39/158 Про стягнення заборгованості за договором поставки продукції - 25.08.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива" м.Макіївка Донецької області (далі по тексту - ТОВ "Перспектива") звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" м.Донецьк (далі по тексту - ЗАТ "ДЕМЗ) про стягнення основного боргу в сумі 303286грн.00 коп., 3 % річних в розмірі 3739грн.14 коп. та інфляційних в сумі 29115грн.45 коп.

В подальшому позивач звернувся до суду із заявою № 7 від 16.06.2009 року, в якій просив збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в сумі 303286грн.00 коп., 3 % річних в розмірі 6331грн.61 коп. та інфляційні в сумі 36697грн.60 коп., які рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2009 року по справі №39/158 - задоволені частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні, обґрунтовані, доведені належним чином та підтверджуються матеріалами справи в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що згідно з п.п. 2,5 договору № 4400002327 від 13.06.2008 року постачальник зобов’язаний поставити продукцію покупцю відповідно до узгодженого графіку поставки та письмової заявки покупця та надати документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру на оплату, товарно-транспортні документи та ін. Оскільки позивачем не були надані докази виконання вищезазначених умов договору, тому у відповідача не виникло зобов’язань щодо сплати поставленого товару. Крім того, надані позивачем документи (рахунки-фактури, видаткові накладні) не підтверджують факту поставки продукції саме за договором № 4400002327 від 13.06.2008 року, оскільки не містять відповідних посилань на нього.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представник позивача під час судового засідання просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а доводи, на які посилається відповідач - безпідставними.

Відповідач надав клопотання № 32/66х від 25.08.2009 року, в якому просить відкласти судове засідання у зв’язку з неможливістю забезпечити присутність його уповноважених представників з причини перебування останніх у черговій відпустці та повідомляє про перейменування закритого акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" у приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод, від імені якого і заявлене зазначене клопотання.

Керуючись ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України (1798-12) ), судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки останнє заявлено стороною, яка не є стороною по справі та доказів правонаступництва у підтвердження цього факту суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст. 75 ГПК України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

Між ТОВ "Перспектива" м.Макіївка Донецької області та ЗАТ "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)" м.Донецьк 29.07.2008 року було укладено договір поставки № 4400002327, згідно з п.1 якого постачальник на умовах поставки DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (2000 рік) зобов'язується поставити у 2008 році, а покупець прийняти та оплатити продукцію, обумовлену цією угодою.

Додатковою угодою № 1 від 27.08.2008 р. пункт 1 договору в частині визначення асортименту, кількості та ціни продукції було доповнено новими позиціями (а.с.11).

У зв’язку з перейменуванням ЗАТ "Мініметалургійний завод "Істіл (Україна)" в ЗАТ "Донецький електрометалургійний завод", додатковими угодами від 02.12.2008 року та від 12.12.2008 року викладено в новій редакції преамбулу та п. 14 договору "Юридичні адреси, реквізити сторін" для покупця (а.с.12,13).

Додатковою угодою від 15.12.2008 року строк дії договору поставки № 4400002327 від 13.06.2008 року пролонгований сторонами до 31.12.2009 року (а.с.14).

Пунктами 2,6 даного договору встановлено, що постачальник зобов’язується поставити продукцію покупцю відповідно до узгодженого графіку поставки і письмової заявки покупця та надати документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру на оплату, товарно-транспортні документи та ін. Приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції П-6, П-7.

Відповідно до п.8 договору покупець здійснює оплату на поточний рахунок постачальника протягом 15 днів після поставки продукції та надання вищезазначених документів.

На виконання умов договору № 4400002327 від 13.06.2008 року та Додаткової угоди № 1 від 27.08.2008 року, за видатковими накладними (а.с.15, 17, 19) позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 755640грн.48коп., що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача у зазначених видаткових накладних та довіреностями (а.с.16, 18, 20), в яких є посилання на укладений між сторонами договір.

Відповідачем зобов’язання з оплати поставленої продукції згідно з зазначеними видатковими накладними були виконані частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 303286грн.00 коп.

У зв’язку з тим, що відповідачем зобов’язання щодо погашення вищезазначеної заборгованості не були виконані у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ЗАТ "ДЕМЗ" про стягнення основного боргу в сумі 303286 грн. 00 коп., індексу інфляції в розмірі 36697 грн. 60 коп. та 3 % річних у сумі 6331 грн. 61 коп. (згідно остаточних вимог), які рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2009 року по справі № 39/158 задоволені частково.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір № 4400002327 від 13.06.2008 року за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України (436-15) ).

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України (435-15) ), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що договір № 4400002327 від 13.06.2008 року є укладеним.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу в сумі 303286 грн. 00 коп., індексу інфляції в розмірі 36697 грн. 60 коп. та 3 % річних у сумі 6331 грн. 61 коп. (згідно остаточних вимог) за договором поставки товару № 4400002327 від 13.06.2008 року.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором поставки № 4400002327 від 13.06.2008 року виконав, що підтверджується видатковими накладними (а.с.15, 17, 19) та довіреностями (а.с.16, 18, 20).

В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки.

В матеріалах справи відсутні докази оплати зазначеної заборгованості. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.

З огляду на те, що існування основної заборгованості за договором № 4400002327 від 13.06.2008 року підтверджена наявними у справі доказами та не спростована відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно остаточних вимог позивачем заявлено стягнення інфляційних витрат за період з листопада 2008 року по червень 2009 року в сумі 36697рн.60 коп. та 3% річних за період з 05.11.2008 року по 16.07.2009 року в розмірі 6331грн.61коп.

Суд першої інстанції задовольнив інфляційні витрати у повному обсязі, а 3 % річних частково у сумі 6327грн.74 коп., з огляду на те, що позивач невірно визначив кількість календарних днів у 2008 році при здійсненні розрахунку останніх.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних у вищезазначених розмірах.

Посилання відповідача на відсутність узгодженого графіку, письмових заявок на поставку продукції за договором № 4400002327 від 13.06.2008 року та супровідних документів, передбачених пунктом 6 даної угоди, внаслідок чого у нього не виникло зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, вважаються необґрунтованими, оскільки момент оплати пов'язується з моментом поставки продукції згідно умовам даного договору.

Згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.11.1993 року № 01-6/1205 (v1205800-93) (зі змінами від 18.11.1997 року, 31.05.2002 року), Інструкція про порядок приймання продукції (товарів) за якістю застосовується при вирішенні спорів, пов’язаних з поставкою продукції та товарів неналежної якості або некомплектної, а також в неналежній тарі (упаковці). Застосування до спірних відносин Інструкції П-6, П-7 можуть мати місце лише тоді, коли це прямо передбачено договором з посиланням на конкретні норми зазначеної Інструкції, що сторони і узгодили у п.6 договору № 4400002327 від 13.06.2008 року.

Відповідно до п.14 Інструкції П-7 (va007400-66) приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами та технічними умовами, загальними та винятковими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що підтверджують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат та ін.), відсутність яких не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в ньому зазначається, які документи відсутні.

Так, при прийманні продукції за договором № 4400002327 від 13.06.2008 року жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, що свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Крім того, відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням вищевказаних документів у позивача, не здійснював і доказів цього ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надав.

Що стосується інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції як норм матеріального, так і процесуального права.. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області 16.07.2009 року по справі №38/158 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.