Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У січні 2008 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ (позивач) із позовом до Закритого акціонерного товариства "КОММУНТРАНС", м. Краматорськ Донецької області (відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 1 236 11,52 грн., пені в сумі 94 811,97 грн., інфляції в розмірі 36 198, 56 грн., 3% річних у сумі –8 626,70 грн. Зазначений позов було прийнято до розгляду.

В процесі розгляду справи відповідач надав зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути заборогованість в сумі 41 662,50 грн., неустойку в сумі 79 623,83 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.04.09 р. зустрічну позовну заяву було повернуто відповідачу без розгляду на підставі п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв’язку з несплатою відповідачем державного мита, витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів та ненадання до позовної заяви доказів, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви.

Відповідач не погодившись із ухвалою господарського суду від 27.04.09 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на порушення судом процесуального права.

Позивач вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача з вимогами майнового характеру, яка була повернута господарським судом без розгляду у зв’язку з невідповідністю її вимогам п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки відповідачем до позовної заяви не було подано доказів сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів у встановлених порядку та розмірі, а також доказів, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви.

Відповідач в обґрунтування неправомірності повернення йому без розгляду позовної заяви посилається на те, що ним було надано до канцелярії господарського суду копії платіжних доручень по сплаті державного мита та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.

Судова колегія вважає заявлені доводи відповідача безпідставними та такими, що не засновані на законі з огляду на наступне.

За приписами ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 2 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно зі ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимогами процесуального закону передбачений вичерпний перелік підстав до повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду, зокрема на підставі п.п.4, 6, 10 ст. 63 ГПК України - у разі не надання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів у встановленому порядку та розмірі, а також не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Порядок та розмір оплати за подання позовної заяви визначається положеннями Декрету КМУ "Про державне мито" (7-93) . Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (1258-2005-п) .

Отже відповідач повинен у встановленому Декретом КМУ "Про державне мито" (7-93) та Постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (1258-2005-п) розмірі сплатити державне мито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів за подання зустрічного позову та надати суду відповідні оригінали платіжних документів.

Доводи апеляційної скарги щодо надання відповідачем до позовної заяви доказів про сплату державного мита, витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів судовою колегією не приймаються, оскільки в матеріалах справи є Акт канцелярії № 02-57/143 від 27.04.2009р. (а. с. 62), в якому зазначено про відсутність вказаних в додатку до позовної заяви документів, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі, а також –сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процессу.

Крім того, відповідачем в суді апеляційної інстанції не надано доказів про надсилання позивачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

За приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, відповідні докази повинні бути надані суду з дотримання вимог передбачених ст. 34 ГПК України, зокрема у належній формі, та такі з якими закон пов’язує підтвердження тих чи інших обставин.

Відповідачем не виконано вимоги Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , отже висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду у зв’язку з несплатою державного мита, витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів та не надання до позовної заяви доказів, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви є законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 27.04.09 року у справі №37/14 є законною та обгрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "КОММУНТРАНС", м. Краматорськ Донецької області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Донецької області від 27.04.09 року у справі № 37/14 –залишити без змін.