814/779/16 Про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення особи з органів поліції, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Управління поліції) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у складі судді Гордієнко О.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Стас Л.В. (головуючий), суддів: Косцової І.П., Турецької І.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції, третя особа - Атестаційна комісія № 1 Управління поліції, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 28 березня 2016 року № 58 о/с щодо звільнення позивача з поліції, поновити на посаді та стягнути заробітну плату час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстав для проведення атестування, передбачених Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ) немає. Атестаційною комісією не досліджувалась інформація про результати його службової діяльності. Зазначав, що сумлінно ставився до своїх обов'язків, добросовісно їх виконував, не допускав порушень порядку і правил несення служби, а тому наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 23 червня 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Управління поліції від 28 березня 2016 року № 58 о/с в частині звільнення ОСОБА_2, інспектора Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції Управління поліції, поновив ОСОБА_2 на посаді, стягнув з Управління поліції на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29 березня 2016 року по 23 червня 2016 року в сумі 8608,69 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції змінив, виключивши з резолютивної частини постанови суду пункт 6 :"Присудити на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), сплачений квитанцією № 72641546 від 6 травня 2016 року за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області". В іншій частині постанову суду залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що атестування позивача проведено без достатніх правових підстав, а рішення атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є необґрунтованим та не підтвердженим доказами.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Управління поліції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2011 року.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління поліції від 7 листопада 2015 року №3 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону № 580-VIII (580-19) позивача, було призначено в порядку переатестування на посаду інспектора Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції Управління поліції та присвоєно спеціальне звання "лейтенант поліції".

Наказом Управління поліції від 28 березня 2016 року № 58 о/с він звільнений зі служби у поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Підставою такого звільнення став протокол атестаційної комісії ОП № 15.00004461.0023491 від 10 березня 2016 року.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Інститут атестування поліцейських передбачений Законом № 580-VIII (580-19) , відповідно до частини першої статті 57 якого атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність. Відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідача, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Разом із тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII, у якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанції щодо можливості проведення атестування поліцейських лише з підстав, наведених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, є обґрунтованим і таким, що відповідає нормам законодавства.

Частиною четвертою статті 57 Закону № 580-VIII передбачено, що повноваження керівника поліції та\або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських теж можуть реалізовуватись останніми виключно з підстав і з метою, визначених частинами першою-другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Пунктом 15 Розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1)займаній посаді відповідає;

2)займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3)займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4)займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 Розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Пунктом 20 Розділу IV Інструкції № 1465 передбачено, що усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди зазначили, що позивач за період проходження служби зарекомендував себе як здібний, дисциплінований, наполегливий, добросовісний працівник. За висновком безпосереднього керівника - займаній посаді відповідає.

Перевіряючи обставини справи та аналізуючи надані документи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 Розділу IV Інструкції № 1465 і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що атестаційна комісія, у порушення вимог статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 16 Розділу IV Інструкції № 1465 не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Ураховуючи зазначені обставини суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII відбулось незаконно, у зв'язку з чим наказ Управління поліції від 28 березня 2016 року № 58 о/с щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через службову невідповідність) є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, доводи скаржника про необхідність вирахування з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача суму отриманої ним допомоги по безробіттю, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру цієї суми за певних обставин. Аналогічний правовий висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи вищенаведене висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року залишити без змін.