33/03-10 Про стягнення заборгованості за теплову енергію та послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів - 14.06.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, АК "Харківобленерго" (вх. № 1151Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2010р. по справі № 33/03-10

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова

про стягнення 12678,02 грн., -

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 15195,05грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2010р. (суддя Савченко А.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, АК "Харківобленерго", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2010р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Апелянт вважає, що зміна різновиду тарифу на двоставковий для подальших розрахунків не може відбуватись шляхом направлення йому листа-повідомлення про відповідне рішення органу місцевого самоврядування, а також, вказує, що зміни до договору не вносились щодо застосування іншого різновиду тарифу та не узгоджувались сторонами. За таких обставин, позивач помилково перерахував відповідачу зазначену суму, у зв'язку з чим просить її повернути відповідно до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті відповідачем.

Відповідач, КП "Теплові мережі"Лозівської міської ради, у відзиві на апеляцій ну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважав, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та прийнятим у відповідності з нормами чинного законодавства. Відповідач зазначив, що поняття "максимальне теплове навантаження"та "приєднане теплове навантаження"є тотожними, їх складові, які стосуються постачання теплової енергії повністю збігаються.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2005р. між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії № 102, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався постачати позивачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а позивач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Обсяги та складові отримуваної теплової енергії визначені у додатках 1а та 16 до договору.

У відповідності з розділом 6 даного договору, позивач за 15 днів до початку розрахункового періоду повинен самостійно сплатити вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Розрахунковим періодом відповідно до п. 6.2 договору є календарний місяць.

За умовами договору № 102 від 01.08.2005р. позивач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Тобто, тарифи на теплову енергію не можуть встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншими, ніж ті, які встановлені у порядку уповноваженими органами.

Рішенням сесії Лозівської міської ради Харківської області № 824 від 24.10.2008р. затверджено двоставкові тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів. Рішення набрало чинності 01.11.2008р.

Вказане рішення прийнято на підставі Законів України "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" від 10.07.2006 № 955 (955-2006-п) та наказу Державного Комітету Будівництва, архітектури та житлової політики від 08.09.2000р. № 191 "Про затвердження Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду" (z0776-00) .

Згідно з п. 1.1. та п. 1.2. Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, дія цих Правил поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальним організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Пунктом 1.4 вищевказаних Правил визначено, що двоставковим тарифом є тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 4.2.4 договору № 102 від 01.08.2005р. та ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", відповідач зобов'язаний при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти позивача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

На виконання умов вказаного договору та вищевказаної норми Закону відповідач, своїм листом № 718 від 27.10.2008р. повідомив позивача про зміну тарифу з 01.11.2008р. на підставі рішення сесії Лозівської міської ради Харківської області № 824 від 24.10.2008р. (арк. справи 17).

Таким чином, відповідач у встановленому законом та договором порядку повідомив позивача про зміну тарифів і зміна тарифу відбулась в рамках договору № 102. Крім того, договір не містить обов'язкових вимог до форми такого письмового повідомлення, тому суд першої інстанції правомірно не мав підстав стверджувати, що позивач не був письмово повідомлений про зміну тарифів у встановленому договором порядку.

Крім того, договором не передбачено необхідність та обов'язковість внесення змін до договору в разі зміни тарифів у письмовій формі шляхом укладення нового договору або додаткових угод до нього. Договором передбачено лише обов'язок письмового повідомлення Споживача про зміну тарифів або в засобах масової інформації, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства у сфері теплопостачання.

Отримання листа з повідомленням про зміну тарифу є тією умовою, з настанням якої позивач зобов'язаний був проводити з відповідачем розрахунки за договором за новими тарифами або мав право відмовитись від подальшого використання послуги у разі, якщо він не згодний з її новою вартістю, проте, позивач продовжував користуватися наданими послугами з теплопостачання та здійснював їх оплату у встановленому договором порядку.

Твердження апелянта про те, що відповідач не мав права застосовувати нові тарифи без укладення додаткової угоди та визначення теплового навантаження, є необґрунтованими, оскільки додатком № 1а до договору визначено величину максимального теплового навантаження, а умовами договору сторони встановили, що тарифи є регульованими. Крім того, судом першої інстанції правильно було зазначено, що поняття "максимальне теплове навантаження" та "приєднане теплове навантаження", визначені нормативними актами у сфері теплопостачання, є тотожними, їх складові повністю збігаються. Різниця полягає лише в тому, що поняття "приєднане теплове навантаження" є більш ширшим за своїм значенням за рахунок включення до нього середньогодинних теплових потоків гарячого водопостачання. Позивачем не доведено належними доказами, що будь-яким чином не зазначення в договорі величини "приєднаного теплового навантаження" впливає на порядок розрахунків та умови договору щодо зміни тарифів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що дії відповідача щодо зміни тарифу за теплопостачання є такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача про стягнення 15195,05 грн. безпідставно перерахованих відповідачу з листопада 2008 року по травень 2009 року є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.