7/73пд Про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги - 01.09.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект" звернулось з позовними вимогами про визнання недійсними, укладених між Приватним підприємством "Луганьбудсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект", договорів відступлення права вимоги від 18.09.2008 та від 01.11.2008.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2009 у справі №7/73пд у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд посилаючись на ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначив, що спірні договори повністю відповідають приписам п.1 ч.1 ст. 512, ч.1 ст. 513, ст.ст. 514, 515, ч.ч.1, 2 ст. 516, ч.ч.1, 2 ст. 517, ч.ч.1, 2 ст. 518, ст. 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов’язанні.

Суд першої інстанції також вважає, що невиконання відповідачем вимог Закону України "Про житлово – комунальні послуги" (1875-15) не впливає на дійсність спірних договорів.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект", звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 30.07.2009, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2009 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник зазначив, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без всебічного та повного з’ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 4, 11, ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 512, 513, 514, 517, 519, 633 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України та ст.ст. 26, 29, 32 Закону України "Про житлово – комунальні послуги".

Відповідач – Приватне підприємство "Луганьбудсервіс", відзивом від 31.08.2009, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розпорядженням 03.08.2009 першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект", м. Луганськ, від 30.07.2009, на рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2009 по справі №7/73пд призначена судова колегія у складі: Якушенко Р.Є. - суддя – головуючий, Лазненко Л.Л., Перлов Д.Ю. – судді.

Розпорядженням від 17.08.2009 першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом з відпустки судді Медуниці О.Є. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів, для розгляду апеляційної скарги у справі №7/73пд, виключено із складу колегії суддів головуючого суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу колегії головуючого суддю Медуницю О.Є.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору по даній справі є питання недійсності договорів про відступлення прав вимоги від 18.09.2008 (далі – договір 1)(а.с.25,26;Т.1) та від 01.11.2008 (договір 2) (а.с.28,29;Т.1), які укладені між Приватним підприємством "Луганьбудсервіс" (відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект" (позивачем).

Відповідно до п.1.1 договору 1 та договору 2 Первісний кредитор (відповідач) в рахунок погашення заборгованості перед Новим кредитором (позивачем) за договорами на повне технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем №10-ТО від 05.08.2008 та №9-ТО від 01.03.2007 відступає останньому право вимоги боргу за надані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у споживачів послуг, що мешкають по адресам визначених поадресною дислокацією (додаток № 1).

"Право вимоги, що передається Новому кредитору, виникло у Первісного кредитора у період з 01.03.2007 по 01.11.2008 на підставі наданих послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, які здійснювались на підставі договорів з Виконавчим комітетом Луганської міської ради від 13.02.2007 №113 і від 26.03.2008 №163/08-001 та Акта приймання - передачі житлового фонду на баланс ПП "Луганьбудсервіс" від 13.02.2007" (п.1.2. договору 1 та договору 2).

Пунктом 1.3. договору 1 та договору 2 передбачено, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора у зобов’язаннях, які виникли у боржників Первісного кредитора у обсязі та на тих же умовах, які існують на момент укладення цього Договору.

Первісний кредитор зобов’язаний:

- передати Новому кредитору право вимоги боргу у Боржників згідно Додатку №1 (п.2.1 договору 1 та договору 2);

- передати копії усіх необхідних документів, що посвідчують право вимоги, що передається (п.2.2. договору 1 та договору 2).

Відповідно до п.2.3 договору 1 Новий кредитор зобов’язаний погасити заборгованість ПП "Луганьбудсервіс" перед ТОВ "Схід спецкомплект" по договорам на повне технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем №9-ТО від 01.03.2007 та №10-ТО від 05.08.2008, що виникла у період з 01.01.2008 по 01.09.2008 у сумі 17082 грн. 49 коп.

Відповідно до п.2.3 договору 2 Новий кредитор зобов’язаний погасити заборгованість ПП "Луганьбудсервіс" перед ТОВ "Схід спецкомплект" по договорам на повне технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем №9-ТО від 01.03.2007 та №10-ТО від 05.08.2008, що виникла у період з 01.01.2008 по 01.11.2008 у сумі 201799 грн. 89 коп.

На момент укладення договорів борг Первісного кредитора перед ТОВ "Схід Спецкомплект", що погашається:

- за договором 1 складає 17082 грн. 49 коп. (п.1.5);

- за договором 2 складає 201799 грн. 89 коп. (п.1.5).

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП "Луганьбудсервіс" про визнання недійсними договорів від 18.09.2009 та від 01.11.2008 про відступлення права вимоги, посилаючись на їх невідповідність вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 517, 519 Цивільного кодексу України та Закону України "Про житлово – комунальні послуги" (1875-15) .

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про житлово – комунальні послуги" (1875-15) .

Відповідач згідно із договорами №113 від 13.02.2007 та №163/08-001 від 26.03.2008 (а.с.1-19;Т.2), укладеними із виконкомом Луганської міської ради здійснює балансоутримування майна переданого йому в управління (ведення бухгалтерії, статистичної звітності, здійснення розрахунків коштів необхідних на його утримання), укладає договори на виконання окремих житлово – комунальних послуг, а також зобов’язаний здійснювати утримання будинків і споруд та прибудинкової території, які здійснюються ним за тарифом виконкому, а також послуг які не увійшли до складових вказаного тарифу.

Отже, відповідач є одночасно, балансоутримувачем та виконавцем послуг для мешканців багатоквартирних будинків Жовтневого району м. Луганська перелічених у додатку до договорів №113 від 13.02.2007 та №163/08-001 від 26.03.2008 (а.с.8-11;Т.2).

Відповідач, як особа що здійснює послуги з управління будинком (балансоутримання), уклав договори з позивачем на технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем в будинках, що знаходяться у нього на балансі (в управлінні), а саме: договір №9-ТО від 01.03.2007 і договір №10-ТО від 05.08.2008 (а.с.121-126;Т.1).

У зв’язку із тим, що відповідач заборгував перед позивачем за договорами на технічне обслуговування ліфтів, сторони уклали спірні договори уступки права вимоги від 18.09.2008 для погашення боргу на суму 17082 грн. 49 коп. та від 01.11.2008 для погашення боргу на суму 201799 грн. 89 коп. (а.с.25,26.28,29;Т.1)

За даними договорами первинний кредитор (відповідач) уступив новому кредитору (позивачу) право вимоги боргу за надані відповідачем мешканцям будинків послуги з утримання будинків і прибуткових територій за адресами вказаними в додатку №1 до кожного з договорів.

Позивач, посилаючись на відсутність в даних договорах домовленості по всіх суттєвих умовах, просить визнати їх недійсними.

Однією із суттєвих умов будь – якого договору уступки права вимоги є предмет договору.

Предметом договору уступки права вимоги має бути домовленість з передачі новому кредитору певного об’єму прав первісного кредитора.

Так, згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за договором уступки права вимоги.

При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні зобов’язання виникають на підставі договорів.

Таким чином предметом договору уступки права вимоги мають буди права:

1) у певному зобов’язанні;

2) в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення договору уступки права вимоги.

За змістом п.1.1 договорів від 18.09.2008 та від 01.11.2008 про уступку права вимоги відповідач намагався передати своє право вимагати плату з мешканців певних будинків за послуги, які він надавав з утримання будинків та прибудинкової території.

Відповідач вважає, що об’єм зобов’язання споживачів його послуг, їх обсяг і умови виникнення відображені в додатку до договорів про уступку права вимоги.

Даний додаток є переліком прізвищ мешканців будинків та їх боргових сум.

Правовідносини між споживачами житлово – комунальних послуг (в тому числі з утримання будинків і прибудинкової територій – ст. 13 Закону України "Про житлово – комунальні послуги") і їх виконавцями та іншими учасниками цих відносин здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово – комунальні послуги").

Таким чином, предметом спірних договорів мало б бути зобов’язання за певними договорами між відповідачем і споживачами його послуг (мешканцями будинків).

Адже згідно ст. 20 Закону України "Про житлово – комунальні послуги" споживачі мають право:

- одержувати вчасно та відповідної якості житлово – комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово – комунальних послуг;

- на усунення протягом строку, встановленого договором, недоліків у наданні житлово – комунальних послуг;

- на зменшення розміру плати за надані послуги (в разі зниження їх якості, або їх ненадання) в порядку визначеному договором.

У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання акта – претензії споживача, а представник виконавця має з’явитись на виклик не пізніше строку, визначеного договором.

Споживач зобов’язаний укласти договір, оплачувати житлово – комунальні послуги у строки встановлені договором, тощо.

Виконавець зобов’язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово - комунальних послуг.

Згідно із законодавством та умовами договору підготувати та укласти із споживачами договір на надання житлово – комунальних послуг з визначенням відповідальності; усувати порушення якості послуг у терміни, встановлені договором (ст. 21 Закону України "Про житлово – комунальні послуги").

Отже, згідно закону (відповідні вимоги ч.1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України) право, яке мав би передати відповідач, повинно окреслюватися договорами із кожним споживачем, в яких визнаються обсяги і умови (якість, строки кожного зобов’язання) надання послуг.

Відповідач таких договорів не укладав.

До договорів додав лише перелік прізвищ споживачів та суми їх заборгованості визначені ним самим. Єдиний термін виникнення зобов’язання – з 01.03.2007 по 01.11.2008, зазначив в договорах на уступку права вимоги.

Судова колегія також враховує, що відповідач в судовому засіданні 01.09.2009 наполягав, що докази передбачені п.2.2 договорів позивачу передано, але не назвав і не представив їх суду, а також докази їх вручення позивачу.

За таких обставин неможна вважати визначеним в договорі предмет уступки права вимоги.

Відповідач посилається на те, що позивач виявив бездіяльність, оскільки не звернувся в суд за стягненням боргу зі споживачів послуг, та надав рішення Жовтневого суду м. Луганська, яким задоволено його позов до споживача – фізичної особи про стягнення боргу, а також на часткову оплату боргу споживачами за період з 01.03.2007 по 01.11.2007 (а.с.42,43;Т.2).

Судова колегія не може прийняти до уваги дані доводи, адже:

- погашення боргу здійснено окремими споживачами добровільно, а не через суд, в дуже невеликій сумі порівняно з боргом;

- суми перераховувалися відповідачу, а не позивачу – цеденту;

- суд Жовтневого району м. Луганська приймав рішення оцінюючи обставини відсутності договору та заперечення споживача щодо безпідставності позову, відповідно до своєї правосвідомості і внутрішнього переконання.

Разом із тим із даного рішення вбачається, що мешканці – споживачі послуг незадоволені якістю послуг, їх кількістю, та самим фактом наявності такого виконавця і балансоутримувача, як ПП "Луганьбудсервіс".

Такі обставини свідчать саме про брак договірного процесу між учасниками житлово – комунальних правовідносин.

Саме через відсутність договору вони мають різні уявлення про якість, кількість послуг, висловлюється незадоволення особою відповідача, оскільки співвласники будинків – мешканці відсторонені від процесу добровільного вибору виконавця послуг.

Отже предмет договорів про відступлення прав вимоги від 18.09.2008 (а.с.25,26;Т.1) та від 01.11.2008 (а.с.28,29;Т.1) не є визначеним.

Предмет договору – це істотна його умова.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що спірні договори є неукладеними.

Разом із тим, позивач безпідставно наполягає на визнанні договорів про відступлення прав вимоги від 18.09.2008 (а.с.25,26;Т.1) та від 01.11.2008 (а.с.28,29;Т.1) недійсними.

Потрібно розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні всі істотні умови.

Згідно узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про визнання недійсними правочинів Верховний Суд України (за статистичними даними 2007 року) зазначив, "встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі залишає позов про визнання правочину недійсним без задоволення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки спірним договорам уступки права вимоги та не визнав їх неукладеними через невизначеність предмету цих договорів.

Разом із тим, враховуючи, що суд першої інстанції прийняв таке ж рішення згідно змісту його резолютивної частини рішення суду не може бути скасовано.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2009 у справі №7/73пд ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.

Підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника – Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект", м. Луганськ.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін присутніх у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід спецкомплект", м. Луганськ, від 30.07.2009, на рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2009 у справі №7/73пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2009 у справі №7/73пд залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч.3, ч.5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.