6/159 Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - 03.09.2009 Прийняття

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебіус" (надалі позивач) заявлений позов до Київської міської ради (надалі відповідач) про припинення зобов'язань товариства передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08 листопада 2008 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16 листопада 2005 року за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, шляхом виключення з статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки:

а) пункт 13 - "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік";

б) пункт 17 - "відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов’язання товариства передбачені пунктами 1, 17 статті 8.4 розділу 8 договору оренди земельної ділянки суперечать положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) № 509 від 16.09.2008р., яким доповнено Закон України "Про планування і забудову території" (1699-14) та внесено зміни до п. 5 статті 22 Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ". При цьому, позивач посилаючись на вимоги ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України, яким передбачено загальні умови припинення зобов’язань, зокрема на підставі закону, наголошує на тому, що у даному випадку підставою припинення зобов’язань є норми прийнятого Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) . При цьому, враховуючи, що на теперішній час правовідносини позивача з відповідачем продовжуються, в силу згаданих Законів у позивача припиняються зобов’язання визначені пунктами 13, 17 статті 8.4 договору оренди земельної ділянки, оскільки вимагати передачу майнових чи\то немайнових прав від замовника будівництва (п. 13) органам місцевого самоврядування заборонено, а сплата забудовникам коштів до спеціального фонду бюджету м. Києва (п. 17) Законами України не передбачено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені повністю, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.11.2005 р. між Київською міською радою та ТОВ "Мебіус", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.11.2005 р. за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, виключивши з п. 8.4 розділу 8 вказаного договору оренди:

абзац 14 наступного змісту "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 (ra1050023-04) "Про бюджет міста Києва на 2005 рік";

абзац 18 наступного змісту "відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 р. за № 1050/2460 (ra1050023-04) "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року".

Рішення суду обґрунтоване приписами ч. 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність наявності істотної зміни обставин, що є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.11.2005 р. між Київською міською радою та ТОВ "Мебіус". При цьому, суд встановив, що Законами України "Про планування і забудову території" (1699-14) та "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва були внесені зміни до чинного законодавства на підставі якого було укладено договір.

Відповідач - Київська міська рада, не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 19.03.2009р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ "Мебіус" відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- умови договору оренди земельної ділянки від 16.11.2005р. № 82-6-00329 були визначені на підставі норм діючого на той момент законодавства і погоджено сторонами згідно рішення Київської міської ради від 14.07.2005р. № 708\3283 (ra0708023-05) . При цьому, суд І інстанції не врахував, що підписуючи згаданий договір в існуючий редакції позивач фактично погодився із передбаченими даним договором умовами оренди земельної ділянки та визначеними п. 13, 17 статті 8.4 розділу 8 договору зобов’язаннями.

- заявник наголошує на тому, що обов’язки позивача, визначені положеннями укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки виникли з моменту реєстрації даного договору, а саме: з 14 липня 2005р. (тобто до прийняття і набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) та Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) ), і відповідно до цих прав та обов’язків не можуть застосовуватись положення ч. 3 статті 5 Цивільного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2009р. з мотивів, у ньому викладених.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 від 1.09.2009р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю (перебування у щорічній відпустці судді Ропій Л.М.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 6\159 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Євграфова Є.П.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем – ТОВ "Мебіус" було подано позовну заяву (арк. справи 5-9), у якій товариство, посилаючись на приписи статті 19 Конституції України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) , Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , статті 30 Закону України "Про оренду землі", ч. 3 статті 5, статті 598 Цивільного кодексу України, статті 188, ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України просив прийняти рішення про припинення зобов'язань товариства передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08 листопада 2008 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16 листопада 2005 року за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, шляхом виключення з статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки:

б) пункт 17 - "відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 (ra1050023-04) "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року". Та вважати, що договір є зміненим з дна набрання чинності рішенням по даній справі.

Отже, предметом позову у даній справі є вимога про припинення зобов’язань товариства, передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08 листопада 2008 року шляхом їх виключення з договору.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ "Мебіус" останній обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що зобов’язання товариства передбачені пунктами 1, 17 статті 8.4 розділу 8 договору оренди земельної ділянки суперечать положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) № 509 від 16.09.2008р., яким доповнено Закон України "Про планування і забудову території" (1699-14) та внесено зміни до п. 5 статті 22 Закону України "Про столицю України – місто-герой Київ". При цьому, позивач посилаючись на вимоги ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України, яким передбачено загальні умови припинення зобов’язань, зокрема на підставі закону, наголошує на тому, що у даному випадку підставою припинення зобов’язань є норми прийнятого Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) . При цьому, враховуючи, що на теперішній час правовідносини позивача з відповідачем продовжуються, в силу згаданих Законів у позивача припиняються зобов’язання визначені пунктами 13, 17 статті 8.4 договору оренди земельної ділянки, оскільки вимагати передачу майнових чи\то немайнових прав від замовника будівництва (п. 13) органам місцевого самоврядування заборонено, а сплата забудовникам коштів до спеціального фонду бюджету м. Києва (п. 17) Законами України не передбачено.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ТОВ "Мебіус" в повному обсязі, прийняв рішення, яким вніс зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.11.2005 р. між Київською міською радою та ТОВ "Мебіус", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.11.2005 р. за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, виключивши з п. 8.4 розділу 8 вказаного договору оренди абзац 14 абзац 18 відповідного змісту.

При цьому, підставою для задоволення позову суд визнав наявність істотної зміни обставин, з посиланням на вимоги ч.1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Однак, апеляційна інстанція наголошує на наступному: предмет позову ТОВ "Мебіус" у даній справі складала вимога саме щодо припинення зобов’язань, передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки, а не внесення змін до згаданого договору оренди шляхом виключення з нього відповідних абзаців.

В матеріалах справи відсутні докази подання позивачем клопотання про зміну позовної вимоги чи заяви про уточнення змісту позовних вимог.

У поданому позивачем доповненні до відзиву від 21.08.2009р., представник позивача зауважив наступне: Товариством був поданий позов зміст вимог якого полягав у припиненні зобов’язань товариства шляхом виключення певних пунктів з договору оренди. При цьому, останній наголосив на тому, що в процесі обговорення матеріалів справи, з метою фактичних обставин справи, виникла дискусія стосовно формування позовних вимог, без зміни їх суті, а також законодавство на підставі якого подається позов, яке повинно бути додатково, понад наведені товариством у позовній заяві норми законів, застосовано до даних правовідносин.

Отже, за наведених обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку, що судом І інстанції були розглянуті інші позовні вимоги ніж ті, які заявлялись товариством та задоволено позов з підстав, які не були заявлені позивачем у якості підстав позову.

Щодо можливості усного клопотання про зміну предмету позову у судовому засіданні 19.03.2009р. (дата прийняття рішення у даній справі), апеляційна інстанція враховує наступне:

У інформаційному Листі Вищого господарського суду України від 18.03.2008 (v_164600-08) , № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" зазначено, що ГПК України (1798-12) не визначає, в якій формі - усній чи письмовій – викладаються заяви та клопотання. Однак, виходячи з того, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі (стаття 54 ГПК), а зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову, відповідні заяви (клопотання) також мають подаватись до суду в письмовій формі. Якщо клопотання про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог заявлено позивачем (його представником) в усній формі, суд повинен запропонувати позивачеві (його представникові) викласти таке клопотання в письмовій формі, а якщо це неможливо зробити в даному судовому засіданні - оголосити перерву в засіданні або відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК).

Крім того, з огляду на приписи статей 42, 43 та частин першої - третьої статті 22 ГПК суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк.

Якщо зазначена заява (клопотання) подається представником позивача, такий представник має бути належним чином уповноважений на вчинення відповідних дій (стаття 28 ГПК).

У разі коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги.

При цьому, апеляційною інстанцією враховується наступне: згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Однак у випадку, коли певна позовна вимога була позивачем заявлена під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте суд з якоїсь причини цю вимогу не розглянув і не прийняв по ній рішення, суд апеляційної інстанції зобов'язаний цю вимогу розглянути, що обумовлено ч. 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з’ясувавши, що предмет позову у даній справі складає вимога про припинення зобов'язань товариства передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08 листопада 2008 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16 листопада 2005 року за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, шляхом виключення з статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки:

а) пункт 13 - "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 (ra1050023-04) "Про бюджет міста Києва на 2005 рік";

б) пункт 17 - "відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 (ra1050023-04) "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року", апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2005 р. на підставі рішення Київської міської ради № 708/3283 (ra0708023-05) від 14.07.2005 р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Мебіус" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими торговельними та офісними приміщеннями з пунктами побутового обслуговування населення на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва" між товариством з обмеженою відповідальністю "Мебіус" та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів від 16.11.2005 р. № 82-6-00329.

Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору ТОВ "Мебіус" зобов'язувалось передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2004 року № 1050/2460 (ra1050023-04) "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" (п. 13 ст. 8.4 Договору), а також сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва цього будинку, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, встановленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 р. (п. 17 ст. 8.4. Договору).

Умови Договору були визначені на підставі норм чинного на час укладення правочину законодавства України, прийняті та погоджені сторонами.

Відповідач, укладаючи з позивачем Договір, діяв на підставі статей 116, 124 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 статті 26 та ч. 1,2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок шляхом прийняття нормативних актів та інших актів у формі рішень.

В межах повноважень відповідача, передбачених п. 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", сторони погодили умови Договору, відповідно до яких позивача було зобов'язано передати відповідачу частину 10 % від загальної площі будинку та сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва цього будинку.

В подальшому, 16.09.2008р. було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (509-17) № 509, яким доповнено Закон України "Про планування і забудову території" (1699-14) статтею 27-1, частини якої визначають, зокрема:

частина друга - замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту;

частина третя - пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту;

частина п'ята - величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва і реконструкції) об'єкта містобудування;

частина шоста - встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

частина сьома - граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати:

10 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування нежилих будівель і необхідних інженерних мереж та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення):

5 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення з необхідними інженерними мережами та/або спорудами.

частина восьма — органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

25.12.2008 р. було прийнято Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) № 800, яким виключено п. 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", а також змінено статтю 27-1 Закону України "Про планування і забудову території" слова "необхідних інженерних мереж та/або споруд", а саме:

частину третю після слів "відрахуванні замовником" доповнено словами "після прийняття об'єкта в експлуатацію",

у частині п'ятій слова "загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування" замінено словами "загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій";

у частині сьомій абзац перший викладено в такій редакції: "Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати";

в абзаці другому частини сьомої слова "загальної вартості будівництва об'єкта містобудування" замінено словами "загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування", а слова "і необхідних інженерних мереж" виключено;

в абзаці третьому частини сьомої цифру та слова "5 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування" замінено на "4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування", а слова "з необхідними інженерними мережами та/або спорудами" виключено.

частину восьму після слів "та передачі матеріальних або нематеріальних активів" доповнено словами у дужках "(зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу)".

З урахуванням внесених змін редакція статті Стаття 271 Закону України "Про планування і забудову території", чинній на момент подання позову, викладена наступним чином: "пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

До пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва:

об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі;

об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати:

10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд (крім будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення);

4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.

Відповідно до п. З Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2008 р. позивач звернувся до відповідача листом № 35 з проханням розглянути питання щодо приведення положень Договору у відповідність до вимог законодавства з урахуванням Законів України "Про планування і забудову території" (1699-14) та "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) шляхом внесення відповідних змін до Договору.

22.12.2008 р. листом № 05-358/50894 Головного управління земельних ресурсів за дорученням відповідача (отримано позивачем 23.01.2009 р.) відмовлено позивачу у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки.

Наведені обставини, слугували підставою для звернення позивача до суду із позовом про припинення зобов’язань, визначених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки шляхом їх виключення з договору.

При цьому, підставою для задоволення позовних вимог ТОВ "Мебіус" визначило приписи ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках

Згідно пункту 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Під припиненням зобов’язання слід розуміти припинення існування прав та обов’язків його учасників, які становлять зміст зобов’язання. Підстави припинення зобов’язання встановлюються законом або договором.

Як було встановлено під час судового розгляду та не заперечується із боку позивача, на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 16.11.2005р. № 82-6-00329, його умови (зокрема п. 3 та 17) були визначені на підставі норм діючого на той момент законодавства і погоджено сторонами згідно рішення Київської міської ради від 14.07.2005р. № 708\3283 (ra0708023-05) .

Однак, внесення змін до статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову території", якими органам місцевого самоврядування було заборонено вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів, крім пайової участі (внеску) замовника, не може розглядатись у якості підстави припинення існування обов’язку позивача щодо передачі відповідачу частину 10 % від загальної площі будинку та сплати до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва цього будинку, визначених в п. 3 та 17 статті 8.4. розділу 8 укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід зауважити наступне: припинення зобов’язання, визначеного в пунктах договору шляхом виключення цих пунктів з договору, та внесення змін до договору (власне виключення цих пунктів з договору) це окремі способи захисту права, які передбачають різні підстави та предмет позовних вимог.

Позивач звертаючись із позовом про припинення зобов’язань товариства, передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08 листопада 2008 року шляхом їх виключення з договору, невірно обрав спосіб захисту свого права у спірних правовідносинах, а відтак у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Мебіус" про припинення зобов’язань товариства, передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08 листопада 2008 року шляхом їх виключення з договору.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції від 19.03.2009р. у цій справі підлягає скасуванню, оскільки місцевий господарський суд розглянув позовні вимоги, що не були заявлені позивачем, помилково припустивши при цьому, їх довільне тлумачення.