2а-10201/10/1370 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 08.02.2019 Прийняття

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМВС України у Львівській області,

про стягнення податку з власників транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - позивач, ДПІ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) 427 080 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, який не був сплачений ним при першій реєстрації автомобілів.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05.07.2013 позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що відповідачем не виконано обов'язку зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортного засобу.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.06.2015 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову ДПІ відмовив. При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем необхідних сум податку при першій реєстрації транспортних засобів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.03.2016 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 скасовано. Постанову Львівського окружного адміністратвиного суду від 05.07.2013 залишено в силі.

У липні 2016 року ОСОБА_2 завернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У заяві відповідач порсить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 та залишити в силі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2016 відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Гончарової І.А. (суддя-доповідач), Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з приписами частини першої статті 242 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: про повне або часткове задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 вбачається, що суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , погодився з судом першої інстанції про наявність у ОСОБА_2 обов'язку зі сплати даного виду податку, врахувавши при цьому факт обізнаності відповідача про факт реєстрації спірних автомобілів на його ім'я.

В якості прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відповідач посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 у справі № 2а-10483/11/1370.

Залишивши без задоволення касаційну скаргу контролюючого органу на судові рішення, якими відмовлено у задоволенні адміністративного позову про стягнення податку, передбаченого Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , суд касаційної інстанції у справі №2а-10483/11/1370 виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що у відповідності до приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників датків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у відповідача виник податковий борг зі сплати вищезгаданого податку, в той час як в межах справи № 2а-10201/10/1370 ОСОБА_2 не заперечувалось, а відтак і не було предметом судового дослідження сам факт наявності податкового боргу.

Крім того, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015 не вбачається, що предметом дослідження у цій справі було встановлення факту обізнаності особи, на чиє ім'я реєструвались транспортні засоби без належної сплати податку, передбаченого Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) .

Таким чином, судами касаційної інстанції приймались різні за змістом рішення у справах не внаслідок неоднакового застосування положень статей Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , а на підставі оцінки і аналізу різних за змістом доказів та встановлення під час розгляду справ різних обставин справи.

З огляду на наведене колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що унеможливлює задоволення заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016.

Керуючись статтею 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діяла до 15.12.2015) та підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017),

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року усправі №2а-10201/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів - відмовити.