Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Городечної М.І.

суддів Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Гусятинського районного фізкультурно-спортивного товариства "КОЛОС"агропромислового комплексу б/н від 25.05.2009 року (вх. № 270 від 09.06.2009 року)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2009 року

у справі № 2/15-263

за позовом Гусятинського районного фізкультурно-спортивного товариства "КОЛОС"агропромислового комплексу, смт.Гусятин, Тернопільська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд", смт.Гусятин, Тернопільська область

про стягнення 522504 грн.

За участю представників: від позивача –Губ"як І.П., Варода Б.А.; від відповідача –Баран М.А., Врублевська О.О.

Представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК (1798-12) ).

Встановив, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.05.2009 року у справі № 2/15-263 відмовлено в позові Гусятинському районному фізкультурно-спортивному товариству "КОЛОС"агропромислового комплексу, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд"про стягнення 522504 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі Гусятинське районне фізкультурно-спортивне товариство "КОЛОС"агропромислового комплексу (позивач, у справі, надалі –Густинське товариство "КОЛОС") вважає дане рішення суду незаконним та необгрунтованим, оскільки, на його думку, судом першої інстанції прийнято рішення за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, за неповного з‘ясування обставин справи, та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати. В обгрунтування даних підстав для скасування оскаржуваного рішення, апелянт посилається на те, що договір про включення позивача в будівництво жилого 50-ти квартирного будинку в смт. Гусятині на правах дольової участі є укладеним, на час звернення позивача з вимогою до відповідача від 21.04.2008 року про повернення сплачених ним коштів з врахуванням індексу інфляції та ринкової вартості одного кв.м. житла в сумі 237117,50 грн., не розірваний, а тому підлягає до виконання. Також скаржник посилається на те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що до спірних правовідносин слід застосувати строк позовної давності, оскільки строк звернення до суду є не пропущеним, так як договір про включення позивача в будівництво жилого 50-ти квартирного будинку в смт. Гусятині на правах дольової участі є діючим на даний час. Крім цього, апелянт посилається на те, що в наведеному Договорі передбачено місце розташування об"єкта будівництва: 50-ти квартирного жилого будинку в смт. Гусятині та оплата за будівництво квартири для позивача у даному будинку. Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Апелянт просить рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2009 року у справі № 2/15-263 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити поданий ним позов.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд"(відповідач у справі, надалі –ТОВ) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у письмовому поясненні № 50 від 02.07.2009 року (вх. № 5316 від 06.07.2009 року). Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності ще в 1995 році, тоді як з даним позовом він звернувся до суду в 2008 році. Також відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено, що він є правонаступником Гусятинської районної ради ДФСТ профспілок. За наведеного, відповідач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники сторін в даному судовому засіданні підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та вищенаведеному письмовому поясненні відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

17.02.2009 року Гусятинське районне фізкультурно-спортивне товариство "КОЛОС"агропромислового комплексу звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Агробуд"про стягнення з останнього 522504 грн. сплачених за договором про включення позивача в будівництво жилого 50-ти квартирного будинку в смт. Гусятині на правах дольової участі. При цьому, в позовній заяві позивачем зазначається, що оскільки відповідач відповідно до ст. 526 ЦК України неналежно виконав свої зобов"язання щодо передачі побудованої квартири за зазначеним Договором, то з нього підлягають стягненню збитки, розраховані виходячи з середньої вартості 1 кв.м. спорудження житла по Тернопільській області, площі такої квартири – 118 кв.м., вартість якої складає 522504 грн., та індексації сплачених 20 тис. крб., що складає 144636,55 грн.

Як вбачається апеляційним судом з договору від 16.11.1988 року, невиконання якого є підставою для подання даного позову (а.с. 8), Густинський ПМК-5 зобов"язувався побудувати жилий 50-ти квартирний будинок в смт. Гусятині і виділити одну квартиру для Гусяниської райради ДФСТ профспілок, а районна рада ДФСТ профспілок зобов"язувалась перерахувати на рахунок МПКМ -5 долю коштів в сумі 20 тис. крб.

Також судом встановлено, що згідно виставленого Густинським ПМК-5 рахунку № 30 від 23.11.1988 року, Гусятинською райрадою ДФСТ профспілок було перераховано даному ПМК 20000 крб. як дольову участь в будівництві жилого будинку.

Як вбачається апеляційним судом зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції правильно встановлено факт неукладення між сторонами договору про включення позивача в будівництво жилого 50-ти квартирного будинку в смт. Гусятині на правах дольової участі від 16.11.1988 року.

При цьому, такий висновок апеляційного суду грунтується на оцінці змісту даного Договору, який по своїй суті є змішаним договором, що містить умови як договору купівлі-продажу, підряду, так і договору про сумісну діяльність. При цьому, нормами чинного на час підписання даного Договору законодавства, зокрема ст.ст. 224, 332, 430 ЦК УРСР вбачається, що в будь-якому випадку сторони повинні були погодити предмет даного договору. Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, в договорі від 16.11.1988 року його сторонами не узгоджено предмет договору, зокрема, який саме будинок зобов"зується побудувати Гусятинський ПМК-5, його місцезнаходження (за якою адресою, інші ідентифікуючі ознаки даного об"єкту тощо); яку саме квартиру (площа, кількість кімнат, чи інші ідентифікуючі ознаки) МПМК-5 зобов"язувалось виділити райраді ДФСТ профспілок.

З інших наявних в матеріалах справи документів, оцінених судом першої інстанції відповідно до положень ст.ст. 32, 43 ГПК України, не вбачається погодження сторонами предмету вищезазначеного Договору.

Сам факт перерахування коштів, за умови не погодження сторонами предмету Договору, не є фактом, що стверджує укладення між сторонами договору.

Тобто, апеляційний суд вважає, що сторонами у відповідності до ст.ст. 153, 224, 332, 430 ЦК УРСР не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про включення позивача в будівництво жилого 50-ти квартирного будинку в смт. Гусятині на правах дольової участі від 16.11.1988 року, та його укладення в порядку зазначеному вищенаведеними правовими нормами.

Таким чином, враховуючи неукладеність даного Договору, виходячи з положень ст.ст. 4, 151, 161 ЦК УРСР, суд вважає, що у відповідача відповідно не виникло жодних зобов"язань з даного Договору, а у позивача, відповідно, права вимогати його належного виконання, та права на відшкодування збитків в разі його невиконання чи неналежного виконання відповідачем.

В той же час, правовідносини між сторонами, які виникли внаслідок їх дій, спрямованих на виконання неукладеного Договору, на час звернення до суду відповідно до положень п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Прикінцевих положень ГК України (436-15) , регулюються нормами даних Кодексів.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, відповідно до вищенаведених норм, позивач, вправі лише вимагати від відповідача повернення перерахованих ним на виконання неукладеного Договору від 16.11.1988 року коштів, в разі доведення в установленому законодавством порядку факту їх безпідставного зберігання відповідачем. Однак, таких вимог, з вищенаведених підстав, як встановлено судом, Товариством "КОЛОС"в позовній заяві не заявлялось. А на думку апеляційного суду, розгляд даних обставин за межами заявлених позивачем вимог, виходячить за межі дослідження в даній справі, та не відповідає встановленій п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін в судовому процесі.

За наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення даного позову Гусятинського районного фізкультурно-спортивного товариства "КОЛОС"агропромислового комплексу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд"про стягнення 522504 грн.

Таким чином, рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2009 року у справі № 2/15-263 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49. 99, 101, 103, 105 ГПК України (1798-12) ,

1. Апеляційну скаргу Гусятинського районного фізкультурно-спортивного товариства "КОЛОС"агропромислового комплексу залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.05.2009 року у справі № 2/15-263 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.