Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

головуючого: Перлова Д.Ю.,

суддів Лазненко Л.Л.,

Медуниці О.Є.,

при секретарі

судового засідання Яковлевій І.А.,

за участю

представників сторін:

від позивача Федаша М.М., довіреність від 25.12.08 № 138, юрисконсульта Антрацитівського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства

ВАТ "Луганськгаз",

від відповідача Мартиросян Л.С.,

представника за довіреністю від 21.05.09,

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітітель",

м. Луганськ

на рішення

господарського суду Луганської області

від 16.06.09

у справі № 8/115

(суддя –Середа А.П.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії

Управління "Антрацитміжрайгаз",

м. Антрацит Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітітель",

м. Луганськ

про стягнення 15 786 грн. 35 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.09 у справі № 8/115 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії Управління "Антрацитміжрайгаз", м. Антрацит Луганської області (далі за текстом –ВАТ "Луганськгаз" в особі Управління "Антрацитміжрайгаз") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітітель", м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ "Сітітель") про стягнення 15 786,35 грн. боргу за спожитий природний газ та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 8 245,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи акт №б/н приймання-передачі природного газу за договором на постачання №16П-55Пр від 01.01.09 року, згідно якому станом на 31.01.09 року відповідач у січні 2009 року отримав від позивача 8754 куб. метрів природного газу.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару. Відповідач, отримавши від позивача товар, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

У даному випадку ціна товару визначена переліченими у рішенні нормативними актами, прийнятими у межах своєї компетенції НКРЕ України. Окрему додаткову угоду у зв’язку зі зміною ціни товару (природного газу) сторони не повинні були укладати (п.2 Додаткової угоди №12 від 25.12.08 року).

З огляду на те, що відповідач не сплатив вартість товару за належною ціною, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, позов в частині стягнення боргу підлягає задоволенню частково, а саме: на суму 8245,00 грн. (15786,35 грн. - 7541,35 грн.).

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач –ТОВ "Сітітель" звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.07.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.06.09 (дата підписання рішення) у справі № 8/115, як винесене при: неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Відповідач вважає, що Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.09 № 57 (v0057227-09) та від 19.02.09 № 195 (v0195227-09) "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2009 рік", якими встановлений граничний рівень цін без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2 2020,25 грн. за 1 000 куб м., які були прийняті 29.01.09 та 19.02.09 відповідно і з цих же дат вступили в дію, не має законних підстав, оскільки ТОВ "Сітітель" з 22 січня 2009 року не користується природним газом, тому застосовувати вищезазначену постанову, яка вступила в дію після того, як відповідач припинив користуватися природним газом незаконно.

Позивач вказав у позові, що відповідач використав природного газу у січні 2009 року на суму 22 809,60 грн. з урахуванням сплаченої відповідачем суми боргу за використаний природний газ, заборгованість за ціною, вказаною позивачем складатиме 6 245,00 грн. (22 809,60 –16 564,60 = 6 245,00). Судом помилково встановлено, що в ході розгляду справи відповідач сплатив на користь позивача 7 541,35 грн., при розгляді справи в суді позивачем було сплачено 9 541,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.07.09 у справі № 8/115 для розгляду зазначеної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" призначено судову колегію у складі: Перлов Д.Ю. –суддя - головуючий, Якушенко Р.Є. –суддя, Іноземцева Л.В. –суддя.

У зв’язку з відпусткою суддів Іноземцевої Л.В. та Якушенко Р.Є. розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.09 у справі № 8/115, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) призначено нову судову колегію у складі: головуючого судді Перлова Д.Ю., суддів Медуниці О.Є., Лазненко Л.Л.

Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень: від 14.07.09 № 05650191 - ВАТ "Луганськгаз" та від 16.07.09 - його філії Управлінню "Антрацитміжрайгаз"; від 17.07.09 № 05650183 –ТОВ "Сітітель").

Позивач - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі Управління "Антрацитміжрайгаз" відзивом від 31.07.09 № 298 відхилив доводи апеляційної скарги відповідача, та вважає рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 01.07.09 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітітель", м. Луганськ слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 16.06.09 у справі № 8/115 слід залишити без змін за наступних підстав.

25 грудня 2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 16П-55Пр на постачання природного газу (далі –договір). За умовами п. 1.1, 2.1 якого, постачальник зобов’язався продати покупцю у січні 2008 року природний газ, надалі газ, у обсязі 13,0 тис.куб. метрів, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу, уповноважені представники сторін складають до 3-го числа місяця, наступного за звітним (п.п.3.1, 3.3 договору).

Вартість до сплати за 1000,0 кубічних метрів природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання складає 1 046,28 грн., з ПДВ (п. 5.1 договору).

Ціна на газ, що вказана у п.5.1 цього договору, визначена на день його підписання і змінюється за рішенням компетентних державних органів України, наказами НАК "Нафтогаз України". Сторони домовилися, що у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін за договором та оформлюються відповідною додатковою угодою (п. 5.3 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2008 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи 15 листопада 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 11 до основного договору, згідно з якою домовилися, що вартість 1 000 куб. м. газу у період з 15.11.08 року по 31.12.08 року складає 1 892,2320 грн. з ПДВ.

25 грудня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 12 до договору, яка набирає чинності з 31 грудня 2008 року і діє в частині постачання газу до 31 січня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення. У цій угоді сторони домовилися про наступне:

ѕ п. 5.3 основного договору викласти у наступній редакції: "У випадку зміни ціни та порядку розрахунків за газ, нова ціна приймається покупцем без оформлення додаткової угоди, а зміни порядку розрахунків за газ оформлюються відповідною додатковою угодою, це є обов’язковим для сторін за договором";

ѕ п. 11.1 викласти у наступній редакції: "договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 1 січня 2008 року і діє в частині постачання газу до 31 січня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення".

За своєю правовою природою договір від 25.12.07 №16П-55Пр є договором поставки –різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України (435-15) кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту від 31.01.09 б/н приймання - передачі природного газу за договором на постачання №16П-55Пр від 01.01.09 року, підписаного сторонами та скріпленого їх основними печатками, позивач у січні 2009 року поставив та транспортував транспортними та газорозподільними мережами, а відповідач прийняв та використав природний газ у обсязі 8 754 куб. м. Факт отримання 8 754 куб. м. газу не заперечується відповідачем, про що прямо зазначено у апеляційній скарзі від 01.07.09.

Вартість поставленого у січні 2009 року газу за ціною 1 892,2320 грн. з ПДВ за 1 000,0 кубічних метрів, зазначеною сторонами у п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 15.11.08 № 11), складала 16 564,60 грн.

Проте, у додатковій угоді від 25.12.08 року № 12, як зазначалося вище, сторони домовилися, що у випадку зміни ціни та порядку розрахунків за газ, нова ціна приймається покупцем без оформлення додаткової угоди, а зміни порядку розрахунків за газ оформлюються відповідною додатковою угодою, це є обов’язковим для сторін.

Така зміна ціни відбулася у січні 2009 року відповідно до наступних нормативних документів.

29.01.09 року Національна комісія з регулювання електроенергетики України (НКРЕ) прийняла постанову № 57 (v0057227-09) "Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2009 рік", пунктом 1 якої затвердила граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на рівні 2 020,25 грн. за 1000 куб.м.

На виконання цієї постанови Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29.01.09 року видала наказ № 43 "Про затвердження Прейскуранта на природний газ", яким ввела його у дію з 01.01.09 року (п.1) та згідно Додатку до цього Прейскуранта затвердила ціну на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на рівні 2 424,30 грн. (разом з ПДВ у розмірі 404,05 грн.) за 1 000 куб. м (позиція 3.2).

19.02.09 року НКРЕ прийняла постанову № 195 (v0195227-09) "Про затвердження граничних цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2009 рік", якою затвердила на 2009 рік для названих категорій споживачів ціну на природний газ на рівні 2 020,25 грн. за 1 000 куб.м. (без урахування ПДВ) (п.1) та скасувала власну (вищезгадану) постанову № 57 від 29.01.09 року (v0057227-09) .

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку ціна товару визначена вищезгаданими нормативними актами, прийнятими у межах своєї компетенції НКРЕ України. Окрему додаткову угоду у зв’язку зі зміною ціни товару (природного газу) сторони не повинні були укладати (п. 2 Додаткової угоди № 12 від 25.12.08 року). Таким чином, вартість поставленого відповідачу природного газу у січні 2009 року вірно розрахована позивачем виходячи з ціни 2 020,25 грн. за 1 000 куб.м. без урахування ПДВ (див. розрахунок а.с. 83) та становить 24 193,49 грн. Різниця у вартості газу за старими та новими тарифами становить 7 628,89 грн.

З актів звіряння взаємних розрахунків за станом за станом на 14.05.09 (а.с. 95) та на 25.05.09 (а.с. 84), складених сторонами, підписаних ними та скріплених їх основними печатками, вбачається, що між сторонами були тривалі розрахунки. Протягом січня 2008 року –січня 2009 року позивачем було поставлено відповідачу газу у об’ємах, що повністю співпадають за даними сторін на загальну суму 99 994,27 грн. за даними позивача, та на 92 365,38 грн. за даними відповідача, різниця у сумі становить 7 628,89 грн. При цьому відповідачем було проведено оплату у загальній сумі 84 819,20 грн., що повністю співпадає за даними позивача та відповідача. Частина платіжних доручень, якими була проведена відповідна оплата, подані відповідачем до матеріалів справи, а саме: від 28.11.08 № 739 на суму 5 000,00 грн., від 08.12.08 № 750 на суму 5 000,00 грн., від 12.12.08 № 773 на суму 5 000,00 грн., від 16.12.08 № 783 на суму 3 000,00 грн., від 17.12.08 № 784 на суму 3 000,00 грн., від 25.12.08 № 797 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 87 –92), від 12.01.09 № 823 на суму 1 500,00 грн., від 20.01.09 № 850 на суму 2 000,00 грн., від 27.02.09 № 960 на суму 1 000,00 грн., від 03.04.09 № 1039 на суму 1 000,00 грн., від 12.05.09 № 1119 на суму 1 000,00 грн. (а.с. 48 –52), від 04.06.09 № 1190 на суму 2 000,00 грн. (а.с. 71, 93), від 15.06.09 № 1207 на суму 5 541,35 грн. (а.с. 94), при цьому лише два останні платежі у загальній сумі 7 541,35 грн. не були зараховані позивачем у погашення боргу, оскільки були проведені відповідачем 04.06.09 та 15.06.09, тобто після 30.04.09 - дати звернення позивача із відповідним позовом до суду та дати 14.05.09 –дати складання першого акту звірення.

Судова колегія дійшла висновку, що спір у справі виник через наявність заборгованості у відповідача за поставлений природний газ та відсутність у сторін згоди щодо ціни та загальної вартості поставленого у січні 2009 року природного газу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з огляду на те, що відповідач не сплатив вартість товару за належною ціною, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов в частині стягнення боргу підлягає задоволенню частково, а саме: на суму 8 245,00 грн. (15 786,35 грн. –7 541,35 грн.).

Колегія суддів відзначає, що процесуальним порушенням є відмова в позові в частині вимог, погашених після звернення позивача до суду, слід було припинити провадження у справі у цій частині, проте, вважаючи що у припинення провадження та відмови у позові однакові процесуальні наслідки, розподіл витрат по держмиту проведений вірно, спір по суті вирішений вірно, колегія суддів вважає недоцільним вносити відповідні зміни у рішення в цій частині, тим паче, що згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України це порушення не має наслідком безумовне скасування рішення.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітітель", м. Луганськ.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

1. Апеляційну скаргу від 01.07.09 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітітель", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.06.09 у справі № 8/115 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.06.09 у справі № 8/115 залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.