15/94 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ - 20.07.2009 Прийняття

Позивач –Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтобаз України", м. Київ (далі за текстом –ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України") звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 06.04.09 № 31/10-3134 до відповідача –Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ (далі за текстом –ВАТ "Луганськгаз") про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 78 582 039,09 грн., пені в сумі 6 311 206,06 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 5 341 871, 61 грн., трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1 288 454,72 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.09 у справі № 15/94 зазначений позов задоволений частково, стягнуто з відповідач на користь позивача борг у сумі 77 225 245 грн. 44 коп., пеню у сумі 6 279 959 грн. 10 коп., інфляційні втрати у сумі 5 341 871 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 1 284 560 грн. 72 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 25 112 грн. 40 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 21 коп.

Рішення мотивоване наступним.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 77 225 245 грн. 44 коп. Дана сума боргу є обґрунтованою. Позивачем не було враховано оплату боргу в сумі 1 356 793 грн. 65 коп., здійснену відповідачем до звернення позивача до суду.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 5 341 871 грн. 61 коп. Даний розмір інфляційних нарахувань є обґрунтованим. Тому, вимога по стягненню інфляційних нарахувань підлягає задоволенню у заявленій до стягнення сумі.

Обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню за вказаний період з урахуванням останньої оплати боргу відповідачем є 1 284 560 грн. 72 коп.

На підставі п.п. 6.2, 6.3 договору позивачем нараховано пеню в сумі

6 311 206 грн. 06 коп. Обґрунтований розмір пені складає 6 279 959 грн. 10 коп. Тому, вимога по стягненню пені підлягає частковому задоволенню у сумі –6 279 959 грн. 10 коп.

Відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення. Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач –ВАТ "Луганськгаз" звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.06.09 № 13/1-1598, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.05.09 у справі № 15/94 в частині розміру суми нарахованої пені, як винесене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, і прийняти нове рішення, в якому максимально зменшити суму пені та надати розстрочку виконання рішення суду на 5 років, шляхом сплати щомісячно рівними платежами.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Населення Луганської області з цілої низки об’єктивних причин не може своєчасно сплачувати послуги з газопостачання. Відповідач у відзиві до позовної заяви зазначав, що станом на 01.03.09 заборгованість населення Луганської області становить 175 862 400,00 грн. Саме ця обставина ускладнює виконання прийнятого судом рішення, але вона не була врахована судом.

Суд також не врахував, що відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово –комунальні послуги" від 13.11.1996 р. (486/96-ВР) № 486/96 заборонено нараховувати та стягувати з населення пеню і тому відповідач не зможе компенсувати собі понесені збитки від нарахованих йому штрафних санкцій.

Оскільки саме позивач і відповідач забезпечують реалізацію природного газу населенню, прийняте судом рішення про стягнення пені ставить їх у різні умови господарювання, т.я. відповідач не може компенсувати понесені збитки за рахунок стягнення їх з населення з наведеної причини, що неминуче призведе до банкрутства відповідача, тоді як позивач у такій ситуації отримує надвисокі прибутки.

Судом не вивчені та не взяті до уваги економічні показники за результатами діяльності позивача і відповідача від постачання природного газу населенню (такі як річний прибуток і рівень середньої заробітної плати) це унеможливило виявлення обставин, які свідчать про необхідність застосування розстрочки виконання судового рішення.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.06.09 у справі № 15/94 для розгляду зазначеної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) призначено судову колегію у складі: Перлов Д.Ю. –суддя - головуючий, Іноземцева Л.В. –суддя, Зуєвич А.М. –суддя.

У зв’язку з відпусткою судді Зуєвич А.М., розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.07.09 у справі № 15/94, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 15/94 суддю Зуєвич А.М. та введено до складу колегії суддю Якушенко Р.Є.

Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень: від 30.06.09 № 05576447 –ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та від 30.06.09 № 05576455 - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз").

Позивач - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" відзивом від 10.07.09 № 31/10 –6668 відхилив доводи апеляційної скарги відповідача, та вважає рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 18.06.09 № 13/1-1598 Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ слід задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 15.05.09 у справі № 15/94 слід змінити з наступних підстав.

29 грудня 2007 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", позивачем у справі, (постачальником), та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", відповідачем у справі, (покупцем), був укладений договір № 06/07-2757 на постачання природного газу (далі –договір). За умовами п. 1.1 цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в січні 2008 року природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), надалі газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до умов п. 3.3 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі газу, в яких зазначається обсяг фактично переданого газу. В акті приймання –передачі газу окремим рядком визначається обсяг притоків або відтоків газу.

Сторони у п. 3.4 договору домовилися, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1 договору у редакції, затвердженій протоколом узгодження розбіжностей від 01.02.08, а.с. 23).

Як встановлено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.3 договору сторони оформили наступні щомісячні акти приймання - передачі газу:

Тобто на виконання умов договору позивач протягом лютого –грудня 2008 року передавав у власність відповідача газ у обсязі 1 011 674,910 тис.куб.м. на загальну суму 287 732 058,08 грн.

Згідно даних сторін, відповідач оплатив позивачу за поставлений природний газ протягом 2008 року 210 506 812,64 грн., тобто заборгованість відповідача складає 77 225 245,44 грн.

Відповідач відзивом від 27.04.09 № 13/1-1181 (а.с. 64) визнав цю суму боргу у розмірі 77 225 245,44 грн. повністю.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вірно визнав дану суму боргу обґрунтованою, оскільки позивачем не було враховано оплату боргу в сумі 1 356 793, 65 грн., здійснену відповідачем до звернення позивача до суду, та вірно задовольнив позов частково в сумі 77 225 245,44 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Пунктами 6.2, 6.3 договору сторони домовилися, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (543/96-ВР) щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.08 № 01-8/211 (v_211600-08) , положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи викладене позивач обґрунтовано визначив розмір пені, проте він помилково визначив суму 78 582 039,09 грн. простроченого платежу, замість 77 225 245,44 грн. на яку її слід було нараховувати. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтований розмір пені складає 6 279 959,10 грн.

У відзиві від 27.04.09 № 13/1-1181 відповідач просив максимально зменшити суму пені та надати розстрочку виконання рішення на 5 років шляхом сплати щомісячними рівними платежами.

Як встановлено ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як встановлено п. 2.4 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається із п. 3.2.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів, протокол від 18.01.05 № 11 та зареєстрованого Державним реєстратором Виконавчого комітету Луганської міської ради Луганської області 03.02.05 (а.с. 71 –74), основним предметом діяльності відповідача є постачання та транспортування природного і зрідженого газу. При цьому у 2008 році основний обсяг поставленого газу прийшовся на населення Луганської області –82,2% (довідка від 27.04.09, а.с. 68).

Заборгованість населення за спожитий природний газ станом на 01.03.09 (без урахування пільг та субсидій) складає 175 862 400,00 грн., юридичних осіб –69 495 200,00 грн. (довідка від 27.04.09, а.с. 69).

Заявник апеляційної скарги вірно зазначив, що відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово –комунальні послуги" від 13.11.1996 р. (486/96-ВР) № 486/96 заборонено нараховувати та стягувати з населення пеню, тому відповідач не зможе компенсувати собі основну суму понесених збитків від нарахованих йому позивачем штрафних санкцій.

Як було зазначено вище протягом лютого –грудня 2008 року позивач передав у власність відповідача газ на загальну суму 287 732 058,08 грн., відповідач оплатив позивачу за поставлений природний газ 210 506 812,64 грн., що становить –73,16% від загальної суми поставки. Заборгованість відповідача складає 77 225 245,44 грн., тобто зобов’язання по оплаті виконане відповідачем майже на три чверті.

Прострочення у виконанні зобов'язання не перевищує одного року, вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольняються судом, що у певній мірі компенсує позивачу втрати від такого прострочення.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку достатньо підстав для задоволення зазначеного клопотання відповідача в частині зменшення обґрунтованого розміру пені на 82,2%, тобто в цій частині п. 2 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.09 у справі № 15/94 слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 1 117 832,72 грн.

Щодо розстрочки виконання рішення.

В силу ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Судова колегія зазначає, що оскільки Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Як зазначено, у п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 (v_333800-96) "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (з відповідними змінами та доповненнями), підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Однак, вирішуючи питання розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.05 № 2711- ІV (2711-15) (далі за текстом –Закон № 7211) передбачена особлива процедура погашення заборгованості підприємств ПЕК, до яких відноситься й відповідач – ВАТ "Луганськгаз".

У преамбулі Закону 2711 (2711-15) зазначено, що метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону 2711 (2711-15) погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Згідно ст. 2 Закону 2711 (2711-15) дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 3.4 Закону 2711 (2711-15) первісно встановлювався строк процедури погашення заборгованості не більш ніж 9 місяців, але, у подальшому, він неодноразово подовжувався, так, Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 16.12.08 № 670 - VI (670-17) він був продовжений до 1 січня 2011 року.

28 листопада 2005 року відповідача –ВАТ "Луганськгаз" на підставі наказу Мінпаливенерго України від 10.11.05 № 568 (v0568558-05) внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 7211 (2711-15) , що підтверджується випискою від 28.11.05 № 36 (а.с. 67).

За таких обставин судова колегія погоджується з судом першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання в частині розстрочки виконання рішення.

Щодо заявлених до стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 5 341 871,61 грн.

Договором від 29.12.07 № 06/07-2757 сторонами не передбачений інший, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розмір річних, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню за вказаний період з урахуванням останньої оплати боргу відповідачем є 1 284 560,72 грн.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги частково підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області підлягає частковій зміні в частині стягнення пені.

Перерозподіл судових витрат за позовом у даному випадку судом не проводиться, оскільки пунктом 6.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою повністю покладаються на заявника апеляційної скарги –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

1. Апеляційну скаргу від 18.06.09 № 13/1-1598 Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 15.05.09 у справі № 15/94 задовольнити частково.

2. Пункт 2 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.09 у справі № 15/94 змінити, виклавши в наступній редакції:

"2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Луганськ, вул. Т. Шевченка, 102, ідентифікаційний код 05451150, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: борг у сумі 77 225 245 грн. 44 коп., пеню у сумі 1 117 832 грн. 72 коп., інфляційні втрати у сумі 5 341 871 грн. 61 коп., 3% річних у сумі 1 284 560 грн. 72 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 25 112 грн. 40 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 21 коп."