Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача Рибалко Я.С., довіреність № 01-05-285 від 12.05.2010р.;

відповідача Слєсарь О.В., довіреність б/н від 10.03.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 24/78/10 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтопродукт", м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2010р. у справі №24/78/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтопродукт", м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прибій", м.Запоріжжя

про стягнення суми

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2010р. у справі №24/78/10 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму 209грн.06коп. витрат від інфляції, суму 97грн.68коп. 3% річних, суму 374грн.28коп. пені, суму 1306грн.63коп. штрафу. Судові витрати покладено на відповідача. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав умови оплати товару за договором, чим порушив умови договору, тому вимоги про стягнення суд визнав частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2010р. у справі №24/78/10 скасувати у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи і прийняте нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те що, зазначена ціна дизельного масла і сума договору встановлені лише на день укладання договору, про що зазначено в п.4 договору. При винесенні оскаржуваного рішення суд залишив поза увагою частини 1 та 2 статті 632 ЦК України, згідно з якою ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, яка була узгоджена п.5.6 договору. Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що зміна ціни на нафтопродукти відбувалася протягом строку дії договору, а не після його виконання. Умовами договору не передбачено обов’язку у позивача повідомляти покупця (відповідача у справі) про зміну ціни на дизельне масло, оскільки дата здійснення розрахунку (платежу) покупцем продавцю не є відомою. Крім того, відповідач здійснював розрахунки частинами, з порушенням строку, що встановлений договором. Одночасно позивач вказує на те, що штрафні санкції повинні нараховуватися не на суму договору 13066,30грн., як вказує суд, а на суму заборгованості відповідача у різні періоди, оскільки сума заборгованості змінювалася при здійсненні оплати відповідачем. Заявник апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

ТОВ "Прибій"у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. На момент відпуску нафтопродуктів 02.04.2010р. ціна дизельного масла не змінювалась і відповідно до товарно –транспортної накладної серії 02 ААФ № 587119 від 02.04.2009р. його ціна становила 13066,30грн., тобто позивач відпустив дизельне масло за ціною, визначеною в договорі. Крім того, за актом приймання –передачі від 02.04.2009р. дизельне масло було передано за ціною 13066,30грн. Твердження заявника апеляційної скарги про те, що він не зобов’язаний був повідомляти відповідача про зміну цін на нафтопродукти є хибними, зазначає відповідач, так як п.5 договору визначено, що зміна ціни тягне зміну суми договору. У п.7 листа № 01-8/237 ВАСУ від 07.04.1994р. (із змінами) передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються за договірними цінами, постачальник не має права вимагати оплати продукції за іншою (підвищеною) ціною, доки у встановленому порядку не будуть внесені відповідні зміни до умов договору щодо ціни. Просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2010р. у справі № 24/78/10 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2010р. у даній справі апеляційна скарга позивача була прийнята та призначена до розгляду на 09.06.2010р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1454 від 09.06.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні 09.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, 01.04.2009р. між ТОВ "Торговий Дім Запоріжнафтопродукт" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прибій" (покупець) був укладений договір на відпуск нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 7, за умовами п.1 якого продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити дизельне масло у кількості 2428 л/2185 кг (далі - нафтопродукти).

Згідно пункту 3 договору передача нафтопродуктів здійснюється з 01.04.2009р.

Факт передачі нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02 ААФ № 587119 від 02.04.2009р. (а.с.113), актом приймання-передачі від 02.04.2009р. (а.с.111), довіреністю серії ЯОМ № 223566 від 01.04.2009р. (а.с. 95).

Пунктом 4 договору встановлено, що на день укладення договору ціна дизельного масла становить 5980грн. за одну тону з урахуванням ПДВ, сума договору становить 13066,30 грн., в т.ч. ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 280 від 30.07.2009р. на суму 34000 грн. та № 284 від 31.07.2009р. на суму 20000 грн. відповідач перерахував позивачу суму 13066,30 грн. з ПДВ за договором № 7 від 01.04.2009р. (з урахуванням листа ТОВ "Прибій" вих. № 61 від 19.10.2009р. про зміну призначення платежів).

Однак, в обґрунтування позовних та апеляційних вимог позивач посилається на те, що відповідач виконав свої зобов’язання частково, оскільки на день здійснення відповідачем розрахунку за договором змінилась ціна на дизельне масло і на день розрахунку ( 30.07.2009р.) вона становила 6,88 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 кг., а з 01.08.2009р. по 21.12.2009р. вона становить 8,90 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 кг., тому з відповідача підлягає стягненню 2543,88 грн. основного боргу.

Однак такі посилання заявника апеляційної скарги є безпідставним з огляду на таке.

Частинами 2 та 3 ст. 180 ГК України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В п.4 договору на відпуск нафтопродуктів з відстрочкою платежу № 7 від 01.04.2009р. сторони визначили, що ціна дизельного масла становить 5980грн. за одну тону з урахуванням ПДВ, сума договору становить 13066,30 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Колегія суддів зазначає, що на момент відпуску нафтопродуктів 02.04.2010р., ціна дизельного масла не змінювалась і відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02 ААФ № 587119 від 02.04.2009р. його ціна становила 13066,30 грн. (з ПДВ), тобто позивач відпустив дизельне масло за ціною визначеною в договорі.

Крім того, за актом приймання-передачі від 02.04.2009р. дизельне масло було передано на ціною 13066,30 грн.

Як вбачається із змісту ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач зміну ціни дизельного масла обґрунтовує листами від 27.07.2009р. вих. № 15-537, яким він повідомляє відповідача, що з 28.07.2009р. ціна реалізації дизельного масла встановлюється в розмірі 6880 грн. з ПДВ за одну тону та лист від 24.09.2009р. вих. № 15-693 про те, що з 25.09.09р. ціна реалізації дизельного масла встановлюється 8900 грн. з ПДВ за одну тону.

Однак, вказані листи не є належними та допустимим доказами у розумінні статті 34 ГПК України, так як відсутні документи, які б підтверджували їх направлення або вручення відповідачу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми 2543,88 грн. боргу є законним та обґрунтованим.

Одночасно позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 306,65 грн. індексу інфляції та суми 142, 45 грн. 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, у зв’язку з тим, що повинні бути нараховані виходячи з суми 13066,30грн. за період з 01.05.2009р. (оскільки 30.04.2009р. - кінцевий строк оплати дизельного масла) по 30.07.2009р. включно.

Тобто стягненню з відповідача підлягає сума 209,06 грн. витрат від інфляції та сума 97,68грн. 3 % річних.

Главою 51 ЦК України (435-15) передбачені правові наслідки порушення зобов’язань та відповідальність за порушення зобов’язань, зокрема статтею 611 передбачено, що одним з наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки. Неустойка (штраф, пеня) відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача суми 1067,94 грн. пені за період з 01.05.2009р. по 21.12.2009р. та суми 1503,28 грн. штрафу.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов’язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 10 договору у випадку прострочення виконання покупцем грошових зобов’язань за договором він зобов’язаний сплатити всю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від суми заборгованості, пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, оскільки повинні бути нараховані виходячи з суми 13066,30грн. за період з 01.05.2009р. (оскільки 30.04.2009р. - кінцевий строк оплати дизельного масла) по 30.07.2009р. включно, що складає суму 374, 28 грн. пені.

Відповідно до п. 10 договору, при простроченні сплати більше ніж 2 календарних дні покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Беручи до уваги встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором, яке полягає в несвоєчасній оплаті суми 13066,30грн., з відповідача підлягає стягненню сума 1306,63грн. (10 % від суми 13066,30 грн.).

Колегією суддів розрахунок здійсненим судом першої інстанції штрафу перевірено, тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 374,28грн. пені та 1306грн.63коп. штрафу за порушення термінів оплати.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що він не зобов’язаний був повідомляти відповідача про зміну цін на нафтопродукти є помилковим, так як п.5 договору визначено, що зміна ціни тягне зміну суми договору.

У п.7 листа № 01-8/237 ВАСУ від 07.04.1994р. (із змінами) передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються за договірними цінами, постачальник не має права вимагати оплати продукції за іншою (підвищеною) ціною, доки у встановленому порядку не будуть внесені відповідні зміни до умов договору щодо ціни.

До того ж, пункт 5 договору від 01.04.2009р. суперечить статті 525 ЦК України, якою встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Слід зазначити, що на момент відпуску нафтопродуктів 02.04.2010р. ціна дизельного масла не змінювалась і згідно товарно –транспортної накладної серії 02 ААФ № 587119 від 02.04.2009р. його ціна становила 13066,30грн. з урахуванням ПДВ, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтопродукт", м.Запоріжжя відпустило дизельне масло за ціною, визначеною у п.4 договору.

Відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем не надано суду будь - яких доказів, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4- 7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарсько процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтопродукт", м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2010р. у справі №24/78/10 залишити без змін.