11/134 Про стягнення заборгованості за Договором суборенди - 18.09.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 р. у справі №11/134 первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення на користь позивача-1 - 319269 грн. 60 коп. заборгованості по платі за суборенду, 35445 грн. 43 коп. збитків від інфляції, грн. 44 коп. - три відсотки річних, 24635 грн. 76 коп. пені. Присуджено до стягнення на користь позивача-2 -

289076 грн. 57 коп. - заборгованості по платі за суборенду; 27081 грн. 96 коп. - збитків від інфляції; 4764 грн. 20 коп. - три відсотки річних; 21392 грн. 07 коп. – пені. Присуджено до стягнення на користь позивача-3 - 455216 грн. 63 коп. - заборгованості по платі за суборенду; 47444 грн. 25 коп. - збитків від інфляції; 7757 грн. 93 коп. - три відсотки річних; 37663 грн. 06 коп. - пені. Присуджено до стягнення на користь позивача-4 - 48796 грн. 57 коп. - компенсації комунальних послуг, послуг телефонного зв’язку та електропостачання. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків господарського суду, зокрема, неправомірність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендних платежів з огляду на неможливість користуватися орендованим приміщенням в період з 14.11.2008 по березень 2009 р. через зупинення постачання електроенергії, а тому відповідач вважає безпідставним стягнення заборгованості та нарахованої пені, збитків від інфляції та 3% річних за цей період. Крім того, апелянт вважає, що договір суборенди підлягає визнанню недійсним згідно ст. 230 ЦК України, оскільки його було введено в оману позивачами щодо істотних умов договору, про які якщо б відповідач був обізнаний, то не взагалі не укладав даний договір.

Позивачі проти поданої апеляційної скарги заперечують, вважають її доводи необґрунтованими, а тому просять залишити її без задоволення; оскаржуване рішення вважають законним, тому просять залишити його без змін.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо обґрунтованості заявленого первісного позову та правомірно задовольнив його частково та відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог, враховуючи наступне.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що між сторонами 02.07.2007 р. укладено Договір суборенди № 02/07С, за умовами якого позивач-1, позивач-2, позивач-3 за первісним позовом передали, а відповідач за первісним позовом прийняв у тимчасове володіння та користування (суборенду) для розміщення відділення банку нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 191,2 кв.м. по вул. Саксаганського, 104 в. Києві.

Як свідчать матеріали справи, згідно п. 3.5. Договору суборенди плата за суборенду сплачується Суборендарем щомісячно, не пізніше 05-го числа поточного місяця, за який вноситься плата, - на підставі виставлених Суборендодавцями рахунків, за умови підписання Суборендодавцями та суборендарем Акту виконаних робіт по суборенді об’єкту за минулий місяць.

В п. 3.2. Договору суборенди сторонами було погоджено, що розмір щомісячної плати за суборенду складає 90579,09 грн. із розрахунку 473,74 грн. за один метр площі об’єкту в місяць, що в еквіваленті становить 93,81 дол. США за один квадратний метр площі приміщення. Розмір плати за суборенду, що сплачується позивачу-1 складає 30193,03 грн., розмір плати за суборенду, що сплачується позивачу-2 складає 30193,03 грн., розмір плати за суборенду, що сплачується позивачу-3 складає 30193,03 грн.

В матеріалах справи наявні копії рахунків з орендних платежів, виставлених позивачем-1, позивачем-2 та позивачем-3 на оплату, які неоплачені відповідачем, що свідчить про наявність у відповідача заборгованості по оплаті орендних платежів: перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з січня по червень 2008 р. та з січня по березень 2009 р. на загальну суму 319269,60 грн.; перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за період з лютого по червень 2008 р. та з січня по березень 2009 р. на загальну суму у 289076,57 грн.; перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за період з січня по червень 2008 р., з вересня по грудень 2008 р. та з січня по березень 2009 р. на загальну суму у 455216,63 грн.

За умовами укладеного Договору суборенди сторони також домовились, що відповідач, як суборендар, має право переукласти на своє ім’я договори на отримання комунальних послуг на Об’єкті суборенди, та оплачувати отримані комунальні послуги напряму їх постачальникам, а також має право за власний рахунок перереєструвати на своє ім’я дві телефонні лінії та здійснювати оплату телефонних послуг напряму їх постачальнику.

Як встановлено господарським судом під час розгляду спору, даними правами відповідач за первісним позовом не скористався, та оплата комунальних послуг, послуг телефонного зв’язку та електропостачання здійснювалося безпосередньо позивачем-4.

В матеріалах справи наявні копії виставлених позивачем-4 та неоплачених відповідачем рахунків, що вказують на наявність у відповідача перед ТОВ "Ботанічне" заборгованості по компенсації оплати комунальних послуг, послуг телефонного зв’язку, електропостачання та експлуатаційних витрат на загальну суму у 45064,68 грн.: експлуатаційні витрати за період з липня 2007 р. по червень 2008 р., абонентна плата за телефон та радіоточку за липень 2007 р., та за період з серпня 2007 р. по червень 2008 р. на суму 10099,86 грн.; витрати за донараховану активну електроенергію за грудень 2008 р. на суму 30799,00 грн.; експлуатаційні витрати за січень 2009 р., абонентна плата за телефон та радіоточку за грудень 2008 р. на суму 4165,82 грн.; експлуатаційні витрати за лютий 2009 р. на суму 3731,89 грн.

Факт несплати як вказаних рахунків на оплату плати за суборенду, так і рахунків по компенсації оплати комунальних послуг, послуг телефонного зв’язку, електропостачання та експлуатаційних витрат відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Колегія звертає увагу на те, що сторони, укладаючи договір суборенди, в п.8.2. передбачили підстави та порядок настання юридичної відповідальності за порушення виконання зобов’язань. Зокрема, за прострочення виконання зобов’язання по сплаті плати за суборенду Суборендар виплачує Суборендодавцям пеню у розмірі 0,1% від простроченої до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наявність непогашеної заборгованості у відповідача з орендних платежів, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена Договором, вимоги позивача-1, позивача-2, позивача-3 про стягнення заборгованості, нарахованої пені та 3% річних визнаються колегією правомірними у відповідності до умов укладеного договору, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Оскільки позивачем-4 не доведено, що пошкодження лічильника сталося саме внаслідок неправомірних дій відповідача, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача вартості лічильника обліку електроенергії в розмірі 1275,17 грн. відсутні. Позовні вимоги, заявлені в частині стягнення з відповідача компенсації за сплачені комунальні послуги, послуги телефонного зв’язку та електропостачання у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування несплати вказаної заборгованості відповідач посилається на порушення позивачами вимог пунктів 1.4., 1.5., 4.2.2. Договору суборенди та ст.ст. 767, 768 ЦК України, а також введення його в оману щодо істотних умов Договору суборенди та не повідомлення про наявні недоліки в об’єкті суборенди.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ЗАТ "ОТП Банк" вказує на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2007 р. у цивільній справі № 4399, відповідно до якої відповідачу-4 за зустрічним позовом, ТОВ "Чілі-Піцца" та будь-яким інших особам заборонено проводити будь-які будівельно-монтажні роботи в нежитлових приміщеннях будинку № 104 по вул. Саксаганського в м. Києві, та висновок судової будівельно-технічної експертизи від 23.11.2006 р. № 7573/7574 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого на об’єкті суборенди були проведені роботи без оформлення необхідних дозволів, проведення робіт призвело до появлення щілин в несучих конструкціях та фасаді об’єкту суборенди, а під час підписання Акту прийму-передачі об’єкту суборенди, як вказує позивач за зустрічним позовом, вказані дефекти не могли бути виявлені при поверхневому огляді.

Дослідивши обставини справи, колегія визнає зазначені доводи відповідача необґрунтованими з огляду на те, що вони спростовуються встановленими судом під час розгляду спору обставинами. Зокрема, про обізнаність суборендаря щодо стану об’єкту суборенди свідчить акт прийму-передачі від 02.07.2007 р., підписаний сторонами без будь-яких зауважень, відповідно до якого ЗАТ "ОТП Банк" підтвердило знаходження приміщень в повністю придатному для використання відповідно до умов Договору суборенди стані, та підтвердило, що не має жодних претензій до технічного стану приміщень.

Згідно ч. 3 ст. 767 ЦК України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

За таких обставин, колегія вважає, що розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі, господарський суд обгрунтовано вважав, що шляхом підписання акту, позивачем було визнано стан об’єкту суборенди придатним для використання, що також підтверджує відсутність претензій до його технічного стану.

Подальше схвалення відповідачем Договору суборенди підтверджується здійсненням останнім плати за суборенду у другому півріччі 2007 року, частково у 2008 році, а також розпочатим проведенням ремонту.

Колегія також не приймає до уваги посилання відповідача на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2007 р. у справі № 4399, враховуючи наступне.

За умовами п.п "в" п. 4.1.6. Договору суборенди позивачу за зустрічним позовом надається право здійснити перепланування об’єкту суборенди відповідно до Положення "Про вимоги щодо технічного стану та організації охорони приміщень банку України", затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.09.2003 р. № 403 (z0925-03) іншими нормативно-правовими актами НБУ, та у відповідності із затвердженим проектом при умові дотримання діючого законодавства України. ЗАТ "ОТП Банк" зобов’язувався власними силами і за свій рахунок отримати всі необхідні для перепланування дозволи компетентних органів.

Згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2007 р. у цивільній справі № 4399 заборонено ЗАТ "Ботанічне", ТОВ "Чілі-Піца", ОСОБА_8 та будь-яки іншим особам проводити будь-які будівельно-монтажні роботи в нежилих приміщеннях будинку № 104 по вул. Саксаганського в м. Києві та користуватись спеціальним та технологічним обладнанням (кондиціонерами, холодильними приладами, системою вентиляції та кондиціонування щодо), які вмонтовані у нежилих приміщеннях та на конструктивних елементах даного будинку, без відповідного дозволу та проекту.

Згідно вимог Положення "Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 (z0945-00) , дозвіл на виконання будівельних робіт є необхідним у випадку здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Згідно з пунктом 5.1. зазначеного Положення (z0945-00) виконання будівельних робіт на об’єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

За таких обставин колегія приходить до висновку, що наявність ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2007 р. по цивільній справі №4399 не забороняло проводити будь-які будівельно-монтажні роботи в нежитлових приміщеннях, а зобов’язувало дотримуватись вимог законодавства при їх проведенні, в тому числі отримання дозвільної та іншої документації в разі необхідності, а тому не можна вважати, що відповідач був обмежений в своїх правах щодо можливості проведення ремонтних робіт на об’єкті.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2008 р., у зв’язку із затвердженням мирової угоди, заходи забезпечення, застосовані ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2007 р., були скасовані, а два з трьох договорів підряду були укладені відповідачем практично через пів року після скасування вказаних заходів забезпечення, а отже на той час взагалі не існувало жодних перешкод у проведенні робіт відповідачем на об’єкті суборенди.

Не можуть бути прийняті колегією до уваги також посилання відповідача на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 23.11.2006 р. № 7573/7574 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, оскільки експертом зроблено висновок, що проведені ремонтно-будівельні роботи можуть бути наслідком утворення щілин в несучих конструкціях та фасаді будинку. Однак, як вбачається з матеріалів, наявність безумовного причинно-наслідкового зв’язку між раніше проведеними роботами та недоліками будинку експертом не було встановлено.

Крім того, як було з’ясовано судом, відповідач, підписуючи акт прийму-передачі від 02.07.2007 р., підтвердив відсутність зауважень щодо стану об’єкту суборенди.

Судова колегія погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для звільнення відповідача від плати за суборенду у зв’язку із зупиненням електропостачання відповідно до акту правопорушень від 14.11.2008 № 0001993. Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідачів за зустрічним позовом повідомлення про неможливість використання об’єкту суборенди, а також позивач здійснив 08.12.2008 оплату платежу за суборенду за грудень 2008 року на користь відповідача-1 та відповідача-2.

Стосовно доводів відповідача про неповідомлення його позивачами про факт належності будинку № 104 по вул. Саксаганського в м. Києві до об’єкту культурної спадщини колегія звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об’єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону (1805-14) , про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об’єкта або уповноважений ним орган.

В матеріалах справи наявний лист Головного управління охорони культурної спадщини від 06.04.2009 р., згідно якого будинок № 104 по вул. Саксаганського в м. Києві є щойно виявленим об’єктом культурної спадщини. Проте, докази на підтвердження поінформованості позивачів, на момент підписання спірного Договору суборенди в матеріалах справи відсутні, про розташування об’єкту суборенди в будинку, що є щойно виявленим об’єктом культурної спадщини, та відповідачем такі докази суду не надані.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов’язок щодо доведення наявності факту помилки чи введення в оману покладається на позивача у справі.

Проте, позивач за зустрічним позовом не довів фактів його помилки чи введення в оману суборендодавцями шляхом повідомлення останніми відомостей, що не відповідають дійсності або замовчування обставин, що мають істотне значення для укладення спірного Договору суборенди. За таких обставин колегія не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічного позову, визнання укладеного між сторонами договору оренди недійсним згідно ст. 230 ЦК України та відшкодування відповідачу сум, здійснених за власний рахунок поліпшень об’єкту, сум сплачених орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та правомірно задовольнив позовні вимоги первісного позову частково у відповідності до положень укладеного між сторонами Договору суборенди та положень ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629, 759, 762, 767 ЦК України, стягнувши з відповідача заборгованість з оплати суборендних платежів та нараховані збитки від інфляції й 3% річних, а також компенсацію за сплачені комунальні платежі, послуги телефонного зв’язку та електропостачання.

В обґрунтування власної позиції апелянтом не надано суду належних доказів у відповідності до вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України, доводів первісного позову та висновків господарського суду не спростовано. Оскаржуване у справі рішення господарського суду м. Києва відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та вимогам чинного законодавства. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Подана апеляційна скарга визнається необґрунтованою та задоволенню не підлягає.