10/133-10/164 Про стягнення заборгованості за виконані будівельно–монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем примусового димовидалення та автоматизації димовидалення - 09.06.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.10.2009 року у справі №10/133-10/164 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000 грн. припинено. Позовні вимоги по первісному позову задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" на користь ТОВ "Укртехно-Безпека" борг у сумі 141774,18 грн., 3% річних в сумі 8166,36 грн., інфляційні збитки в сумі 57268,05 грн., адвокатські послуги в сумі 8000 грн., 2272,09 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Укртехно-безпека" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Колегією суддів відмовлено ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" в задоволенні клопотання від 09.06.2010р. про призначення будівельно-технічної експертизи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.07.2007р. між сторонами було укладено договір № 190 ДВ (а.с.9-11), згідно з яким позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) прийняв на себе зобов’язання поставити устаткування, виконати будівельно–монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем примусового домовидалення та автоматизації димовидалення на об’єкті відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) 10-поверховому житловому будинку на пр.Перемоги, 151 у м.Чернігові, а також здійснити здачу систем в органи Держпожнагляду та ввести в експлуатацію (п.1.1 Договору).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зобов’язується прийняти роботи і оплатити вартість робіт та устаткування на підставі підписаних сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт ф.КБ-2В і довідки КБ-3 протягом 5 банківських днів з дати підписання їх обома сторонами (п.1.2 та п.4.3 Договору).

На виконання п.4.2 Договору, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) 06.08.2007р. перерахував на рахунок позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) передоплату у розмірі 50000 грн. з призначенням платежу за монтаж системи примусового димовидалення по договору № 190 від 11.07.2007р., що підтверджується довідкою банку (а.с.45).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним ) виконав передбачені договором роботи на загальну суму 251774,18 грн., а відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) прийняв їх виконання, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт ф.КБ-2В і довідками КБ-3 за листопад 2007р. ( а.с.12-18).

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином та відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Позивач за первісним позовом двічі 04.12.2008р. та 26.08.2009р. надсилав відповідачу за первісним позовом претензії щодо сплати боргу, які ним отримувались, про що свідчать документи в матеріалах справи (а.с.86-88). Матеріали справи містять письмову відповідь відповідача за первісним позовом №212 від 29.12.2008р., в якій він визнає борг в сумі 201774,18 грн. та гарантує його сплату на протязі 2009р. (а.с.88)

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зобов’язання щодо сплати прийнятих ним підрядних робіт виконав частково, сплатив, крім передоплати, 40000 грн. (банківські виписки а.с.41- 44).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом в сумі 161774,18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі, відповідач за первісним позовом сплатив 20000 грн. з призначенням платежу: за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 190 ДВ від 11.07.2007р. (а.с.40).

Відповідно до вимог п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому суд першої інстанції правильно припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманої продукції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 8166,36 грн. за період з 10.12.2007р. по 01.09.2009р. та 57268,05 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2007 р. по серпень 2009 р. включно.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з Роз’ясненням Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 (v_609600-02) відшкодування цих витрат здійснюється шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові їх інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Документальним підтвердженням витрат (послуг) ТОВ "Укртехно-Безпека" є копія договору про надання юридичних послуг №1 від 05.08.2009р., копія свідоцтва про право на зайняття його представника адвокатською діяльністю № 2932/10, копія квитанції № 071668 на суму 18000 грн. (а.с.21-22).

Тому господарський суд Чернігівської області обґрунтовано частково задовольнив витрати на послуги адвоката в сумі 8000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо того, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Вчинення правочинів з перевищенням повноважень врегульоване ст. 241 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Аналогічна позиція зазначена у п. 9.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", на яке посилається позивач за зустрічним позовом та згідно з яким наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і інше).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом на протязі двох років 2007-2009р.р. періодично сплачував заборгованість (всього - 110 000 грн.) за своїми зобов’язаннями по спірному договору № 190 ДВ від 11.07.2009р. Згідно актів прийому-здачі виконаних робіт ф.КБ-2В за листопад 2007р., підписаних та скріплених печатками юридичних осіб (а.с.12-18), позивач за зустрічним позовом прийняв виконання підрядних робіт, виконаних відповідачем за зустрічним позовом згідно умов спірного договору. Матеріали справи також містять відповідь на претензію - лист №212 від 29.12.08р., в якому позивач за зустрічним позовом визнає борг в сумі 201774,18 грн. та гарантує його сплату відповідачу за зустрічним позовом на протязі 2009р. (а.с.88). Зустрічна позовна заява про визнання договору № 190ДВ від 11.07.09р. недійсним, підписана тим же керівником, що і спірний договір.

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано частково задовольнив первісний позов і відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу ТОВ "Молодіжний житловий комплекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 22.10.2009 року у справі №10/133-10/164 – без змін.