Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

При секретарі Апонащенко О.С.

За участю представників сторін:

від прокурора: Дмитрук О.С. за посвідченням №2750

від позивача: Бренець Д.О. за дов. №01/13-4778 від 05.08.08р.

від відповідача: Крещенко В.В. за дов. б/н від 01.10.08р.

від третьої особи: Мендрик Д.О. за дов. №01-17-703 від 19.05.09р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора Ленінського району м. Донецька

на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2009р. у справі № 17/22 (суддя Татенко В.М.)

за позовом: Прокурора Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-3", м. Донецьк

третя особа: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк

про відшкодування 452’042,85 грн. у якості відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

Прокурор Ленінського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-3" про стягнення 452’042,85 грн. у якості відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва ( з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.08р. (а.с. 28)).

Ухвалою від 05.02.2009р. господарський суд залучив до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області (а.с. 21).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2009р. у справі № 17/22 (суддя Татенко В.М.) у позові відмовлено.

Прокурор Ленінського району м. Донецька не погодившись з рішенням господарського суду від 13.05.2009р. подав апеляційне подання, в якому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційне подання мотивує тим, що рішення є необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 156 та ст. 207 ЗК України. Крім того посилається на те, що в рішенні суду зазначено, що розрахунки втрат, на які посилається прокурор, позивач та третя особа зроблені з порушенням порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженою постановою КМУ від 17.11.97р. №1279 (1279-97-п) , однак жодним нормативним документом не передбачено наявність зазначених балів бонітету у розрахункових відомостях та ці відомості погоджено безпосередньо директором товариства та Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Донецькій області. Вважає, що розглянувши питання відповідності винесених приписів Управлінням та розрахункових відомостей нормам законодавства, місцевий господарський суд вийшов за межі наданої компетенції, чим порушив ст. 12 ГПК України. Зазначає, що у разі виникнення сумнівів у суду першої інстанції щодо достовірності розрахункових відомостей, суд повинен був усунути їх шляхом заслуховування пояснень тих осіб, які їх здійснювали.

Позивач у письмових поясненнях підтримав вимоги апеляційного подання.

Відповідач у відзиві на апеляційне подання та у судовому засіданні зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційне подання без задоволення.

Третя особа в письмових поясненнях підтримала апеляційне подання прокурора в повному обсязі та вважає, що воно підлягає задоволенню.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Рішеннями Донецької міської Ради від 20.05.2008р. №19/34, №19/35 (а.с. 65-67) було затверджено позивачу проекти землевпорядкування по відведенню земельних ділянок площею 7,9890Га та 8,0Га (Лоти 1, 2) для будівництва та експлуатації торгівельно-розважальних, офісних будівель із розміщенням гостьових автомобільних стоянок у Ленінському районі м. Донецька (район Маріупольської розв’язки).

Пунктом 2 цих рішень із земель сільськогосподарського призначення відповідачу в оренду на 49 років мали бути надані земельні ділянки площею 7,9890Га та 8,0Га (Лоти 1, 2) для будівництва та експлуатації торгівельно-розважальних, офісних будівель із розміщенням гостьових автомобільних стоянок у Ленінському районі м. Донецька (район Маріупольської розв’язки).

Пунктами 5.11 цих Рішень відповідач був зобов’язаний відшкодувати втрати сільгоспвиробництва у встановленому порядку, у зв"язку з чим посилання суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення втрат саме лісогосподарського призначення є таким, що ґрунтується на 5.11 рішень позивача.

Відповідно до приписів п.4 ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

За умовами статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97р. №1279 (1279-97-п) "Про затвердження Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва які підлягають відшкодуванню"втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю. Наведене свідчить проте, що суд першої інстанції при розгляді питання відносно розрахунку втрат керувався нормами чинного законодавства, а саме статті 157 Земельного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України №1279 (1279-97-п) від 1279, пунктом 1 якої передбачено розрахунок у вигляд формули:

Бд

Рв = Пд х Нв х ----- х Кінт,

Бо

де Рв - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Пд - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; Нв - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Бд - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; Бо - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; Кінт - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).

Надані до матеріалів справи розрахункові відомості не містять деяких обов"язкових показників формули, а саме балів бонітету ділянки сільськогосподарських угідь (Бд) та балів бонітету сільськогосподарських угідь (Бо).

Представник третьої особи у письмових поясненнях від 01.09.2009р., наданих в судовому засідання апеляційної інстанції, в підтвердження апеляційних вимог прокурора щодо правомірності відсутності балу бонітету дільники сільськогосподарських угідь (Бд) та балів бонітету грунту угідь по області (Бо), робить посилання на приписи наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.1997 N 118 (v0118219-97) , але як вбачається такий наказ є скасованим за наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 399 від 08.12.2004 (v0399219-04) .

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до чинного законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зробив висновки, що наданий розрахунок не містить деякі обов"язкові показники формули і є зробленим з порушенням Порядку, затвердженого безпосередньо постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97р. №1279 (1279-97-п) .

Ствердження скаржника, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не мав заперечень щодо розрахунку розмірів відшкодування втрат спростовуються письмовими поясненнями відповідача від 23.04.2009р., що приєднані до матеріалів справи господарським судом (а.с.107-108), в яких зазначено про не погодження з такими розрахунками.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме –одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме –укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З пояснень прокурора та представників сторін вбачається, що на теперішній час договір оренди з відповідачем не укладено. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2008р. у справі 2-а-24879/08 (а.с.83) встановлено, що позивач був позбавлений можливості приступати до використання земельної ділянки через відмову міської Ради в укладенні договору оренди. Згідно листа Управління Держкомзему у м. Донецьку (а.с.142) договір оренди між Донецькою міськРадою та відповідачем не зареєстрований. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі", ст. 125 Земельного кодексу України договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. З огляду на зазначене, матеріалами справи не доведено, що відповідач на час пред"явлення позову та прийняття судового рішення у справі є користувачем спірних земельних ділянок, тому посилання прокурора про наявність підстав для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є таким, що не ґрунтується на вимогах ст. 157 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог повністю, у зв"язку з чим рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та грунтується на матеріалах справи .

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд -

Рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2009р. по справі № 17/22 залишити без змін, а апеляційне подання Прокурора Ленінського району м. Донецька без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня прийняття постанови.

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС