35/159-09 Про зобов'язання продавати природний газ за цінами, що узгоджені та діють в попередній редакції Договору - 20.08.2009 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року у справі № 35/159-09

за позовом приватного підприємства "Аеліта", м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити дії,-

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги приватного підприємства "Аеліта" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" про зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов’язано відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" скласти акт виконаних робіт (приймання-передачі газу) приватному підприємству "Аеліта"" за період з 01.01.2009 року по 29.01.2009 року за цінами, що встановлені договором №2617/21/87779 від 01.01.2009 року купівлі-продажу природного газу, який укладено між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" –продавець та приватним підприємством "Аеліта" –покупець.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 грн. 23 коп. витрат по сплаті держмита та 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні вимог позивача щодо зобов’язання продавати йому природний газ за цінами, що узгоджені та діють в редакції договору №2617/21/87779 від 01.01.2009 року відмовлено.

26.05.2009 року на виконання рішення суду видано накази.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до укладеного сторонами договору № 2617/21/87779 від 01.01.2009 року позивач в період з 01.01.2009 року по 29.01.2009 року отримав від відповідача природний газ в кількості 32 833 куб.м, про що складено акт виконаних робіт №2617/21/258527 від 29.01.2009 року.

Оскільки сторонами в п.п.4.1.1.-.4.1.5 договору визначена ціна на газ в загальній сумі 1 382,40 грн., то відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України після виконання договору зміна ціни договору не допускається.

Тому вимоги позивача про зобов’язання відповідача скласти акт виконаних робіт (приймання-передачі газу) приватному підприємству"Аеліта" за період з 01.01.2009 року по 29.01.2009 року за цінами, що встановлені договором №2617/21/87779 від 01.01.2009 року купівлі-продажу природного газу, суд вважав обґрунтованими.

Оскільки п.4.3 договору сторони передбачили можливість зміни законодавчими та нормативно-правовими актами України загальної ціни на газ та порядок розрахунків, що вказані в даному договорі та визначені на день його підписання, то відповідно до Постанови №57 НКРЕ від 29.01.2009 року "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік" (v0057227-09) , яка є обов’язковою для виконання, відсутні підстави спонукати відповідача продавати приватному підприємству "Аеліта" природний газ за цінами, що узгоджені та діють в редакції договору №2617/21/87779 від 01.01.2009 року.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення відмінити повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 63 ГПК України, 632 Цивільного кодексу України (435-15) , вимоги Закону України "Про ціни та ціноутворення " (507-12) .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Сторони по даній справі є суб’єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України (436-15) , до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено договір №2617/21/87779 від 01.01.2009 року купівлі-продажу природного газу строком дії з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року. В договорі визначені істотні його умови, зокрема, в п. п. 4.1.1.-4.1.5. визначена ціна на газ в загальній сумі 1 382,40 грн. за 1 000 кубічних метрів.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що "загальна ціна на газ та порядок розрахунків, що вказані в даному договорі, визначені на день його підписання та змінюються законодавчими та нормативно-правовими актами України".

Відповідно до ст. 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

29.01.2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України, в межах її компетенції відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) було прийнято Постанову №57 "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік" (v0057227-09) .

Господарський суд правильно зазначив, що відповідно до п.3 Указу Президента України від 21.04.1998 року №335/98 (335/98) , на рішення Комісії не поширюється дія Указу Президента України від 03.10.1992 року N493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" (493/92) " в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення. Тому вказана постанова є чинною з дня прийняття, тобто з 29.01.2009 року та діяла до 19.02.2009 року. Втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики N195 від 19.02.2009 року (v0195227-09) .

Вказаною постановою затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 кубічних метрів.

Тому вимоги позивача продавати йому природний газ за узгодженими в договорі цінами є безпідставними.

Відповідно до п.п.3-4, 3-5 договору сторін приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцю у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків.

29.01.2009 року відповідачем складений акт виконаних робіт №2617/21/258527, згідно якого відповідач продав, а позивач придбав станом на 29.01.2009 року природний газ в кількості 32 833 куб. м. за новою ціною –2084,45 грн.

Скаржником правильно зазначено, що відповідно до п. 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, яке затверджено Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98 (335/98) , рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Однак зміна ціни укладеного сторонами договору за період, в який зобов’язання вже було виконано (тобто з 01.01.2009 по 29.01.2009 року), не допускається. Це прямо передбачено положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України.

Господарський суд також правильно послався на положення ст. 5 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, у колегії суддів відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги. Оскаржуване рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009 року у справі № 35/159-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.