17/95 Про стягнення заборгованості за договором субпідряду на будівництво доріг - 18.08.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.2009 р. у справі №17/95 позов ВАТ "Трест "Київміськбуд - 6" (далі - Позивач) до ВАТ "Київметробуд" (далі - Відповідач) про стягнення 379398,30 грн. задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Київметробуд" на користь ВАТ "Трест "Київміськбуд - 6" 360758,78 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2072,53 грн. – 3% річних, 16566,78 грн. – пені, 3793,98 грн. – державного мита та 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ "Київметробуд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і прийняти нове, яким в позові відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення було не доведено та неповно з’ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому відхиляє вимоги скарги та просить суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2009р. було змінено склад колегії суддів у справі № 17/95 та доручено здійснювати розгляд апеляційної скарги по даній справі у наступному складі: головуючий суддя Дзюбко П.О., судді: Суліма В.В., Лосєва А.М.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи. Між Позивачем (субпідрядник) та Відповідачем (генпідрядник)було укладено договір субпідряду №14/002 від 11.02.2008 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов’язався власними і залученими силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг аеродромів (монтаж огорожі та систем шумозахисту впродовж трамвайної лінії швидкісного руху від проходження трамваю від вулиці Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги в м. Києві), а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконану роботу згідно умов Договору.

Крім того, згідно з п.1.2 Договору генпідрядник зобов’язався надати субпідряднику дозвільну документацію, будівельний майданчик, нормативну проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених Договором та додатками до нього.

Ціна Договору визначена сторонами в розділі 2 Договору. Так, вартість робіт є динамічною і складає 59 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.3.1 Договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються щомісячно згідно підписаних актів виконаних робіт по ф.КБ №2-в та довідки ф.КБ №3 протягом 15-ти календарних днів після їх підписання.

Згідно розділу 5 Договору здавання і приймання виконаних робіт проводиться згідно з актом виконаних робіт ф. КБ №2-в, що підписується уповноваженими представниками сторін за цим Договором. Щомісяця, до 27 числа звітного місяця субпідрядник надає генпідряднику акти виконаних робіт, а генпідрядник не пізніше 3-х календарних днів після отримання актів підписує їх та повертає в одному примірнику субпідряднику, або мотивовану відмову від його підписання. У випадку мотивованої відмови від приймання виконаних робіт генпідрядником, сторони складають акт за підписами уповноважених представників сторін за цим Договором з переліком необхідних доробок (виправлення допущеного браку) і термінами їх виконання субпідрядником. Такий акт повинен бути складений протягом 5-ти календарних днів після закінчення терміну на підписання акту виконаних робіт ф.КБ №2-в. При цьому, генпідрядник підписує акт приймання тільки в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Відповідач без зауважень прийняв виконані роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ№2-в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф.КБ№3) за березень-жовтень 2008р. на загальну суму 7614494,40 грн. Вказані довідки та акти підписані повноважними представниками сторін.

В рахунок оплати прийнятих робіт Відповідач сплатив Позивачеві кошти на загальну суму 6691072,36 грн., після чого залишилась заборгованість на суму 923422,04 грн.

Оскільки, Відповідач взятих на себе зобов’язань належним чином не виконав і прийняті роботи повністю не оплатив, в строк передбачений Договором, Позивач направив Відповідачу претензію №04/1256 від 24.12.2008, в якій просив останнього сплатити заборгованість протягом семи календарних днів після отримання цієї претензії.

Після отримання претензії Відповідача здійснив оплату за Договором на суму 578000,00 грн.

Таким чином, відповідно до позовної заяви, станом на день вирішення спору по суті основний борг ВАТ "Київметробуд" за Договором субпідряду №14/002 від 11.02.2008 р. становив 345422,04 грн.

Відповідно до положень чинного законодавства України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України (436-15) , а майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ст. 9 ЦК України, ст. 175 ГК України).

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує що судом при розгляді справи не враховано того що будівництво об’єкту здійснювалось за бюджетні кошти та що Відповідач є генпідрядником, а не замовником робіт. За твердженням Відповідача, замовником робіт є Комунальне підприємство "Київпастранс", яке мало виділяти генпідряднику для виконання будівельних робіт кошти з міського бюджету. Також, Відповідач зазначає, що мав можливість розрахуватись з Позивачем за виконані роботи виключно після отримання коштів з міського бюджету.

Однак, апеляційний суд не приймає вищезазначені аргументи, що викладені в апеляційній скарзі, як такі що є безпідставними, необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства, а саме положеннями ст. 838 ЦК України. Даною нормою встановлено, що Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов’язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Додатково, апеляційний суд зазначає, що термін сплати виконаних робіт визначений пунктом 3.1 Договору, який не містить умови про оплату даних робіт виключно після отримання коштів з міського бюджету. Окрім того, Договір укладений між Позивачем та Відповідачем не містить будь-яких посилань на договір підряду №22/001 від 24.12.2007 р., що укладений між ВАТ "Київметробуд" та Комунальним підприємством "Київпастранс".

Таким чином, згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається, дана норма кореспондується з ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як було встановлено судом першої інстанції та зазначалось вище, Відповідачем було прийнято виконані роботи згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ№2-в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (ф.КБ№3) за березень-жовтень 2008р. на загальну суму 7614494,40 грн., при цьому будь-яких зауважень не надходило.

Натомість, Відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань не було повністю виконано свій обов’язок по оплаті виконаних робіт, що не заперечується самим Відповідачем.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що Позивачем доведено, а Відповідачем не спростовано неналежне виконання ВАТ "Київметробуд" зобов’язань за Договором субпідряду в частині оплати виконаних робіт, а тому висновок про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 345422,04 грн. є обґрунтованим та таким що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання передбачена положеннями ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно було стягнуто з Відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочки (січень-лютий 2009р.), що становить 360758,78 грн. (345422,04 грн. боргу + 15336,74 грн. інфляційних втрат).

Позивачем було заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 2072,74 грн. за період з 30.12.2008р. по 12.03.2009р., однак судом першої інстанції було перевірено розрахунок та встановлено, що їх розмір складає 2072,53 грн., тому саме цю суму було стягнуто з Відповідача, а в іншій частині нарахованих Позивачем 3% річних було відмовлено.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.10.4 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник зобов’язаний сплатити на користь субпідрядника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Враховуючи факт прострочення Відповідачем платежу за Договором субпідряду, судом першої інстанції правомірно визначено, що стягненню також підлягає пеня за період з 30.12.2008р. по 12.03.2009р. включно, розмір якої становить 16566,78 грн.

Отже, за умов задоволення позовних вимог та на підставі ч.1 ст. 49 ГПК України, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають державне мито в сумі 3793,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн..

ВАТ "Київметробуд" в апеляційній скарзі зазначає що місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання № 355 від 07.05.2009 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Комунальне підприємство "Київпастранс" та в якості співвідповідача розпорядника бюджетних коштів - Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що призвело до неправильного вирішення судом справи, оскільки всебічний і об’єктивний розгляд справи без залучення до участі у справі замовника робіт та розпорядника бюджетних коштів не є можливим.

Стосовно вищенаведених посилань, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть вступити у справу, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов’язки щодо однієї зі сторін. Отже, юридична особа, яка може бути залучена до справи у якості третьої особи без самостійних вимог, має знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Однак, відповідно до обставин даної справи прийняття рішення щодо стягнення заборгованості за Договором підряду, укладеним між Позивачем та Відповідачем, не може вплинути на права або обов’язки Комунального підприємства "Київпастранс" в силу ст. 838 ЦК України. В свою чергу, згідно позовної заяви, Позивач не має вимог до Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). За таких умов, рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання № 355 від 07.05.2009 р. про залучення до участі у справі Комунального підприємства "Київпастранс" та Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обґрунтованим.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ВАТ "Київметробуд", викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Апеляційний суд вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.