віталія Івановича та провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач –Приватне мале підприємство "Модуль"з винесеною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження її розгляду, оскільки вважає дану ухвалу незаконною і такою, що винесена з порушенням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що відповідно до ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, а поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Покликається також на те, що згідно ст. 1173 ЦК України на юридичну або фізичну особу покладається відшкодування шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідач-1 –Приватне підприємство " Агентство Тернопільських новин"у відзиві на апеляційну скаргу (№ 023 від 26.05.2010 року) зазначає, що в статті "Під носом незаконні будови, а контролюючі органи цього не хочуть помічати", опублікованій у газеті "Номер один"№ 36 (153) від 10 вересня 2008 року, відомості, які на думку позивача не відповідають дійсності і які він просить спростувати, стосуються не юридичної особи Приватного малого підприємства "Модуль", а фізичної особи Парія Ігоря Степановича, що на думку відповідача-1, також є підставою для припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. На підставі наведеного просить ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.12.2009 року у справі № 14/89-1734 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач-2 –Попович Віталій Іванович правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак в судовому засіданні 27.05.2010 року проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року, про що свідчить відмітка на зворотній стороні цієї ухвали, тому колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у його відсутності за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, а також відповідача-2, дані в попередньому судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.12.2009 року у справі № 14/89-1734 слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією встановлено, що 10 вересня 2008 року у газеті "Номер один"№ 36(153) опубліковано статтю "Під носом незаконні будови, а контролюючі органи цього не хочуть помічати", в якій від імені мера м. Тернополя Романа Заставного повідомляються відомості, які на думку позивача, є недостовірними та перекрученими. У зв’язку з цим позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства " Агентство Тернопільських новин"про визнання зазначених відомостей такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність і ділову репутацію, та зобов’язання відповідача надрукувати спростування вказаної статті, текст якого погодити з позивачем.

З наявної в матеріалах справи статті "Під носом незаконні будови, а контролюючі органи цього не хочуть помічати", яка надрукована 10.09.2008 року у газеті "Номер один" № 36(153) вбачається, що автором цієї статті є Віталій Попович.

У поясненнях, наданих господарському суду першої інстанції та під час розгляду даної справи в апеляційному господарському суді, Попович Віталій Іванович, який працює головним редактором Приватного підприємства "Агентство Тернопільських новин", підтвердив, що він являється автором надрукованої 10.09.2008 року у № 36(153) Тижневика "Номер один"статті "Під носом незаконні будови, а контролюючі органи цього не хочуть помічати".

У відповідності до вимог ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. У частині першій статті 91 цього ж Кодексу зазначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Отже, юридична особа має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації, передбачене ч. 1 ст. 277 ЦК України, але не може звернутися за судовим захистом своєї честі та гідності, оскільки ці морально-етичні категорії стосуються лише людини.

Частиною 3 ст. 277 ЦК України встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України "Про інформацію"основними учасниками інформаційних відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

У ч. 1 ст. 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" зазначено, що редакція або інша установа, що виконує її функції здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників).

З огляду на наведену норму та приписи Закону в цілому редакція або інша установа, що виконує її функції, є поширювачем інформації.

Згідно ч. 1 ст. 37 вказаного Закону громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Таким чином, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

Відповідну правову позицію викладено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) .

Зважаючи на викладені обставини справи, місцевий господарський суд підставно та обґрунтовано згідно вимог ст. 24 ГПК України залучив до участі у справі в якості співвідповідача автора статті "Під носом незаконні будови, а контролюючі органи цього не хочуть помічати"Поповича В.І.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України"та вимоги ст. ст. 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги неможливість залучення фізичної особи як відповідача до участі в справі в межах господарського судочинства з огляду на приписи статей 1, 12, 21 ГПК України, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам України та правомірно припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Покликання скаржника в апеляційній скарзі на приписи абз. 2 ч. 4 ст. 277 ЦК України, відповідно до якої поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює, не приймаються колегією до уваги з урахуванням такого.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Отже, журналіст друкованого засобу масової інформації, у тому числі його штатний працівник (в даному випадку головний редактор), під час здійснення ним професійних обов’язків щодо збирання, одержання, створення та підготовки інформації не може вважатися ні посадовою, ні службовою особою.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 16.12.2009 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, висновків місцевого господарського суду не спростовують і не розцінюються колегією як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.12.2009 року у справі № 14/89-1734 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Модуль", м. Тернопіль за вих. № 11/1 від 02.03.2010 року –без задоволення.