53/109-09 Про стягнення заборгованості за договором поставки товару - 09.06.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 474 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.10 року по справі № 53/109-09

за позовом Закритого акціонерного товариства "С. Перовської", м. Севастополь,

до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м. Харків,

про стягнення 1521158,43 грн.

Позивач, Закрите акціонерне товариство "С. Перовської", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", та з урахуванням уточнення до позовної заяви, яке було прийнято господарським судом Харківської області до провадження, просив суд стягнути з відповідача 997604,31 грн. заборгованості за договором поставки товару від 07.10.2008 року № 20/10/08.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2010 року у справі № 53/109-09 (суддя Хачатрян В.С.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин"на користь Закритого акціонерного товариства "С. Перовської"681572,25 грн. основного боргу, 17216,98 грн. пені, 122041,06 грн. інфляційних витрат, 21884,02 грн. –3% річних, 15211,59 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 70000,00 грн. вартості послуг адвоката.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині стягнення з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин"на користь Закритого акціонерного товариства "С. Перовської"70000,00 грн. вартості послуг адвоката. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить це рішення скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин"на користь Закритого акціонерного товариства "С.Перовської"70000,00 грн. і прийняти нове рішення. Вважає, що оскаржуване ним рішення прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли до апеляційного господарського суду 14.04. 2010 року, відповідач просив повністю скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки відповівдач вважає оскаржуване рішення незаконним та

необгрунтованим в повному обсязі.

Апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї обгрунтовує тим, що надані позивачем копії довіреностей № 50 від 15.10.2008 року, № 57 від 20.10.2008 року, № 34 від 02.02.2009 року, № 43 від 09.02.2009 року, виписані на ім'я Гученко Олени Володимирівни, однак надані Позивачем в якості підтвердження постачання Товару за договором поставки №20/10/08 від 07.10.2008 року копії видаткових накладних: № РН-0001514 від 16.10.2008 року, № РН-0001515 від 17.10.2008 року, № РН-0001516 від 20.10.2008 року, № РН-0001519 від 22.10.2008 року, № РН-0000008 від 03.02.2009 року, № РН-0000032 від 09.02.2009 року, а також копії товарно - транспортних накладних: 0ІАААВ № 107882 від 16.10.2008 року, 01АААВ № 107886 від 17.10.2008 року, 01АААВ № 107887 від 17.10.2008 року, 01АААВ Хе 107889 від 20.10.2008 року, 01АААВ № 107896 від 22.10.2008 року, 01АААВ № 107904 від 03.02.2009 року, 01АААВ № 107908 від 03.02.2009 року, 01АААВ № 107912 від 09.02.2009 року, 01АААВ № 107914 від 09.02.2009 року, 01АААВ № 107915 від 09.02.2009 року, не мають підпису Гученко О.В., яка відповідала за отримання товарно - матеріальних цінностей відповідно до вищевказаної довіреності.

При цьому, у вищезазначених видаткових накладних не міститься будь - якої інформації, що вказані в них товарно-матеріальні цінності відносяться до постачання за договором №20/10/08 від 07.10.2008 року.

Крім того, вказує на те, що згідно з пунктом 1.2 договору поставки №20/10/08 від 07.10.2008 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.10.2008 року до вказаного договору), кількість і асортимент кожної партії поставляємого товару вказується у накладній, складеної на підставі замовлення "Покупця", яке є невід'ємною частиною дійсного договору, а відповідно до пункту 3.2. цього договору покупець здійснює оплату на умовах: відстрочки платежу на ЗО (тридцять) календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".

Однак, в наданих копіях видаткових накладних: № РН-0001514 від 16.10.2008 року,№РН-0001515 від 17.10.2008 року, № РН-0001516 від 20.10.2008 року, № РН-0001519 від 22.10.2008 року, № РН-0000008 від 03.02.2009 року, № РН-0000032 від 09.02.2009 року, вказане, що товарно - матеріальні цінності, які зазначені в накладних, надаються без замовлення на умовах передплати.

Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 172 106,98 грн. пені, 122 041,06 грн. інфляційних витрат, 21884,02 грн. 3% річних, тоді як ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2009 року відкрито провадження у справі № Б-50/70-09 про банкрутство ДП "ХШІВ"і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

При цьому, відповідач вказує, що згідно з пунктом 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов"язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також звертає увагу на те, що місцевий господарський суд не врахував того, що в порушення вимог статтей 7, ЗЗ, 34 Правил адвокатської етики (n0001699-99) , у договорі №46 про надання послуг адвоката немає порядку обчислення гонорару, розміру, порядку обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення, не визначені види передбачуваних фактичних витрат, порядок їх погашення. А за час судового розгляду справи №53/109-09 адвокат Голуб В.Є., представляючи інтереси Позивача, склав 8 процесуальних документів, і прийняв участь у 6 судових засіданнях, у зв"язку з чим, гонорар у розмірі 70 000 гривень, який отримав адвокат Голуб В.Є. за вказані дії, на думку відповідача, не відповідає вимогам частини 2 статті ЗЗ Правил адвокатської етики (n0001699-99) щодо розумної обґрунтованості гонорару за розміром.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 17.03.2010 року, 14.04.2010 року, 19.05.2010 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 70000,00 грн. витрат по сплаті послуг адвоката, оскільки особа, яка представляла інтереси позивача у даній справі, діяла відповідно до Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та укладеного з позивачем договору про надання адвокатських послуг №46 від 19.03.2009 року, і позивачем було сплачено адвокатові 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №397 від 13.05.2009 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2010 року на 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 14.04.2010 року у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.05.2010 року у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових документів по справі.

Ухвалою в.о голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2010 року строк розляду апеляційної скарги було продовжено до 13.06.2010 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 року було відкладено розгляд справи на 09.06.2010 року на 12:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справу через неможливість його представника з"явитись в судове засідання 19.05.2010 року.

У судовому засіданні 09.06.2010 року представники сторін повідомили апеляційний господарський суд про укладення ними 19.05.2010 року мирової угоди.

У зв"язку з тим, що нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено можливості укладення сторонами мирової угоди на стадії апеляційного провадження, колегія суддів розглядає справу без її врахування.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції- скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2008 року між ЗАТ "С. Перовської", постачальником, та Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин", покупцем, був укладений договір поставки № 20/10/08 (далі договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку і у строки, встановлені договором, передати у власність покупця шампанський виноматеріал, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженим цінам, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених у договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.10.2008 року до вказаного договору), кількість і асортимент кожної партії поставленого товару зазначається в накладній, складеній на основі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару мають силу специфікації до договору.

Відповідно до пункту 3.2. цього договору поставки покупець здійснює оплату на умовах: відстрочки платежу на ЗО (тридцять) календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, лише частково оплатив отриману продукцію та повернув товар на загальну сумі 1320000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 681572,25 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, зважаючи на таке.

Довіреність на отримання цінностей за своєю суттю є документом, який підтверджує право довіреної особи отримати товарно - матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання, а для постачальника довіреність є підставою для відпуску товарно - матеріальних цінностей одержувачу.

Згідно з пунктом 2 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 (z0293-96) , товарно-матеріальні цінності (зокрема, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби тощо), а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивачем як докази поставки продукції по договору надав копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та копії накладних.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, з наданих позивачем до позовної заяви копій довіреностей № 50 від 15.10.2008 року, № 57 від 20.10.2008 року, № 34 від 02.02.2009 року, № 43 від 09.02.2009 року, вбачається, що вони виписані на ім'я Гученко Олени Володимирівни.

Також позивачем надані як докази постачання товару за договором поставки копії видаткових накладних: № РН-0001514 від 16.10.2008 року, № РН-0001515 від 17.10.2008 року, № РН-0001516 від 20.10.2008 року, № РН-0001519 від 22.10.2008 року, № РН-0000008 від 03.02.2009 року, № РН-0000032 від 09.02.2009 року, а також копії товарно - транспортних накладних: 0ІАААВ № 107882 від 16.10.2008 року, 01АААВ № 107886 від 17.10.2008 року, 01АААВ № 107887 від 17.10.2008 року, 01АААВ Хе 107889 від 20.10.2008 року, 01АААВ № 107896 від 22.10.2008 року, 01АААВ № 107904 від 03.02.2009 року, 01АААВ № 107908 від 03.02.2009 року, 01АААВ № 107912 від 09.02.2009 року, 01АААВ № 107914 від 09.02.2009 року, 01АААВ № 107915 від 09.02.2009 року,

Однак, зазначені накладні не містять підпису Гученко О.В., яка є відповідальною особою відповідача за отримання товарно - матеріальних цінностей відповідно до вищевказаної довіреності.

При цьому, у видаткових накладних немає жодної інформації, що вказані в них товарно - матеріальні цінності відносяться до постачання за договором №20/10/08 від 07.10.2008 року.

Крім того, як вже зазначалося вище, згідно з пунктом 1.2 договору поставки (з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.10.2008 року до вказаного договору), кількість і асортимент кожної партії поставляємого товару вказується у накладній, складеної на підставі замовлення "Покупця", яке є невід'ємною частиною дійсного договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору поставки №20/10/08 від 07.10.2008 року, "Покупець"здійснює оплату на умовах: відстрочки платежу на ЗО (тридцять) календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".

Але, в наданих копіях видаткових накладних: № РН-0001514 від 16.10.2008 року,№РН-0001515 від 17.10.2008 року, № РН-0001516 від 20.10.2008 року, № РН-0001519 від 22.10.2008 року, № РН-0000008 від 03.02.2009 року, № РН-0000032 від 09.02.2009 року, вказане на те, що товарно - матеріальні цінності, які в них зазначені, надаються без замовлення на умовах передплати.

Отже, на думку колегії суддів, надані позивачем документи на підтвердження виконання позивачем зобов"язання щодо поставки товару, не можуть вважатися належними доказами у даній справі.

Виходячи із правової суті договору поставки зобов"язання покупця з оплати товару настають лише за умови його передання постачальником покупцеві, а тому, на думку колегії суддів, у зв"язку з недоведенням позивачем факту виконання ним зобов"язання з передання товару, правові підстави для стягнення з відповідача 681572,25 грн. заборгованості за договором поставки відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 6.2 договору поставки (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16.10.2008 р.) за несвоєчасну оплату товару відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки, як вже зазначалося, позивач не довів належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору поставки, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 17216,98 грн. пені, 122041,06 грн. інфляційних витрат, 21884,02 грн. –3% річних.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2009 року відкрито провадження у справі № Б-50/70-09 про банкрутство Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

При цьому, згідно з пунктом 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов"язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно стягнув з відповідача 70000,00 грн. витрат позивача по оплаті послуг адвоката, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про адвокатуру"адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про адвокатуру"при здійсненні своїх професійних обов‘язків адвокат зобов‘язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про адвокатуру" передбачено дотримання Правил зобов'язане адвокатської етики, як одного з основних зобов"язань адвоката, які він бере на себе, складаючи присягу адвоката України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Правил адвокатської етики (n0001699-99) , схвалених 1 жовтня 1999 року Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України (протокол від 1-2 жовтня 1999 р. N 6/У1), дія цих Правил поширюється на всі види професійної діяльності адвоката і в частині, визначеній Правилами, - на іншу його діяльність (дії), котра може вступити в суперечність з професійними обов'язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії.

Відповідно до частини З статті 6 Правил адвокатської етики (n0001699-99) адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно з пунктом "д", "є"частини 2 статті 7 Правил адвокатської етики (n0001699-99) , в угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені: розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо); розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення.

Згідно з частиною 2 статті ЗЗ Правил адвокатської етики, гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відповідно до частини 6 статті ЗЗ Правил адвокатської етики, засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно з частиною 2 статті 34 Правил адвокатської етики, в угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2009 року між позивачем та адвокатом Голуб В.Є. було укладено Договір №46 про надання послуг адвоката.

Згідно з пунктом 3.1 ксерокопії вказаного Договору, вартість адвокатських послуг складає 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень без урахування ПДВ.

При цьому, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував того, що в порушення вимог статтей 7, ЗЗ, 34 Правил адвокатської етики у договорі №46 про надання послуг адвоката відсутні такі істотні умови, як: порядок обчислення гонорару, розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення, не визначені види передбачуваних фактичних витрат, порядок їх погашення.

Отже, на думку колегії суддів, позивачем не було доведено факту укладення договору про надання адвокатських послуг, тобто факту досягнення домовленості сторін з усіх істотних умов, як того вимагають правила статті 638 Цивільного кодексу України.

Позивачем як докази сплати за адвокатські послуги по Договору №46 від 19 березня 2009 року, до матеріалів справи надане платіжне доручення №397 від 13 травня 2009 року, згідно якого адвокату Голуб В.Є. на його поточний рахунок №26001501023066 в Київській регіональній дирекції "Райффайзен Банк Аваль"перераховано 70 000 (сімдесят тисяч) гривень. Однак, в матеріалах справи відсутні документи банківської установи, які б підтверджували не тільки факт відкриття адвокатом Голуб В.Є. вказаного рахунку, а і надходження на вказаний рахунок від позивача грошових коштів у сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень саме за надання адвокатських послуг по Договору №46.

Крім того, за час судового розгляду справи №53/109-09 адвокат Голуб В.Є., представляючи інтереси Позивача, склав 8 процесуальних документів і прийняв участь у 6 судових засіданнях, а тому гонорар у розмірі 70 000 гривень, який отримав адвокат Голуб В.Є. за вказані дії, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам частини 2 статті ЗЗ Правил адвокатської етики щодо розумної обґрунтованості гонорару за розміром.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушим норми матеріального права, у зв"язку з чим вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.