Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2009

у справі № 22/267 (суддя

за позовом ЗАТ "Райз-Максимко"

до ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 283831,58 грн.

Закрите акціонерне товариство "науково-виробниче підприємство "Райз-Максимко" (далі – ЗАТ "НВП "Райз-Максимко") звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі – ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 283831,58 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.05.2005 року порушено провадження у справі № 22/267 за позовом ЗАТ "НВП "Райз-Максимко" до ВАТ НАСК "Оранта" про стягнення 283831,58 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року у справі № 22/267 позов задоволено повністю та стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ЗАТ "НВП "Райз-Максимко" 233635,09 грн. інфляційних втрат, 50196,49 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 2838,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року ВАТ НАСК "Оранта" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити ЗАТ "НВП "Райз-Максимко" в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права. Зокрема, представник відповідача в апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами перш за все виникли договірні відносини і сторони мали діяти відповідно до обов’язкових для сторін умовах договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 року апеляційну скаргу ВАТ НАСК "Оранта" було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 25.08.2009 року.

В судове засідання 25.08.2009 року представники сторін, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи не з’явились, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 року розгляд апеляційної скарги у справі 22/267 відкладено на 14.09.2009 року.

В судове засідання 14.09.2009 року представник відповідача (скаржника), що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи вдруге не з’явився, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року розгляд апеляційної скарги у справі 22/267 відкладено на 29.09.2009 року.

Заслухавши пояснення представників сторін в засіданні 29.09.2009 року, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Між ЗАТ "НВП "Райз-Максимко" - "страхувальник" та ВАТ НАСК "Оранта" - "страховик" 12.02.2003 року був укладений договір страхування врожаю озимої пшениці №606/2, відповідно до п. 1.1 якого "страхувальник" зобов’язався сплатити страхові платежі в сумі та терміни встановлені договором, а "страховик" зобов’язався здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором №606/2 зобов’язань рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. у справі №17/640 з відповідача на користь позивача стягнуто 1 816 475,58 грн. страхового відшкодування, 140 487,34 грн. інфляційних втрат, 194 284,81 грн. пені, 1 700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. у справі №17/640 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2004 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. у справі №17/640 змінені в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних.

На виконання вищезазначених рішень господарських судів Господарським судом міста Києва 09.12.2004 р. видані накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №17/640.

Підрозділом примусового виконання рішення ВДВС Київського міського управління юстиції за вищевказаними наказами Господарського суду міста Києва 17.03.2005 р. було частково здійснено примусове стягнення з відповідача та зараховано на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 908 460,16 грн., що підтверджується платіжними дорученням Київського міського управління юстиції від 17.03.2005 р. №U271646 (18 081,66 грн.), №U271647 (890 378,50 грн.). Відповідач платіжним дорученням №2684 від 22.03.2005 р. добровільно перерахував страхове відшкодування на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, як встановлено рішенням у справі №17/640 та відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню є боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання, а отже, має сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми здійснений за період з 14.04.2005 р. (у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.06.2004 р. у справі №17/640 розрахунок зазначених сум був здійснений до 14.04.2005 р.) по 17.03.2005 р. (день виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2004р. у справі №17/640), а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтуваності позовних вимог.

Посилання скаржника на ту обставину, що відповідальність останнього за неналежне виконання договірних зобов’язань у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми не передбачена укладеним між сторонами договором є безпідставним, оскільки чинне законодавство України не передбачає необхідності письмової форми угоди для стягнення з боржника інфляційних втрат та трьох процентів річних з простроченої суми. Як зазначається в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/685 від 20.11.2008 року "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства" (v_685600-08) , чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд-

1. Апеляційну скаргу ВАТ НАСК "Оранта" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року у справі № 22/267 - без змін.

2. Матеріали справи № 22/267 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.