Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Жеброва І.Г. ( дов. № 6571 від 29.12.2008 р.)

від відповідача - Осадчий О.А. ( дов. № 1016 від 25.08.2009 р.)

Загородня С.А. ( дов. № 41 від 14.01.2009 р.)

від третьої особи - Жеброва І.Г. ( дов. № 6571 від 29.12.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2009

у справі № 7/38 (суддя

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд"

третя особа позивача Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

третя особа відповідача

про стягнення 916022,42 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від02.03.2009р. у справі № 7/38 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. В мотивувальній частині рішення судом першої інстанції встановлено, що ціна договору обумовлена як динамічна, тому даний висновок суду не відповідає ні умовам договору, ні нормам цивільного законодавства. Між тим, в письмових поясненнях позивача визначено, що ціна договору є твердою. Суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, судом без належного дослідження прийнято до уваги твердження відповідача про взаємне погодження сторонами тимчасового припинення робіт з 10.09.2008 р. по етапах 4-5, 7-8, 9-10 до підписання додаткових угод № 4, № 5 від 12.09.2008 р. Суд першої інстанції взагалі не зазначив про діюче законодавство, що регулює питання укладання договорів за державним замовленням, та не вказав, за яких підстав він визначив, що укладений сторонами договір № 30-06 від 28.08.2006 р. спрямований на задоволення державних потреб, оскільки державні потреби і потреби державного підприємства не співпадають.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення прийнято в результаті повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, з правильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції правильно встановив факт прийняття позивачем умов додаткових угод № 4, № 5 від 12.09.2008 р. Відповідач через невиконання позивачем своїх зобов’язань в частині підготовки робочих місць до обстеження будівель та споруд, які містять системи, важливі для безпеки енергоблоків № 1, 2, своєчасного розгляду та погодження звітів по кожному з етапів робіт, а також своєчасної оплати виконаних робіт, не міг виконати в повному обсязі умови договору № 30-06 від 28.06.2006 р. Протягом всього терміну виконання робіт по договору зі сторони позивача порушувались умови договору № 30-06.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд" про стягнення 916 022,42 грн. пені та штрафу за порушення строків по спірному договору на виконання робіт.

12.02.2009 р. позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 089 403,37 грн. та штраф в розмірі 582 553,86 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 р. у справі № 7/38 в позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.08.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 30-06 на виконання робіт обстеження, оцінка технічного стану і перепризначення ресурсу будівельних конструкцій, будівель і споруд, що містять системи, важливі для безпеки, згідно умов якого відповідач власними та залученими силами зобов’язався виконати роботи за вказаною вище темою, а позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та розрахуватись за їх виконання у терміни і на умовах, передбачених договором, тендерною документацією та акцептованою пропозицією відповідача відповідно до положень ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) .

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт передбачених договором є орієнтовною та складає 8 950 000 грн.( в т.ч. ПДВ).

В серпні 2007 р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору № 30-06, за умовами якої в дію введено новий календарний план виконання робіт, передбачений договором, що складається з 10-ти етапів.

Відповідач частково виконав умови договору № 30-06 від 28.08.2006 р., а саме, окремі етапи на суму 1 281 910 грн. та не виконав роботи на суму 2 879 191 грн. На підставі цього позивач просить стягнути на свою користь 1 089 403,37 грн. пені, 582 553,86 грн. штрафу за порушення виконання робіт за договором.

Позивач посилається на те, що відповідач з грудня 2007 р. не виконує договірні зобов’язання, в цей період проводиться листування Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з "Рівненською атомною електричною станцією" відносно можливості зміни істотних умов договору в частині збільшення ціни договору, авансування робіт та перегляду термінів виконання робіт.

Відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до договору № 30-06 від 28.08.2006 р. та надав три додаткові угоди на авансування, на зміну ціни договору та на зміну календарного плану.

Відповідно до п. 9.17 договору сторона договору, що одержала пропозицію про внесення змін, призупинення чи розірвання договору, повинна протягом 10 днів повідомити іншу сторону про своє рішення.

Листом № 191-33/1-2531 від 26.08.2008 р. позивач відмовив відповідачу в зміні ціни договору та запропонував виконати роботи за старими цінами або розірвати договір № 30-06 від 28.08.2006 р.

10.09.2008 р. сторонами було узгоджено тимчасове призупинення робіт по етапам 4-5,7-8,9-10 до підписання додаткових угод № 4, 5 від 12.09.2008 р. щодо корегування календарного плану і виконаного об’єму робіт по вартості, розрахованої згідно індексів та показників, передбачених наказом Мінрегіонбуду № 27 від 01.07.2008 р. 12.09.2008 р. вказані додаткові угоди про зміну ціни, календарного плану та терміну дії договору були надані позивачу. Між тим, позивач не повернув відповідачу додаткові угоди, та не повідомив про відмову в їх підписанні.

Згідно з п. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 12.09.2008 р. до договору № 30-06 від 28.08.2006 р. введено в дію новий календарний план виконання робіт до 25.03.2009 р.

При таких обставинах, позивач погодився з умовами зазначених додаткових угод.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не було порушено строків виконання робіт за договором, а тому відсутні законні підстави для застосування договірної неустойки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

Рішення Господарського суду м.Києва від02.03.2009р. у справі №7/38 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 7/38 повернути до Господарського суду м. Києва.

31.08.09 (відправлено)