33-11-29/110-08-2754 Про стягнення шкоди заподіяної засміченням двох земельних ділянок відходами - 13.08.2009 Прийняття

та апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

на рішення господарського суду Одеської області від 06 липня 2009 року

у справі № 33-11-29/110-08-2754

за позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адити"

про стягнення 2563387,68 грн.

Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 117 від 07.08.2009 р. розгляд апеляційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Л.І. Бандури, суддів Л.І. Бойко, Л.В. Поліщук.

У червні 2008 р. Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор Одеської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до ТОВ "Адити" про стягнення шкоди у розмірі 2563387,68 грн., посилаючись на засмічення відповідачем двох земельних ділянок відходами, в порушення ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи".

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2008 р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 р., в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не доведено вину відповідача у заподіянні шкоди навколишньому середовищу.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2009 р. судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, оскільки господарські суди при розгляді справи не дослідили причинний зв’язок між діями відповідача та шкодою, яку він завдав природному середовищу, а обмежились лише дослідженням обставин дотримання позивачем порядку визначення періоду та документального оформлення проведення перевірки.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Одеської області (суддя Д.Т. Мазур) в позові відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Одеський міжрайонний природоохоронний прокурор, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 1, 13, 33, 42 Закону України "Про відходи", ст. 46 Закону України "Про охорону земель", ст. 211 Земельного кодексу України.

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доводи представників сторін та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря 10.09.2007 р. проведено перевірку виконання природоохоронного законодавства України на території с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, якою встановлено, що поряд з базою відпочинку "Меліоратор" (Південна сторона) ТОВ "Адити" огороджено металевим парканом земельну ділянку загальною площею 11270,73 кв. м. Документи, які посвідчують право на земельну ділянку відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України відсутні. Також на земельній ділянці встановлено засмічення землі відходами цегли.

11.10.2007 р. складено протокол № 101682 про адміністративне правопорушення, згідно з яким Прокоф’єв Олександр Миколайович здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 52, ст. 53-1 КУпАП. Також в протоколі зазначено, що перевіркою виконання природоохоронного законодавства України на території с. Грибівка встановлено засмічення землі відходами, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 101662 від 15.10.2007 р. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 11.10.2007 р. № 101682 Прокоф’єва Олександра Миколайовича (директора ТОВ "Адити") визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 52, ст. 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до листа Відділу земельних ресурсів у Одеській області Головного управління земельних ресурсів у Одеській області № 18-18-5/259 від 28.03.2008 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки в с. Грибівка, якою користується ТОВ "Адити", складає з урахуванням коефіцієнту індексації 165,02 грн.

Згідно до розрахунків розміру шкоди від засмічення земельних ділянок на території ТОВ "Адити", виконаного відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 № 171 (z0285-98) , розмір шкоди за засмічення ділянки № 1 складає 2194898,02 грн.; ділянки № 2 —368489,66 грн.; всього —2563387,68грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно статей 8, 9 цього Закону відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом. Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

За приписами ст. 33 вказаного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Пунктами "з", "л" статті 17 Закону встановлено, що суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров’ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Ст. 43 Закону України "Про відходи" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель" підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до пунктів 2, 3.2, 3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (z0285-98) , засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом; застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної природним ресурсам; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків, причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків.

Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд встановив, що ні з акту від 10.09.2007 р., ні з протоколу від 11.10.2007 р. не вбачається, що:

- ТОВ "Адити" є власником (або орендарем) засміченої земельної ділянки чи власником (або орендарем) бази відпочинку "Меліоратор";

- ТОВ "Адити" є власником зазначених відходів, і що саме ним було здійснено засмічення земель;

- виявлена позивачем на земельній ділянці у с. Грибівка Овідіопольського району цегла є саме відходами у розумінні цього терміну за визначенням п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відходи".

Тобто суд дійшов висновку про відсутність порушення цивільного права та недоведеність самого факту завдання збитків, що виключає можливість стягнення неіснуючих збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог п. 2.3. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, протокол про адміністративне правопорушення складено не при виявленні порушення 10.09.2007 р., а через 1 місяць —11.10.2007 р., не на місці виявлення порушення —у с. Грибівка Овідіопольського району, а за місцезнаходженням Інспекції у м. Одесі.

Згідно пунктів 2.5, 2.11 Інструкції, якщо виявлено факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу Мінприроди на місці виявлення такого порушення складається акт, який протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем його вчинення для встановлення особи правопорушника, після чого складається протокол про адміністративне правопорушення на місці його виявлення у присутності правопорушника та за його підписом.

Позивачем не було дотримано вимог даної Інструкції: акт не надсилався до органів МВС України для встановлення особи порушника, то ж в протоколі безпідставно вказано особу порушника —ТОВ "Адити".

Відповідно до п. 2.10 Інструкції, якщо правопорушення пов'язане зі шкодою, заподіяною навколишньому природному середовищу (забруднення або засмічення земель, вод тощо), то про це зазначається в протоколі, що не було зроблено представником Інспекції.

Тобто, ні акт від 10.09.2007 р., ні протокол від 11.10.2007 р. не містять викладення суті заподіяної шкоди, а у постанові від 15.10.2007 р. відсутнє рішення посадової особи Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря про відшкодування заподіяної шкоди, згідно вимог п. 4.6. Інструкції.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що саме ТОВ "Адити" зверталось до Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області щодо встановлення осіб, які здійснили це забруднення, але такі особи не були встановлені.

Таким чином, як правильно зазначив господарський суд, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що саме ТОВ "Адити" є суб’єктом правопорушення, що спричиняє неможливість застосування презумпції вини правопорушника до спірних правовідносин.

Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що обставини, зазначені в позовній заяві, не є недоведеними згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у справі.

З огляду на вищевикладене, підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, колегія суддів

Рішення господарського суду Одеської області від 06.07.2009 року у справі № 33-11-29/110-08-2754 залишити без змін, а апеляційне подання і апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.