802/2007/16-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 12.02.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у складі судді Дончика В.В.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів Залімського І.Г., Смілянця Е.С., Сушка О.О.

у справі № 802/2007/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахт-Агро"

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ахт-Агро" (Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2016 року № 0000721402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 831 945 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

20 грудня 2016 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкового правопорушення, яке за висновком податкового органу полягає у нереальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спекторг", за наслідком здійснення яких Товариством сформовано податковий кредит за червень 2016 року.

07 березня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме пунктів 74.1, 74.2 статті 74, частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ), пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) (далі - Положення № 88), просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

09 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 18 квітня 2017 року (суддя Маринчак Н. Є.).

03 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України продовжено податковому органу строк на усунення недоліків касаційної скарги до 06 червня 2017 року.

15 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 802/2007/16-а.

04 липня 2017 року справа № 802/2007/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справу № 802/2007/16-а разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у серпні 2016 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спекторг", за результатами якої складено акт від 25 серпня 2016 року № 910/14-02/37691026 (далі - акт перевірки).

07 вересня 2016 року заступником начальника податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000721402, яким за порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 831 945 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між платником податків та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спекторг", внаслідок чого позивачем протиправно сформовано податковий кредит за червень 2016 року.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на не підтвердження цих операцій за ланцюгом постачання, відсутністю у контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996-ХІV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (z0168-95) ).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, який підлягав перевірці, позивач здійснював господарські операцій з придбання у контрагента засобів захисту рослин на підставі договору поставки від 11 березня 2016 року № 003/01.

Реальність операцій з придбання товару за цим договором, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частин першої та другої статті 9 Закону № 996 -ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій підтверджено факт поставки, передачі та руху коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі. Відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом лише наводяться доводи щодо наявності повноважень на використання податкової інформації при проведенні перевірок.

Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України (2755-17) , на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі № 802/2007/16-а залишити без змін