Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №85 від 03.07.2009р., №97 від 22.07.2009р.

при секретарі судового засідання Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача —Бабенко М.А. - по довіреності; Рибак А.В. - по довіреності;

від відповідача —не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Агропромислового торгівельного дому "СГ" (підприємство у вигляді ТОВ)

на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2009р.

по справі №24/43-09-1527

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Одеса"

до Агропромислового торгівельного дому "СГ" підприємства у вигляді ТОВ

про стягнення 387406,94грн.

та за зустрічним позовом Агропромислового торгівельного дому "СГ" (підприємство у вигляді ТОВ)

до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Одеса"

про визнання договору недійсним

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 23.07.2009р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

У березні 2009р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Одеса" (надалі —позивач, Банк, кредитор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Агропромислового торгівельного дому "СГ" (підприємство у вигляді ТОВ) (надалі —відповідач, Товариство, позичальник) про стягнення грошових коштів у сумі 387406,94грн. (еквівалент 50312,59дол.США, за курсом НБУ —7,70грн.), посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054, 1066 ЦК України; порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором №05-01-16/648 від 14.09.2006р. в частині умов погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по простроченому кредиту у розмірі 304227грн. (еквівалент 39510дол.США за курсом НБУ —7,70грн.) та 83179,94грн. по простроченим відсоткам (еквівалент 10802,59дол.США за курсом НБУ —7,70грн.); залишення позичальником без відповіді листів Банку стосовно необхідності погашення заборгованості по кредиту та відсоткам.

13.05.2009р. Агропромисловий торгівельний дім "СГ" (підприємство у вигляді ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Одеса" про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №05-01-16/648 від 14.09.2006., посилаючись на наступне:

- приймаючі до уваги, що ціна договору згідно ч.2 ст. 189 ГК України є його суттєвою умовою, спірний договір має бути визнаний недійсним в цілому відповідно до ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 217 ЦК України, оскільки зобов'язання Банку надати позичальнику кредит у доларах США за спірним кредитним договором є таким, що суперечить законодавству з огляду на приписи ст. 99 Конституції України, ст. 198 ГК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Постанови Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" (1998-98-п) , п.3.3. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , відповідно до яких резиденти України мають здійснювати розрахунки між собою у національній валюті України —гривні;

- ціна, вказана у кредитному договорі у розмірі 790413дол.США, не відповідає дійсним правовідносинам, які існували між сторонами договору та їх внутрішній волі, що полягали в отриманні (наданні) 3991584грн., оскільки за цільовим призначенням кредит був отриманий на придбання автотранспортних засобів, вартість яких складала 4989480грн., для чого 3991584грн. було перераховано Банком контрагентам позичальника за його дорученням; кредитний договір не спрямований на реальне настання вказаних у ньому правових наслідків, волевиявлення учасників правочину не відповідає їх внутрішній волі всупереч ч.ч.3, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки воля сторін полягала в отриманні (наданні) грошових коштів у національній валюті України у сумі 3991584грн., а не в доларах США; згідно ч.1 ст. 234 ЦК України вказаний кредитний договір є фіктивним і визнається судом недійсним згідно ч.2 ст. 234 ЦК України.

Заявою про застосування наслідків недійсності правочину (вх.№14391 від 10.06.2009р.) Товариство просило застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді повернення кожній із сторін усього, що було нею передано іншій стороні на виконання кредитного договору; стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) на користь Агропромислового торгівельного дому "СГ" грошові кошти у сумі 479714,20доларів США; стягнути з Агропромислового торгівельного дому "СГ" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) грошові кошти у сумі 3019604грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2009р. (суддя Оборотова О.Ю.) позов Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" до Агропромислового торгівельного дому "СГ" підприємства у вигляді ТОВ про стягнення 387406,94грн. задоволено; за зустрічним позовом Агропромислового торгівельного дому "СГ" підприємства у вигляді ТОВ до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одеса" про визнання договору недійсним відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 387406,94грн., держмито у сумі 3874,06грн., 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Обґрунтовуючи задоволення первісного позову, суд послався на положення ст.ст. 525, 526, 530, 1054, 1055 ЦК України, ст. 193 ГК України, відсутність заперечень позичальника щодо наявності заборгованості за кредитним договором та доказів підтвердження погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

Суд відмовив у задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне:

- сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього; Банк правомірно надав кредит резиденту в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми кредиту з огляду на приписи ст.2, п.п. "в" п.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п.1 ч.2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.1 ч.3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (z0950-05) , Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (z0373-98) , лист Управління НБУ в Одеській області, згідно якого банківською ліцензією №1 від 31.10.2001р. НБУ Промінвестбанку надано право на здійснення операцій з валютними цінностями, та з огляду на наявність у Банку дозволу №1-3 від 20.01.2006р. на право здійснювати операції з валютними цінностями; вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України як такого, що суперечить вимогам законодавства, не підлягають задоволенню;

- фіктивність кредитного договору спростовується рішенням зборів учасників ТОВ Агропромислового торгівельного дому "СГ" від 31.07.2006р, оформленим протоколом №7, за яким вирішено отримати у Банку кредит на суму 790413дол.США під покупку автотранспортних засобів; директор ТОВ Агропромислового торгівельного дому "СГ" звертався до Банку з заявкою на отримання кредиту в сумі 790413дол.США з наданням плану техніко-економічного обґрунтування кредитної пропозиції; після отримання кредиту позичальником було направлено заяву до Банку про продаж іноземної валюти на загальну суму 790413дол.США, що було здійснено Банком, перераховано гривневий еквівалент проданої іноземної валюти (всього в сумі 3973930,14грн.) на поточний рахунок позичальника та на підставі платіжного доручення останнього сплачено кредитні кошти та частково кошти позичальника в сумі 3991584грн. за цільовим призначенням кредиту —на покупку транспортних засобів; Положенням про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів (z0224-03) передбачений порядок здійснення продажу іноземної валюти резидентами України для подальшого здійснення за отримані кошти розрахунків в національної валюті України; з огляду на незадоволення судом вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору на підставі ч.ч.3, 5 ст. 203, ч.1 ст. 234 ЦК України не підлягають задоволенню вимоги останнього про застосування наслідків недійсності правочину.

Не погодившись з рішенням суду від 19.06.2009р., Агропромисловий торгівельний дім "СГ" (підприємство у вигляді ТОВ) подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати; відмовити в задоволенні позовних вимог Банка та задовольнити зустрічні позовні вимоги Агропромислового торгівельного дому "СГ".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що проценти за кредитним договором є його ціною, вартістю отримання (надання) кредитних ресурсів, що вбачається з аналізу Листа НБУ "Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (v3293226-08) , п.п. "в" п.2.1. Постанови Правління НБУ "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) ; згідно ч.3 ст. 180 ГК України ціна договору у будь-якому разі повинна бути погоджена сторонами; відповідно до ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 98 ГК України ціна договору та грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; факт визначення ціни кредитного договору у процентах від суми кредиту не є підставою для незастосування вказаних вище норм Господарського кодексу України (436-15) .

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Одеса" вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, з доводами скаржника не погоджується з наступних підстав: Постанова Правління НБУ "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) , на яку посилається скаржник, стосується надання споживчих кредитів фізичним особам та не регулює спірні відносини; останні регулюються главою 71, параграфом ІІ Цивільного кодексу України (435-15) ; посилання скаржника на норми Господарського кодексу України (436-15) щодо встановлення відсотків за користування кредитом в гривнях неправомірні з огляду на ст. 4 ГК України; сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору (мети, суми, строку кредиту, умов та порядку його видачі та погашення, забезпеченості, відсоткової ставки, порядку плати за кредит, прав та відповідальності сторін щодо видачі та погашення кредиту); матеріали справи містять копії Листа Управління НБУ в Одеській області, банківської ліцензії №1 від 31.10.2001р., що підтверджують право Банку надавати кредит в іноземній валюті, купувати та продавати від свого імені іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку.

В засідання суду апеляційної інстанції представник скаржника не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час і місце розгляду справи; представники Банку підтримали доводи та вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 14.09.2006р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі керуючого філією "Одеське Центральне відділення Промінвестбанку" та Агропромисловим торгівельним домом "СГ" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) був укладений кредитний договір №05-01-16/648, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 790413дол.США строком до 15.11.2011р. із сплатою 11% річних шляхом оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку на рахунки його контрагентів відповідно до його цільового призначення —придбання автотранспортних засобів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (п.п.2.1.,3.1., 3.2.).

Згідно п.2.2. кредитного договору повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами у відповідності до графіку. Договорами про внесення змін до кредитного договору сторони змінювали п.2.2. кредитного договору, та 28.11.2006р. погодили наступний графік повернення кредиту (договір про внесення змін №05-01-16/975): 15 числа кожного місяця, починаючи з грудня 2006 року по жовтень 2011 року, позичальник зобов'язався погашати кредит по 13170дол.США, 15 листопада 2011 року —13383дол.США.

Пунктом 3.4. кредитного договору встановлений порядок нарахування та сплати відсотків, які нараховуються на фактичну заборгованість позичальника за кредитом станом на дату нарахування відсотків: в перший місяць кожного кварталу відсотки за користування кредитом нараховуються Банком 11-го числа за період з 1-го по 10-те число поточного місяця та сплачуються позичальником до 13 числа поточного місяця, за період з 11-го по 20-те число нараховуються 21-го числа та сплачуються до 23-го числа, за період з 21-го числа по передостанній робочий день поточного місяця відсотки нараховуються в передостанній день та сплачуються не пізніше останнього дня поточного місяця; в другий місяць кожного кварталу відсотки за користування кредитом нараховуються Банком 11-го числа за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по 10-те число поточного місяця та сплачуються позичальником до 13 числа поточного місяця, за період з 11-го по 20-те число нараховуються 21-го числа та сплачуються до 23-го числа, за період з 21-го числа по передостанній робочий день поточного місяця відсотки нараховуються в передостанній день та сплачуються не пізніше останнього дня поточного місяця; в третій місяць кожного кварталу відсотки за користування кредитом нараховуються Банком 11-го числа за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по 10-те число поточного місяця та сплачуються позичальником до 13 числа поточного місяця, за період з 11-го по 20-те число нараховуються 21-го числа та сплачуються до 23-го числа, за період з 21-го числа по останній календарний день поточного місяця відсотки нараховуються в передостанній день та сплачуються не пізніше останнього дня поточного місяця).

Договором про внесення змін №05-01-16/1 від 29.05.2008р. до кредитного договору сторони змінили процентну ставку за користування кредитом на 12% річних, а в подальшому договором про внесення змін №05-01-16/648 від 06.10.2008р. збільшили процентну ставку до 15% річних.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив графік погашення кредиту, не сплативши у січні, лютому та березні 2009р. по 101409грн. (еквівалент 13170дол.США за курсом НБУ - 7,70грн.) в погашення кредиту у сумі 304227грн. (еквівалент 39510дол.США) та не сплатив нараховані за користування кредитом відсотки за період з 29.01.2009р. по 26.03.2009р. у розмірі 83179,94грн. (еквівалент 10802,59дол.США), позивач 16.01.2009р., 22.01.2009р., 30.01.2009р., 26.02.2009р., 10.03.2009р. та 17.03.2009р. звернувся до нього з претензіями, а 27.03.2009р. - з позовом до господарського суду, вимагаючи стягнення загальної заборгованості у сумі 387406,94грн. (еквівалент 50312,59дол.США) у примусовому порядку за рішенням суду.

В свою чергу, відповідач, подавши зустрічний позов, оспорив укладений кредитний договір з мотивів невідповідності договору вимогам законодавства (ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 198 ГК України) та його фіктивності згідно ч.1 ст. 234 ЦК України.

Місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

Пунктом 2.2. розділу 2 кредитного договору встановлений обов'язок відповідача погашати основну заборгованість за кредитом у відповідності до графіка, отже Товариство (з урахуванням договору про внесення змін №05-01-16/975 від 28.11.2006р.) 15.01.2009р., 15.02.2009р., 15.03.2009р. повинно було сплатити по 101409грн. (еквівалент 13170дол.США, за курсом НБУ —7,70грн., що діяв протягом січня —березня 2009 року) в погашення кредиту, однак цей обов'язок не виконало, що відповідачем не заперечується. Загальна сума заборгованості позичальника з погашення кредиту станом на 26.03.2009р. склала 39510дол.США (еквівалент - 304227грн.), доказів погашення якої станом на дату звернення Банка з позовом та прийняття оскаржуваного рішення відповідач не надав.

Агропромисловим торгівельним домом "СГ" порушене встановлене п.3.4. кредитного договору зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 26.03.2009р. згідно обґрунтованого розрахунку Банка за ним утворилась заборгованість по простроченим відсоткам у загальній сумі 9665,48дол.США (еквівалент 74424,20грн.), що складається з: 2463,75дол.США (еквівалент 18970,88грн.) прострочених відсотків, нарахованих за період з 29.01.2009р. по 10.02.2009р.; 1895,19дол.США (еквівалент 14592,96грн.) —за період з 11.02.2009р. по 20.02.2009р.; 1516,16дол.США (еквівалент 11674,43грн.) —за період з 21.02.2009р. по 28.02.2009р.; 1895,19дол.США (еквівалент 14592,96грн.) —за період з 01.03.2009р. по 10.03.2009р. та 1895,19дол.США (еквівалент 14592,96грн.) —за період з 11.03.2009р. по 20.03.2009р.

Крім того, позичальнику нараховані відсотки за користування кредитом (не перенесені на рахунок простроченої заборгованості) за період з 21.03.2009р. по 26.03.2009р. в сумі 1137,11дол.США (еквівалент 8755,75грн.), які Агропромисловим торгівельним домом "СГ" не сплачені.

Отже заборгованість відповідача по сплаті відсотків за кредитом склала 10802,59дол.США (еквівалент - 83179,94грн.), що підтверджено наявними в матеріалах справи відомостями руху коштів по рахункам та перевіреною судом апеляційної інстанції довідкою-розрахунком по простроченій заборгованості за кредитами АПТД "СГ" ТОВ, обґрунтованість та підставність якої скаржником по суті не спростована.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту; відповідно до ч.3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах; надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову Банку про стягнення 387406,94грн. (304227грн. заборгованості по кредиту та 83179,94грн. заборгованості по відсоткам).

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача за зустрічним позовом про недійсність кредитного договору з підстав недійсності його істотної умови —ціни договору, що складається з суми кредиту та відсоткової ставки, незаконно визначених в іноземній валюті, з огляду наступного.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Банківською ліцензією №1 від 31.10.2001р. та отриманим 20.01.2006р. дозволом №1-3 Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (ЗАТ) надане право здійснювати банківські операції, визначені ч.1, п.п.1-11 ч.2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з додатком до дозволу №1-3 від 20.01.2006р. Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (15-93) ; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.2 ст.6 названого Декрету (15-93) уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України: від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

З урахуванням викладеного, а також на підставі Дозволу на здійснення банківських та інших операцій, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) має право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. №281 (z0950-05) .

Визначення плати за користування кредитом у вигляді відсоткової ставки, а не в грошовій сумі, не суперечить вимогам законодавства, всупереч твердженням скаржника, що правильно зазначено судом першої інстанції з посиланням на ст. 1054 ЦК України, ст. 345 ГК України, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", узгодження сторонами під час підписання договору відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 11 % річних, розмір якої в подальшому був збільшений до 15 % річних.

Безпідставними є доводи позивача за зустрічним позовом щодо фіктивності кредитного договору за ст. 234 ЦК України з огляду на відсутність у позичальника наміру отримати кредит саме в іноземній валюті.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

В даному випадку, матеріали справи містять докази в підтвердження волевиявлення сторін договору на надання та отримання кредиту в іноземній валюті, на які обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Агропромисловий торгівельний дім "СГ" уклав з ТОВ "Торговий дім КамАЗ" договір купівлі-продажу №63 від 14.06.2006р. на купівлю товару (автотранспорту) загальною вартістю 777480грн., згідно умов якого відповідач за первісним позовом здійснив передоплату вартості товару у розмірі 20 % від загальної суми договору; з ТОВ "Група підприємств Автек" 07.08.2006р. Агропромисловий торгівельний дім "СГ" уклав договір №СФ-0000086 купівлі-продажу з залученням клієнтом банківського кредиту на купівлю товару (автотранспорту), загальною вартістю 4212000грн. та в якості авансового платежу (20% від загальної суми договору) сплатило 842400грн.

Рішення про отримання в філії "Одеське Центральне відділення Промінвестбанка" кредиту в сумі 790413дол.США на купівлю автотранспорту, оформлене протоколом №7, було прийнято Агропромисловим торгівельним домом "СГ" 31.07.2006р. на зборах учасників останнього.

Кредит в іноземній валюті був наданий позичальнику за його клопотанням №18/08-1 від 18.08.2006р. про отримання кредиту в сумі 790413дол.США на купівлю автотранспорту для здійснення господарської діяльності.

Факт одержання позичальником 790413дол.США від Банка Товариством не заперечується та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, а саме, змістом заяв про продаж іноземної валюти №005 від 23.09.2006р. на суму 123150дол.США по курсу ПІБ та №015 від 14.11.2006р. на суму 667263дол.США по курсу 5,02 з рахунку клієнта АПТД "СГ" в іноземній валюті №20738350538748/840 в філії "Одеське Центральне відділення ПІБ". Вказаними заявами Товариство доручило Банку списати з його рахунку №20738350538748/840 іноземну валюту у загальній сумі наданого кредиту 790413дол.США, що підлягає продажу згідно з заявами та зарахуванню на відповідний рахунок клієнта в Промінвестбанку з списанням суми комісійної винагороди ПІБ.

Заяви про продаж іноземної валюти були направлені Агропромисловим торгівельним домом "СГ" через систему "Клієнт-Банк" згідно укладеного 14.09.2006р. договору №538748/738 на встановлення і використання програмного забезпечення системи "Клієнт-Банк", згідно умов якого сторони домовилися використовувати певні документи в електронній формі, зокрема, заяви на купівлю та продаж іноземної валюти.

Банк здійснив продаж іноземної валюти в сумі 790413дол.США за заявами позичальника та перерахував гривневий еквівалент проданої іноземної валюти в сумі 3991584грн. на поточний рахунок №26004301538748/980, що підтверджується випискою з історії руху коштів по вказаному рахунку; з цього рахунку і були проведені розрахунки відповідача з контрагентами відповідно до положень кредитного договору щодо цільового використання кредиту.

Заяви Агропромислового торгівельного дому "СГ" на продаж іноземної валюти оформлені, а продаж іноземної валюти —здійснений Банком у відповідності з вимогами діючого на той час Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.03.2003р. №82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2003р. за №224/7545 (z0224-03) , Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. №281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005р. за №950/11230 (z0950-05) та на підставі Банківської ліцензії №1 від 31.10.2001р. і отриманого Банком 20.01.2006р. дозволу №1-3.

Після зарахування проданої за дорученням Товариства іноземної валюти на поточний рахунок 26004301538748 в філії "Одеське Центральне відділення Промінвестбанку" меморіальним ордером №00065 від 26.09.2006р. Банк списав суму 621984грн. з цього рахунку АПТД "СГ" на рахунок ООО "Торговый дом "Камаз", а також за платіжним дорученням АПТД "СГ" №00615 від 13.11.2006р. здійснив переказ коштів у сумі 3369600грн. з вказаного рахунку клієнта на рахунок групи підприємств "АВТЕК" ТОВ в відповідних філіях ПІБ в м.Фастів та м.Київ для оплати транспортних засобів згідно укладених Товариством договорів.

Таким чином, кредит був наданий відповідачу відповідно до умов оспореного кредитного договору та використаний позичальником згідно з цільовим призначенням.

Викладеним спростовуються твердження позивача за зустрічним позовом про фіктивний характер укладеного кредитного договору з підстав відсутності наміру створення юридичних наслідків у вигляді надання та одержання кредиту в іноземній валюті.

Колегія суддів бере до уваги також пояснення представників позивача стосовно того, що надання кредиту саме в іноземній валюті відповідало інтересам позичальника на момент укладення оспореного правочину і здійснено виходячи з мотивів економічної доцільності, визначеної самим Товариством.

Виходячи з вищенаведеного, висновок місцевого господарського суду про відсутність встановлених ч.ч.3, 5 ст. 203, ч.1 ст. 234 ЦК України підстав для визнання недійсними кредитного договору, а отже і підстав для застосування наслідків недійсності правочину, є законним та обґрунтованим.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведеного і не можуть слугувати підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції залишає оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2009р. –без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.